Постанова Луганський апеляційний суд № 423/2444/18

Головуючий суду 1 інстанції - Архипенко А.В. Доповідач -Коновалова В.А. Справа № 423/2444/18 Провадження № 22-ц/810/456/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 17 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Луганської В.М., за участю секретаря судового засідання Пономарьової В.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 04 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Архипенко А.В. в м. Попасне Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання зобов`язання виконаним, припинення іпотечного договору, зняття заборони відчуження майна та припинення обтяження, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання зобов`язання виконаним, припинення іпотечного договору, зняття заборони відчуження майна та припинення обтяження, в обґрунтування якого зазначив, що 25 липня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» укладено договір іпотеки № 568, засвідчений приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Мирошниченко Н.І., на підставі якого до Державного реєстру іпотек внесено відповідний запис про іпотеку за № 1827568 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про обтяження за № 1825993 - вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит», ЄДРПОУ 20057663, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , об`єктом обтяження є нерухоме майно: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач посилалася на те, що у 2014 році зобов`язання за договором іпотеки ним виконано в повному обсязі, однак у зв`язку з початком бойових дій та проведенням на території Попаснянського району антитерористичної операції документація щодо зазначеного договору не зберіглась, обтяження № 1825993 від 25 липня 2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучено. 26 лютого 2018 року з метою поновлення права розпоряджатися власним майном, позивач звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» з проханням надати довідку, встановленого зразка, для пред`явлення до нотаріальної контори та подальшого вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження № 1825993 від 25 липня 2013 року. Згідно листа-відповіді від 20 квітня 2018 у програмному комплексі публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» відсутня інформація щодо договору іпотеки № 568, у зв`язку з чим банк не може надати документів, що підтверджують наявність або відсутність претензій будь-якого характеру з боку публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит». Позивач вважає, що на даний час він позбавлений законного права розпоряджатися своєю власністю. ОСОБА_1 просив суд визнати виконаними зобов`язання за договором іпотеки № 568 від 25 липня 2013, засвідченим приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Мирошниченко Н.І., визнати договір іпотеки № 568 від 25 липня 2013 припиненим, зняти заборону відчуження майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинити обтяження № 1825993 від 25 липня 2013 зареєстроване приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Мирошниченко Н.І., на підставі договору іпотеки № 568 від 25 липня 2013. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 04 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання зобов`язання виконаним, припинення іпотечного договору, зняття заборони відчуження майна та припинення обтяження відмовлено. Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що позивач звертаючись до суду не надав ніяких документів про наявність іпотечного кредиту, відомості про дані іпотечного кредиту зазначені з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Позивачем також не надано ніяких доказів для підтвердження підстав, які визначені ст. 17 Закону України «Про іпотеку» щодо припинення іпотеки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 04 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Позивач вказує на те, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову з підстав не надання документів про наявність іпотечного кредиту не врахував, що в позовній заяві зазначено, що в 2014 році зобов`язання за договором іпотеки №568 від 25 липня 2013 року виконано, однак у зв`язку з початком бойових дій та проведення на території Попаснянського району антитерористичної операції документація щодо зазначеного договору не зберіглась, обтяження №1825993 від 25 липня 2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучено. Крім того, позивач зазначає, що 26 лютого 2018 року з метою поновлення його права розпоряджатися власним майном, ОСОБА_1 звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» з проханням надати довідку, для пред`явлення до нотаріальної контори та подальшого вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження №1825993 від 25 липня 2013 року зареєстрованого приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Мирошниченко Н.І. на підставі договору іпотеки № 568 від 25 липня 2013 року. У листі - відповіді публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» від 20 квітня 2018 року за вихідним номером 06.1-07/744 зазначає, що у програмному комплексі (SR Bank 4) публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» відсутня інформація щодо договору іпотеки № 568, у зв`язку з чим банк не може надати документів, що підтверджують наявність або відсутність претензій будь-якого характеру з боку публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит». Отже, позивач вважає, що інформація, яка зазначена в листі відповіді від 20 квітня 2018 року має оцінюватися як доказ відсутності кредитних зобов`язань і слугувати підставою для задоволення позову. (2) Позиція інших учасників справи Копію ухвали Луганського апеляційного суду від 20 липня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» отримало 23 липня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 94). В зазначеній вище ухвалі публічному акціонерному товариству «Банк Національний кредит» роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте від публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» не надійшло відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття ОСОБА_1 отримав 31 липня 2020 року (а.