Постанова 4815 № 562/542/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 вересня 2020 року м. Рівне Справа № 562/542/19 Провадження № 22-ц/4815/730/20 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С.С., суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання Шептицька С.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Шевчуком Віктором Сергійовичем на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2020 року (ухвалене у складі судді Чорного І.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ домоволодіння в натурі та стягнення грошової компенсації,- в с т а н о в и в : 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ домоволодіння в натурі та стягнення грошової компенсації. Позовну заяву обґрунтовують тим, що їм на праві спільної сумісної власності належать 2/5 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 . Інші 3/5 частини цього домоволодіння належать ОСОБА_4 .. Сторони досягнули згоди щодо фактичного порядку користування спільним домоволодіння На підставі розпорядження міського голови Здолбунівської міської ради від 28.10.2002 року №260-Р частинам домоволодіння, що використовується ОСОБА_1 та належить ОСОБА_4 присвоєно окремі поштові адреси. Згідно проведеної судової комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 25.04.2018 року №180202/4/с житловий будинок за технічними показниками може бути поділений в натурі між його співвласниками, з деяким відхиленням від розмірів існуючих ідеальних часток та за умови проведення переобладнання частини коридору в окремий санвузол. Також згідно із запропонованим варіантом поділу домоволодіння, у разі виділення в натурі належна позивачам ідеальна частка в 2/5 фактично зменшується до реальних 217/1000, та ідеальна частка відповідача в 3/5 фактично збільшується до 783/1000. У зв`язку з цим експертом передбачено сплату відповідачем на користь позивачів грошової компенсації у розмірі 98687,00 грн. Посилаючись на викладені обставини, позивачі просять розділити житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 між його співвласниками у натурі, згідно з варіантом поділу наведеним у висновку судової комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи від 25.04.2018 року №180202/4/с; виділити їм у натурі та передати у спільну сумісну власність 217/1000 реальних часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у виді квартири АДРЕСА_2 , що складається із кухні 1-2 площею 10,3 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 19,5 кв.м., (загальною площею 29,8 кв.м. в житловому будинку А-1), коридора 1-1 площею 4,2 кв.м. в прибудові (а), погреба (Пг/а), вх.ганку (а1), сараю-гаражу (Б), вбиральні (В), 50% огорожі (№1), огорожі (№2) (з надвірних будівель і споруд), ОСОБА_4 виділити у натурі та передати у власність 783/1000 реальних часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у виді квартири АДРЕСА_3 , що складається із 2-4 передпокою площею 11,4 кв.м., 2-5 Житлової площею 10,8 кв.м., 2-6 Житлової площею 19,5 кв.м., 2-7 Комори площею 6,4 кв.м., загальною площею 48,1 кв.м. в житловому будинку (А-1), 2-1 коридор площею 3,4 кв.м., 2-2 Допоміжну площею 5,8 кв.м., 2-3 Допоміжну площею 8,5 кв.м., загальною площею 17,7 кв.м. в прибудові (а3) та надвірні будівлі: підвал (Пд/А-1), сарай-літню кухню (Є), колодязь (Е), 50 % огорожі (№1); припинити право спільної часткової власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути із ОСОБА_4 на їх користь 98687,00 грн. грошової компенсації за перевищення розміру належної йому ідеальної частки при поділі домоволодіння, понесені судові витрати у розмірі 2157,69 грн. та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 4300,00 грн. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. В матеріалах справи відсутні докази, що прибудова «а3» до будинку по АДРЕСА_1 зведена відповідно до будівельних норм і правил та відсутні докази прийняття її в експлуатацію. Крім того, місцевий суд вважав, що при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, а також, залежно від обставин справи, підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема, погодження щодо встановлення відокремленого газо-, водо- та електропостачання. Однак, в ході розгляду справи, позивачами зазначених висновків надано не було. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук В.С. оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що співвласники спірного домоволодіння вже фактично визначили між собою порядок роздільного користування нерухомим майном. Питання щодо розподілу будинку вже тривалий час обговорюється між співвласниками, однак ніяких конкретних дій не можливо здійснити у зв`язку з спірними моментами щодо розподілу домоволодіння. Між сторонами виник спір щодо розмірів реальних часток будинку, якими фактично користуються сторони та вартості компенсації, яка повинна бути сплачена за отримання одним із співвласників більшої частки при поділі. Відповідач не бажає за власні кошти здійснювати перепланування, а також категорично відмовляється від пропозиції щодо відшкодування суми на збільшення його частки в натурі. Вважає, що думка суду про неможливість поділу будинку внатурі згідно запропонованого експертом варіанту поділу є безпідставною, оскільки таке перепланування можливо здійснити за згодою всіх співвласників. Однак позивачі були змушені звернутися до суду, оскільки попередні тривалі перемовини не дали остаточної згоди щодо порядку розподілу будинку. відповідач неодноразово створював для позивачів перешкоди у користуванні часткою, оскільки відмовляється надавати будь-які згоди на реконструкцію будівлі. З наведених міркувань, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Інші учасники справи рішення суду не оскаржували. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно договору дарування від 15.06.