Постанова Київський апеляційний суд № 754/16428/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи:754/16428/17-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/2607/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Чобіток А.О., Ящук Т.І. секретарі - Шепель К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року встановив: у грудні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що він не бере участі у вихованні та утриманні дитини. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року позов було задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 23.10.2009. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року шлюб було розірвано і син залишився проживати разом з матір`ю та перебуває на повному її утриманні. Цим же рішенням було стягнуто з відповідача аліменти на утримання сина. Позивач зазначала, що ОСОБА_2 з серпня 2013 року зустрічався з сином лише 3 рази, аліменти не сплачує, не цікавиться життям сина. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року позов було задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та не піклується про дитину, Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам. В ч. 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до ч. 5 статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 статті 19 СК України). Суд першої інстанції взяв до уваги Висновок Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 03.05.2018 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Однак вказаний Висновок повинен оцінюватись судом поряд з іншими доказами по справі. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Так в даному Висновку вказується, що ОСОБА_2 було тричі запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини, однак він не з`явився. На підставі пояснень позивача органом опіки та піклування було зроблено висновок, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитини, не турбується про стан її здоров`я. Разом з тим, відповідач подав до суду першої інстанції відповідь на його звернення від 21.05.2018 до органу опіки та піклування, в якому йому було відмовлено у наданні висновку про участь у вихованні дитини через відсутність ухвали суду про відкриття провадження за його зустрічним позовом. В листі на адресу суду від 03.05.2019 вказаний орган повідомив, що вважає за недоцільне вирішення питання про участь ОСОБА_2 у вихованні дитини, в зв`язку з продовженням розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, а вказане питання може бути вирішено по суті у разі не позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. В пп. 73 та 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» закріплено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей. Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи. Таким чином, вказаний орган усунувся від виконання покладених на нього функцій щодо підготовки такого висновку. Крім того, суд послався в рішенні на показання свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є батьком та друзями позивача, а тому вони не можуть бути визнані абсолютно об`єктивними. Разом з тим, суд не дав оцінки показанням ОСОБА_9 , яка є матір`ю відповідача та пояснювала, що саме ОСОБА_1 не дає її сину можливості виконувати свої батьківські обов`язки. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 ч. 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. З вказаної норми слідує, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Висновок №83 від 26.04.2019, складений психологом Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами психологічного обстеження ОСОБА_3 не містить даних про будь-який негативний вплив батька на психіку дитини, і в ньому зазначається лише щодо не сформованості приязності до батька. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Належних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачем не надано. В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у квітні 2018 року подав зустрічний позов, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та встановити йому графік спілкування з сином тричі на тиждень за умови задовільного стану здоров`я дитини та дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, без присутності матері. Вказаний позов було залишено без розгляду ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року. Вказаний факт свідчить про відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, батько дитини виявляє намір спілкуватись з сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує. Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини факт стягнення зі ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на утримання сина, оскільки стягнення аліментів є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було надано докази часткової сплати аліментів за 2018-2020 роки. Зокрема, було надано копії квитанцій про поштові перекази та переказ коштів відповідачем на рахунок ОСОБА_1 : від 18.04.2018, 17.07.2018, 08.08.2018, 23.01.2019, які не було враховано в Розрахунку заборгованості станом на 01.07.2019, в якому зазначено лише про сплату від 09.04.2019. Також в 2020 році відповідач здійснював часткову сплату аліментів, що визнає позивач. Також не можна визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини, оскільки жодного доказу щодо цього матеріали справи не містять. Даних щодо негативної поведінки відповідача також позивачем не надано. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначав, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. В ст. 376 ЦПК України визначено підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якою, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2020 року. Головуючий Судді