Постанова Одеський апеляційний суд № 514/257/20

Номер провадження: 22-ц/813/7133/20 Номер справи місцевого суду: 514/257/20 Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я., при секретарі - Сороколет Ю.С., переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу №514/257/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від 18 травня 2020 року у складі судді Тончевої Н.М., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 26 лютого 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між ним фізичною особою-підприємцем та Тарутинською селищною радою укладено договір оренди землі від 15 грудня 2015 року, згідно якого в довгострокову оренду передано земельну ділянку площею 0,0826 га, кадастровий номер 5124755100:02:001:0292, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд, додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, де розміщена автостанція «Тарутине». Рішенням виконкому Татуринської селищної ради №498 від 30 січня 2017 року йому надано згоду на розміщення чотирьох стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з продажу товарів повсякденного вжитку на території автостанції «Тарутине» за адресом: АДРЕСА_1 , тобто на території орендованої земельної ділянки. 5 травня 2017 року ним здійснено встановлення чотирьох стаціонарних тимчасових споруд з дотриманням вимог паспорту прив`язки реєстраційний номер 59-ППТС, проте тоді ж 5 травня 2017 року ОСОБА_2 , діючи умисно з метою перешкоджання зайняттю підприємницької діяльності, здійснив буксирування транспортним засобом двох стаціонарних тимчасових споруд у вигляді контейнерів шляхом волочіння, чим пошкодив їх цілісність з приведенням у непридатний для подальшого використання стан за цільовим призначенням. Постановою Тарутинського районного суду Одеської області від 1 червня 2017 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124, частиною 1 статті 139 КУпАП. Завдані матеріальні збитки обумовлені вартістю будівельних матеріалів, монтажних робіт, витрат на електроенергію, транспортування, роботи трактору та крана, робіт по демонтажу, іншими допоміжними витратами, а також вартістю встановлення нових стаціонарних тимчасових споруд. Завдана моральна шкода обумовлена фізичними та моральними стражданнями, яких зазнав у зв`язку з незаконними діями ОСОБА_2 . Посилаючись на завдання шкоди за вказаних обставин, позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 281245,64 грн., моральної шкоди 150000,00 грн. (а.с.1-4). Ухвалою судді Тарутинського районного суду Одеської області від 10 березня 2020 року відкрито провадження у справі (а.с.88-89). Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позов вимоги про відшкодування шкоди не визнав (а.с.95-97). Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 18 травня 2020 року заяви (клопотання) ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволено; призначено судову будівельно-технічну експертизу для визначення розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок пошкодження майна; призначено судово-психологічну експертизу для визначення завдання моральної шкоди та її розміру; проведення експертиз доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; провадження у справі на час проведення експертиз зупинене (а.с.148-150). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу суду про забезпечення доказів. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції про забезпечення доказів скасувати (а.с.154-155). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав порушення норм процесуального права полягає у тому, що у порушення положень статті 107 ЦПК України судом не надано необхідних для проведення експертизи матеріалів; в справі відсутні докази належності пошкодженого майна позивачу, докази наявності пошкодженого майна, його місцезнаходження, умов зберігання; судом не зазначено об`єкти, що підлягають дослідженню та оцінці; психологічний стан особи встановлюватиметься за обставинами трирічної давнини тощо. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив щодо змісту та вимог апеляційної скарги посиланням на норми процесуального права, які регулюють призначення експертиз, у випадку, коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у галузі іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Підстави та порядок забезпечення доказів передбачені статтею 116 ЦПК України, відповідно до положень якої суд за заявою учасника справи має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (ч.1); способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. Вимоги до заяви про забезпечення доказів містяться в статті 117 ЦПК України. Позов забезпечено призначенням судової будівельно-технічної експертизи та судової психологічної експертизи. Призначення експертизи судом врегульовано статтею 103 ЦПК України, положень якої суд має чітко дотримуватися. Положеннями статті 107 ЦПК України врегульовано збирання матеріалів для проведення експертизи. Відповідно до положень даної норми процесуального права матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням; при призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи; експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи. При призначенні експертизи суд має керуватися в тому числі й Законом України «Про судову експертизу». Судова будівельно-технічна експертиза призначається у цивільних справах про відшкодування шкоди, зокрема, для визначення дійсної, відновлювальної та залишкової вартості будівель та споруд на різні періоди часу; визначення кошторисної вартості будівництва, технічного стану як окремих частин будівельних конструкцій та споруд, так і цілих будівель, інженерного обладнання та устаткування тощо. До об`єктів судової будівельно-технічної експертизи належать, зокрема, будівельні конструкції житлових та господарських будівель; споруди різного призначення, інженерне обладнання і устаткування; технічна документація на будівлі, споруди, будівельні матеріали, конструкції, вироби; кошториси, акти виконаних робіт, довідки щодо вартості будівництва, які потрібні для проведення порівнювальних досліджень тощо. Для проведення судової будівельно-технічної експертизи важливе значення має точність формулювання питань, які поставлені на її вирішення. За змістом вирішуваних завдань будівельно-технічна експертиза умовно поділяється на категорії, якими, зокрема, є дослідження будівельних об`єктів, споруд і відповідних документів, дослідження з визначення вартості будівельних об`єктів тощо. В справі, що переглядається, на вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставлено наступне питання: «Який розмір матеріального збитку, завданого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 внаслідок пошкодження майна ОСОБА_2 .?». Дане формулювання питання не є правильним, так як не містить зазначення об`єкта (об`єктів) будівельно-технічного дослідження, його місцезнаходження, моменту, на який запитується розмір збитку (на момент проведення експертизи чи інший період). Крім того, в ухвалі суду відсутнє посилання на матеріали необхідні для проведення експертизи, що важливо, оскільки експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, визначати самостійно об`єкти дослідження, з`ясовувати їх місцезнаходження тощо. На час вирішення судом питання про призначення експертизи суд не з`ясував наявність об`єктів, що підлягають дослідженню, їх місцезнаходження, обставин зберігання з 2017 року, наявність документів на об`єкти, витрати, роботи тощо. Предметом судової психологічної експертизи є питання про діяльність осіб, індивідуально-психологічні властивості яких не виходять за межі норми (особливості сприйняття певних явищ за даних умов, здатність адекватно їх оцінювати, особливості реагування на екстремальні ситуації тощо). За змістом заяви про забезпечення доказів призначенням судової психологічної експертизи експертиза необхідна для встановлення наявності чи відсутності факту моральної шкоди та визначення орієнтовного розміру компенсації моральної шкоди. В ухвалі суду не зазначено обставини, що підлягають дослідженню, вплив на психіку яких саме умов і пов`язаних з ним станів ОСОБА_1 підлягає дослідженню; особливості протікання психічних процесів якого періоду стосуються тощо. Отже, суд при призначені експертиз не виконав вимоги статті 107 ЦПК України щодо збирання матеріалів, необхідних для проведення експертизи; в ухвалі суду про призначення експертиз у порушення вимог частини 1 статті 104 ЦПК України не зазначено підстави проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. З огляду на викладене, приймаються доводи апеляційної скарги в частині підстав для призначення експертиз та порушення порядку призначення таких. Оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Тарутинського районного суду Одеської області від18 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Л.Г.Ващенко Г.Я.Колесніков