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Бондаренко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №98, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийняли у дар 2/5 частини жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Розмір жилої площі будинку становить 50,7 кв.м. та складається із жилого будинку, побудованого із дерева, зазначеного в поетажному плані літерою А-1, до якого примикають надвірні будівлі, зазначені літерами Б- сарай, побудований із цегли, Г літня кухня, г сарай, Ж сарай, Д вбиральня, побудовані з дерева, Е колодязь, №1 огорожа, В вбиральня, побудована з дерева. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 змінили прізвище на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про зміну імені серії НОМЕР_1 від 06.04.2017 року, серії НОМЕР_2 від 28.02.2008 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) №00021953133 від 24.01.2019 року, копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 10.08.2017 року. Відповідно до договору дарування від 20.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Банацькою Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №3723, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подарували, а ОСОБА_11 прийняла у дар 3/5 частини жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Розмір жилої площі будинку становить 50,7 кв.м. та складається із жилого будинку, побудованого із дерева, зазначеного в поетажному плані літерою А-1, до якого примикають надвірні будівлі, зазначені літерами Б - сарай, Г літня кухня, г сарай, Д вбиральня, Ж сарай, Б колодязь, №1 огорожа, В вбиральня. Відповідно до розпорядження міського голови Здолбунівської міської ради Рівненської області за №260-р від 28.10.2002 року частині будинку, що належить ОСОБА_12 присвоєно адресу АДРЕСА_4 , а частині будинку, що належить ОСОБА_11 адресу АДРЕСА_5 . Із рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області від 24.07.2002 року №252 встановлено, що ОСОБА_11 надано дозвіл на добудову до власної квартири в АДРЕСА_1 розміром 5,85 м. х 4,0 м.. Відповідно до рішення Здолбунівської міської ради Рівненської області від 22.02.2006 року №44 ОСОБА_11 дозволено користуватися раніше збудованими на власній присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_5 зблокованими літньою кухнею, сараєм, хлівом і вбиральнею загальним розміром 10,0 кв.м. х 4,0 кв.м.. Як убачається з копії технічного паспорту №40-153-153, виготовленого Комунальним підприємством Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації станом на 02.10.2008 року, до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 входять: житловий будинок «А-1», підвал «Пд/А-1», прибудова «а», погріб «Пг/а», вхідний ганок «а1», вхідний ганок «а2», сарай «Б», вбиральня «В», літня кухня «Г», сарай «2», вбиральня «Д», колодязь «Е», огорожа №1. Загальна площа будинку становить 81,8 кв.м., житлова площа 50,4 кв.м.. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРК №933124, виданого 21.06.2011 року приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Бондаренко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №656, ОСОБА_4 прийняв у спадщину після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3/5 частин жилого будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір жилої площі будинку становить 49,8 кв.м., загальної площі 65,8 кв.м., та складається із жилого будинку, побудованого із дерева, до якого примикають надвірні будівлі, зазначені в поповерховому плані літерами Б - сарай, В вбиральня, цегляні, Е-колодязь, з бетонних кілець, Є-літня кухня-сарай, побудована з цементно-піщаних блоків, №1 огорожа, виготовлена з металевої сітки. Як слідує з копії технічного паспорту №40-153-153, виготовленого Комунальним підприємством Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації станом на 15.12.2017 року, до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 входять: житловий будинок «А-1»; підвал «Пд/А-1»; прибудова «а»; погріб «Пг/а»; вхідний ганок «а1»; прибудова «а3», розміром 6,09 м. х 4,03 м., 2009 року побудови, що складається з коридора "2-1", допоміжного приміщення "2-2" та допоміжного приміщення "2-3", загальна площа яких складає 17,7 кв.м.; сарай-гараж «Б»; вбиральня «В»; колодязь «Е»; літня кухня-сарай «Є»; огорожа №1; огорожа №2. Загальна площа будинку становить 99,8 кв.м., житлова площа - 49,8 кв.м.. Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №145372570 від 14.11.2018 року домоволодіння по АДРЕСА_1 знаходиться у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , частка власності 2\5 та у приватній спільній частковій власності ОСОБА_4 , частка власності 3/5. Загальна площа домоволодіння становить 65,8 кв.м., житлова площа 49,8 кв.м. Таким чином, судом встановлено, що у 2009 році до спірного житлового будинку зведено прибудову «а3» розміром 6,09 м. х 4,03 м., що складається з коридора та двох допоміжних приміщень, загальною площею 17,7 кв.м.. Спір з приводу порядку використання відведеної під домоволодіння земельної ділянки відсутній, дана обставина в ході судового розгляду справи сторонами не заперечувалася. Відповідно до висновку експерта №180202/4/С судової комплексної будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи, складеного 25.04.2018 року, поділ будинку за адресою АДРЕСА_1 в натурі до ідеальних часток співвласників можливий, за умови відхилення від ідеальних часток та проведення певних робіт по переплануванню та переобладнанню, у тому числі добудови допоміжних приміщень. Згідно варіанту поділу: Власнику 2/5 частки виділити 217/1000 частки житлового будинку з надвірними будівлями на суму 117082 гривні, у складі: -в житловому будинку (А-1) виділити приміщення: 1-2 кухня площею 10,3 кв.м., 1-3 житлова площею 19,5 кв.м., загальною площею 29,8 кв.м., -в прибудові (а) виділити приміщення: 1-1 коридор площею 4,2 кв.м., -з надвірних будівель та споруд виділити: погріб (Пг/а), вх.