Ухвала КЦС ВС № 344/4359/20

Ухвала 21 вересня 2020 року м. Київ справа № 344/4359/20 провадження № 61-13547ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. У квітні 2020 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 801917126101, яка належить ОСОБА_1 . Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 801917126101, яка належить ОСОБА_1 . У вересні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4). Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що між сторонами виник спір з приводу витребування нерухомого майна, тому є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, оскільки вказаний вид заходів забезпечення позову є доцільним та співмірним з позовними вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та утруднити виконання рішення суду в майбутньому. Заходи забезпечення позову, застосовані судом першої інстанції, є співмірними із вимогами, заявленими позивачем. Крім того, судами правильно зазначено про те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на квартиру до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси відповідача. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову. Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Ю. В. Черняк