с. 98). Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 108,109) і у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач звертаючись до суду не надав ніяких документів про наявність іпотечного кредиту, відомості про дані іпотечного кредиту зазначені з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. При цьому, зазначаючи , що Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, посилаючись на ст.17 ЗУ "Про іпотеку", проте ніяких доказів на підтвердження підстав, які визначені зазначеним законом, позивач суду не надав. Суд вважав неналежним доказом відповідь уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» від 20 квітня 2018 року, оскільки вона не містить інформації щодо предмета доказування, як це передбачено ст.77 ЦПК України. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 21 лютого 2008 року, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 6-9,51-54). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25 липня 2013 року приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області Мирошниченко Н.І. внесено запис про договір іпотеки, серія та номер 568, виданий 25 липня 2013 року, із зазначенням відомостей про основне зобов`язання - строк виконання основного зобов`язання 24 липня 2014 року, розмір основного зобов`язання 300000 грн, правочин в якому встановлено основне зобов`язання: договір іпотеки від 25 липня 2013 року; іпотекодержатель: публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит», іпотекодавець: ОСОБА_1 (а.с. 53-54). Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 , посилаючись на виконання в повному обсязі зобов`язання за договором іпотеки № 568 від 25 липня 2013 року, укладеним між ним та публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит», просив визнати вказане зобов`язання виконаним, визнати договір іпотеки від 25 липня 2013 року припиненим та зняти заборону відчуження майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, позивачем не надано договір іпотеки № 568 від 25 липня 2013 року. Відомості про дані іпотечного кредиту зазначені в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У листі публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» від 20 квітня 2018 року за вихідним номером 06.1-07/744 на звернення позивача від 03 березня 2018 року зазначає, що у програмному комплексі (SR Bank 4) публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» відсутня інформація щодо договору іпотеки № 568, у зв`язку з чим банк не може надати документів, що підтверджують наявність або відсутність претензій будь-якого характеру з боку публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит». Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. В статті 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання». Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати договір іпотеки припиненим з огляду на належне виконання ним зобов`язання за договором іпотеки № 568 від 25 липня 2013 року, посилаючись на те, що у зв`язку з початком бойових дій та проведенням на території Попаснянського району антитерористичної операції документація щодо зазначеного договору не збереглася. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів належного виконання зобов`язання за договором іпотеки № 568 від 25 липня 2013 року, як то передбачено статтею 81 ЦПК України і є процесуальним обов`язком, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Також позивачем не надано доказів на підтвердження обставин припинення іпотеки з підстав передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Під час розгляду справи із клопотаннями про витребування доказів судом ОСОБА_1 не звертався. Колегія суддів вважає, оскільки позивач не підтвердив належне виконання зобов`язання за договором іпотеки № 568 від 25 липня 2013 року, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку» підстав для визнання договору іпотеки припиненим. Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог до публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання зобов`язання виконаним, припинення іпотечного договору, зняття заборони відчуження майна та припинення обтяження, відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджується з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Посилання в апеляційній скарзі на те, що інформація про неможливість надання відповідачем документів, що підтверджують наявність або відсутність претензій будь-якого характеру у зв`язку з відсутністю у програмному комплексі (SR Bank 4) публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» інформації щодо договору іпотеки № 568, яка міститься у листі відповідача від 20 квітня 2018 року, має оцінюватися як доказ відсутності кредитних зобов`язань і слугувати підставою для задоволення вимог є безпідставним, оскільки у листі не містяться обставини щодо предмета доказування, а саме щодо належного та в повному обсязі виконання позивачем зобов`язання за договором іпотеки № 568 від 25 липня 2013 року. Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, про помилковість висновку суду щодо не зазначення позивачем в позовній заяві нотаріуса як третьої особи, оскільки вимоги позову стосуються прав, обов`язків та інтересів нотаріуса є такими, що заслуговують на увагу, оскільки спір не стосується прав, обов`язків та інтересів нотаріуса. Проте вказана обставина не впливає на правильність вирішення судом першої інстанції спору по суті та не є підставою для скасування рішення суду. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про визнання зобов`язання виконаним, припинення іпотечного договору, зняття заборони відчуження майна та припинення обтяження,оскільки позивачем не надано доказів щодо належного виконання зобов`язання за договором іпотеки № 568 від 25 липня 2013 року, так і доказів на підтвердження обставин припинення іпотеки з підстав передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку». В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 04 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 вересня 2020 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов В.М. Луганська