ганок (а1), сарай-гараж (Б), вбиральня (В), 50% огорожі (№1), огорожа (№2). Власнику 3/5 частки виділити 783/1000 частки житлового будинку на суму 422340 гривень у складі: -в житловому будинку (А-1), виділити приміщення: 2-4 передпокій площею 11,4 кв.м., 2-5 Житлова площею 10,8 кв.м., 2-6 Житлова площею 19,5 кв.м., 2-7 Комора площею 6,4 кв.м., загальною площею 48,1 кв.м., -в прибудові (а3) виділити приміщення: 2-1 коридор площею 3,4 кв.м., 2-2 Допоміжна площею 5,8 кв.м., 2-3 Допоміжна площею 8,5 кв.м., загальною площею 17,7 кв.м. -з надвірних будівель та споруд виділити: підвал (Пд/А-1), сарай-літня кухня (Є), колодязь (Е), 50 % огорожі (№1). У запропонованому варіанті розподілу перепланування приміщення 1-1 коридору площею 4,2 кв.м. в прибудові (а) в коридор та суміщений санвузол є необхідною умовою розподілу для забезпечення квартири АДРЕСА_2 вимогам ДБН. Компенсація, яка повинна бути виплачена власником 3/5 частки власнику 2/5 частки в наведеному стані домоволодіння (з врахування прибудови (а3)) складає 98687 гривень. Компенсація, яка повинна бути виплачена власником 3/5 частки власнику 2/5 частки в стані до розмежування земельних ділянок (без врахування прибудови (а3)) становить 56920 гривень. У судовому засіданні місцевого суду, судовий експерт ОСОБА_13 пояснив, що дозвільні документи на здійснення прибудови (а3) йому не надавалися та правовий статус указаної прибудови для нього вирішений не був, він користувався вихідними даними технічного паспорта на житловий будинок з надвірними будівлями. Також не надано документи, що підтверджують згоду інших співвласників на добудову (а3). Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК Українияк власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі. Відповідно до ст. 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК Україниспіввласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки. Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК Українислід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі Інструкція). Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України. Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Закон регламентує, що самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. Питання щодо його поділу може розглядатися лише після визнання права власності на нього. За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній. Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій; прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку. Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо). За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 року у справі №750/4445/17 та від 26.06.2019 року № 52/2691/16-ц. Згідно ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, а судом таких не здобуто, що прибудова «а3» до будинку по АДРЕСА_1 зведена відповідно до будівельних норм і правил та відсутні докази прийняття її в експлуатацію у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Також, матеріали справи не містять доказів узаконення в передбаченому законом порядку указаної прибудови. Технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що містить інформацію про зведену прибудову «а3» не є правовстановлюючим документом та не може підміняти собою передбачене прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що черговий раз підтверджує самочинність зведеної прибудови до спірного будинку. Крім того, як вбачається із висновку експерта №180202/4/С відповідно до запропонованого варіанту поділу будинку необхідною умовою є перепланування приміщення 1-1 коридору площею 4,2 кв.м. в коридор та суміщений санвузол для забезпечення квартири АДРЕСА_2 вимогам ДБН. Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572(із змінами і доповненнями) власникам, наймачам приміщень житлових будинків і гуртожитків надано право, зокрема, на переобладнання і перепланування житлових приміщень відповідно до статей 100і 152 ЖК Української РСР. Відповідно до статті 152 ЖК Української РСРвиконання власником робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Перепланування (переобладнання) квартир та нежитлових приміщень повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам, виконуватися згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків та Державним будівельним нормам України «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. При поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема, погодження щодо встановлення відокремленого газо-, водо- та електропостачання. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 143/444/15-ц. Позивачами на підтвердження виконання необхідної умови поділу домоволодіння в натурі для забезпечення квартири АДРЕСА_2 вимогам ДБН, а саме перепланування приміщення 1-1 коридору площею 4,2 кв.м. в коридор та суміщений санвузол, що передбачено висновком експерта №180202/4/с, не надано. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає обґрунтованих підстав для поділу домоволодіння в натурі згідно запропонованого варіанту поділу у висновку експерта. Крім того, апеляційний суд бере до уваги ту обставину, що відповідно до розпорядження міського голови Здолбунівської міської ради Рівненської області за №260-р від 28.10.2002 року частині будинку, що належить ОСОБА_12 присвоєно адресу АДРЕСА_4 , а частині будинку, що належить ОСОБА_11 адресу АДРЕСА_5 . Між сторонами вже проведено фактичний розподіл житлового будинку у тих частках, якими вони фактично користуються. Вимоги автора апеляційної скарги про стягнення з відповідача грошової компенсації за проведену добудову до належної йому частини житлового будинку для вирівнювання долей не грунтується на вимогах цивільного закорнодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Шевчуком Віктором Сергійовичем залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 березня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 17 вересня 2020 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М.