Постанова 4811 № 450/297/17

Справа № 450/297/17 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О. Провадження № 22-ц/811/1847/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р.,Приколоти Т.І. за участі секретаря: Фейір К.О. без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року у справі за поданням заступника начальника Пустомитівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Максимів О.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України без вилучення паспортного документа, яка надійшла 03 вересня 2019 року, - ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року подання задоволено. Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинання державного кордону України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в сумі 122445, 00 грн., що еквівалентно 4500,00 доларів США, відсотків за користування чужими коштами в сумі 18766,50 грн. та 1424,22 судових витрат, всього: 142635,72 грн. Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу України. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі покликається на те, що станом на момент подання позову про стягнення коштів за договором позики, нею було повернуто позивачу усю суму позики, а отже відсутній предмет спору. Таким чином, на думку скаржника, позивач зловживаючи своїми процесуальними правами ввів суд першої інстанції в оману. Вказує, що Факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні, всупереч вказаному державним виконавцем до суду не було подано жодного доказу, який би підтвердив ту обставину, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань. Просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду відмовити. В судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав. Встановлено, що Пустомитівським районним судом видано виконавчий лист № 450/297/17, від 14.07.2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в сумі 122445, 00 грн., що еквівалентно 4500,00 доларів США, відсотків за користування чужими коштами в сумі 18766,50 грн. та 1424,22 судових витрат. Всього:142635,72 грн. 22 серпня 2019 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 59876568 з примусового виконання виконавчого листа № 450/297/17, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в сумі 122445, 00 грн., що еквівалентно 4500,00 доларів США, відсотків за користування чужими коштами в сумі 18766,50 грн. та 1424,22 судових витрат. Всього:142635,72 грн. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Згідно частини третьої статті 441 ЦПК України Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості. Відповідно до Стаття 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в?7;їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань. Для цього державні (приватні) виконавці мають право у передбачених законом випадках звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Відповідно до ст. 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов`язком держави. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Як вбачається з матеріалів справи, у наданий строк для самостійного виконання боржник виконавчий документ не виконав. Жодних підтверджуючих документів про сплату суми боргу чи інших документів, що унеможливлюють виконання рішення суду, боржник не надав. Державним виконавцем подано в органи та установи, що реєструють право власності та інші установи направлено запити щодо надання інформації про наявність або відсутність у боржника рухомого та нерухомого майна, на яке можна звернути стягнення, коштів, а також інформації, що характеризують особу боржника, його місця проживання. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, та Державного реєстру іпотек за боржником нерухоме майно не зареєстроване. Відповідно відповіді управління ПФУ № 1056140506 від 23.08.2019 року, № 10565143225 від 23.08.2019 року боржник на обліку, як отримувач пенсії не перебуває, у трудових та цивільно-правових відносинах не перебуває. Згідно відповіді ДФСУ № 1056188571 від 27.08.2019 року, № 1056129371 від 23.08.2019 року боржник рахунками відкритими у банках, та банківських установах не володіє. На виклики державного виконавця боржник не з`являється та не реагує. Рішення до теперішнього часу не виконано, розмір заборгованості станом на 25 серпня 2020 року становить 142 635,72 гривень. Крім цього з відкритих джерел інформації, таких як офіційний сайт «Судова влада», вбачається, що боржник ОСОБА_1 має також інші боргові зобов`язання перед іншими (окрім ОСОБА_3 ) кредиторами. Враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що Апелянт не повертає кошти протягом тривалого часу, інформації про те, що Апелянт є непрацездатним чи на його утриманні є інші особи або ж наявні будь які обставини, які перешкоджають, ускладнюють чи роблять неможливим виконання ним своїх зобов`язань, не має, тому ці та вищенаведені обставини свідчать про ухилення боржником ОСОБА_1 від виконання зобов`язань перед ОСОБА_3 , покладених на неї судовим рішенням , а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 18 вересня 2020 року. Головуючий : Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.