Постанова КЦС ВС № 756/12716/16-ц

Постанова Іменем України 16 вересня 2020 року м. Київ справа № 756/12716/16 провадження № 61-7909св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 рокуу складі судді Невідомої Т. О., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2008 року № 11383383000: по кредиту та по процентам - 27 435,01 доларів США; по пені - 9 076,90 грн. УхвалоюОболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погодившись із ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 у березні 2019 року оскаржила її в апеляційному порядку, обґрунтовуючи апеляційну скаргу порушенням судом територіальної підсудності. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року відмовлено у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження. Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року повернуто заявнику. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником подано апеляційну скаргу на ухвалу суду на підставі пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України, яка передбачає право на апеляційне оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності окремо від рішення суду. Разом з тим, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), положеннями якого пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України виключено. Згідно з частиною першою статті 353 ЦПК України у редакції зі змінами, внесеними згідно з вищевказаним Законом № 460-IX, ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. У зв`язку з цим, апеляційний суд, пославшись на положення пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, згідно з якими апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, повернув апеляційну скаргу заявнику. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 06 травня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для прийняття апеляційної скарги до розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що на час подання апеляційної скарги редакція статті 353 ЦПК України надавала право оскаржувати окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності. Доводи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва. 14 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що заявником оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності окремо від рішення суду, тоді як згідно з положеннями частини першої статті 353 ЦПК України у редакції зі змінами, внесеними згідно з Законом № 460-IX, ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Звертаючись у березні 2019 року із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 очікувала її розгляд у порядку, який був визначений ЦПК України, що був чинним на час вчинення такої процесуальної дії (принцип легітимного очікування). На зазначене апеляційний суд уваги не звернув. Відповідно до положень статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі № 462/4683/19-ц (провадження № 61-5835св20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 462/3463/19 (провадження № 61-6074св20). Апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув та передчасно повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 . З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду. Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун