Постанова Одеський апеляційний суд № 496/1029/20
від 11.09.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДНомер провадження: 33/813/1001/20 Номер справи місцевого суду: 496/1029/20 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Прібилов В. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.09.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду - Прібилов В.М., за участю: секретарів судового засідання - Тьосової Я.В., Альбрехт І.С., Стоянової Л.І. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 його представника - адвоката Висоцького С.О. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2020 року,- встановив: Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн. Згідно постанови, з протоколів про адміністративне правопорушення, встановлено, що 09.03.2020 року о 03 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 у с. Дачне, Біляївського району Одеської області, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21013» з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода) скоїв ДТП, а саме: здійснив наїзд на перешкоду (газову опору), після чого з місця ДТП зник. В подальшому, після затримання працівниками поліції, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5, п. 2.10 А Правил дорожнього руху України, про що поліцейським Управління патрульної поліції в Одеській області було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ОБ № 123405 та № 129439. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 122-4 - залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний та за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просить скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2020 року частково - в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В іншій частині постанову залишити без змін. Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що він не знав про наявність такої судової справи та відповідної постанови. Наявне у справі поштове повідомлення про вручення повістки не містить його особистого підпису про отримання. Про наявність постанови від 10.04.2020 року дізнався від працівників поліції, а текст отримав 13 липня 2020 року після ознайомлення зі справою в суді. В обґрунтування своїх вимог про скасування постанови зазначає, що 09.03.2020 року о 03 годині 40 хвилин в АДРЕСА_2, транспортним засобом ВАЗ - 21013 не керував. Алкогольних напоїв не вживав в цей час, а також у час складання протоколу був тверезий. Під час складання протоколу на місці в с. Дачне не перебував, посвідчення водія нікому не пред`являв та не передавав. Знаходився у цей час дома. Копія протоколу йому надана не була. В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені докази керування ОСОБА_1 автомобілем.
Описова частина протоколу не зазначає кваліфікуючу ознаку: у якому саме, встановленому законом порядку (за допомогою технічного засобу на місці або у медичному закладі), ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи; заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Висоцького С.О., які підтримали доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідним поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно положень ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. З наданих апеляційному суду матеріалів та копії оскаржуваної постанови вбачається, що судовий розгляд в суді першої інстанції був проведений за відсутності ОСОБА_1 . В матеріалах відсутні дані щодо належного вручення постанови останньому. Зазначені обставини з урахуванням заявлених даних про обізнаність останнього з прийнятим судовим рішенням 13.07.2020 року та подання ним апеляційної скарги шляхом поштового відправлення 22.07.2020 року (а.с. 34), свідчать про існування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду як пропущеного з поважних причин, незалежних від волі скаржника. З урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційна скарга переглядається апеляційним судом лише в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши ОСОБА_1 та його представника - адвоката Висоцького С.О., свідків - працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , апеляційний суд приходить до висновку про слушність доводів апеляційної скарги та вважає постанову судді районного суду необґрунтованою, оскільки вона постановлена з недотриманням вимог діючого КУпАП, за результатами неповного дослідження доказів та без врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції. Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року). ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»). Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб. Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Судді районного суду, крім положень КУпАП, слід було керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, але вимоги КУпАП та практики ЄС при розгляді справи в районному суді не були виконані, внаслідок чого поза увагою судді залишилися обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення даної справи. Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційним судом встановлено таке. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вину свою не визнав та пояснив, що 09.03.2020 року біля шостої години ранку зателефонував його товариш - ОСОБА_4 , який попрохав допомогти йому витягти автомобіль ВАЗ, оскільки він застряг у кюветі. Зазначений автомобіль належить ОСОБА_4 , однак за його згодою він також користувався зазначеним автомобілем. Коли витягували автомобіль з кювета, до них підійшов чоловік - місцевий житель, який почав їх звинувачувати в тому, що вони збили газову опору. Не бажаючи якогось розголосу, з метою усунення претензій з боку зазначених осіб, він вказав, що особисто полагодить газову трубу. В подальшому автомобіль вони витягли з кювету, після чого ОСОБА_4 уїхав на ньому. Відносно нього ніхто протоколів не складав. Наполягав на тому, що у зазначений цей день, за кермом транспортного засобу не перебував. Представник ОСОБА_1 - адвокат Висоцький С.О. пояснив, що в матеріалах справи відсутні дані про вилучення посвідчення водія у ОСОБА_1 та передачі авто іншій особі для керування. Працівниками поліції ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння було запропоновано провести через 6 годин, що суперечить Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та вимогам ч. 4 ст. 266 КУпАП. Крім того послався на те, що в поясненнях свідків не визначено час правопорушення. При цьому, в судовому засідання апеляційного суду представником надані отримані від свідків правопорушення додаткові пояснення, якими на думку представника не підтверджується факт скоєння правопорушення саме ОСОБА_1 . Допитаний в якості свідка працівник поліції ОСОБА_3 пояснив, що заступивши на чергування, вони отримали повідомлення про ДТП та прибули у с. Дачне Біляївського району Одеської області. На місці вони побачили автомобіль ВАЗ та пошкодження опори газової труби. Під час проведення перевірки зазначеного факту, під час опитування свідків правопорушення була встановлена особа, яка скоїла наїзд на газову опору та яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а саме ОСОБА_1 . Останній заперечував факт керування, однак в зв`язку з тим, що на нього вказували свідки правопорушення, відносно нього були складені адміністративні протоколи. При цьому не заперечували факт пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 через 6 годин з моменту вчинення правопорушення. Свідок ОСОБА_2 , який також є працівником патрульної поліції, пояснив, що прибувши на місце ДТП, встановили факт пошкодження газової труби, автомобіль перебував метрів 400-500 від місця пошкодження. Свідки вказали, що саме ОСОБА_1 вчинив ДТП, на підставі чого було складено протокол про адміністративне правопорушення. Один зі свідків надав фотознімки, з яких вбачається, що ДТП скоєно саме цим автомобілем. З наданих апеляційному суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Висоцьким С.О. письмових пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були безпосередньо на місці вчинення пригоди вбачається, що останні не можуть підтвердити факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , оскільки жоден з них не бачив, хто саме перебував за кермом автомобіля, який здійснив наїзд на газову опору. При цьому свідок ОСОБА_6 , що пояснення, які наявні у матеріалах справи були ним надані по проханню працівника поліції, яким мотивував це необхідністю подальшого розшуку правопорушника. За результатами апеляційного перегляду оскаржуваної постанови судді районного суду, судом встановлено, що будь-яких доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 відносно того, що він не керував автомобілем за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинами, матеріали справи не містять. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне прийняти як дійсні надані ОСОБА_1 пояснення в частині невідповідності дій працівників поліції під час складання протоколу з огляду на відсутність у ньому обставин відмови від надання пояснень та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, а також з урахуванням додаткових пояснень свідків правопорушення, які вказують на відсутність належних даних підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах. За таких обставин, з урахуванням положень п.2.5 Правил дорожнього руху України, відсутні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що дає апеляційному суду підстави зробити висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та як водій відмовився в присутності понятих від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…». Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність прийнятого суддею районного суду рішення про визнання ОСОБА_1 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі. Згідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин постанова судді районного суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - постановив: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2020 року- задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2020 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - скасувати на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а провадження у цій частині закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.М. Прібилов