Постанова 4856 № 560/4259/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4259/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 21 вересня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Турфлора" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року ПП «Турфлора» звернулось до суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.10.2019 №UA-400030/2019/000092/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA-400030/2019/000092/2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.03.2020 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці ДФС від 18.10.2019 №UA400030/2019/000092/2 про коригування митної вартості товарів. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У судове засідання позивач повноважного представника не направив, проте 25 серпня 2020 року подав до суду заяву в якій просив апеляційну скаргу розглянути без його участі. Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання. 08.09.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи приписи п.2 ч.1 ст.311 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Турфлора» та СГ Пакуша І.А. уклали зовнішньоекономічний контракт поставки від 27.09.2019 №57, відповідно до умов якого СГ Пакуша І.А. зобов`язалось продати, а ПП «Турфлора» оплатити і прийняти товар: картоплю та овочі. Покупець здійснює 100% передоплату товару на основі виставленого рахунку-фактури. Товар поставляється на умовах FCA. Відповідно до умов вказаного контракту та інвойсу від 11.10.2019 №3 СГ Пакуша І.А. поставив картоплю продовольчу, врожай 2019 року (2 сорт). Позивач подав до митного оформлення товар: картоплю свіжу, продовольчу, врожаю 2019 року, сорт 2, задекларувавши митну вартість 1635,78 доларів США. До митної декларації №UA-400030/2019/000092/2 позивач надав інвойс від 11.10.2019 №3, автотранспортну накладну від 11.10.2019, калькуляцію транспортних витрат від 10.10.2019, доповнення до зовнішньо-економічного договору, специфікацію від 07.10.2019 №1, зовнішньоекономічний договір від 27.09.2019 №57, договір про надання послуг митного брокера від 09.01.2019 №67, договір міжнародного перевезення вантажу від 18.09.2019, заявка про відсутність ГМО 410 від 11.10.2019, сертифікат про проходження товару форми СТ-1 від 11.10.2019 №BYUA91051285014112348. 10.10.2019 контролюючий орган за допомогою автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» надіслав ПП «Турфлора» повідомлення, в якому зазначив, що у зв`язку з спрацювання профілю ризику АСАУР, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження правильності визначення митної вартості товару необхідно надати такі документи: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. 18.10.2019 позивач на вимогу митного органу надав копію митної декларації країни відправлення від 14.10.2019 №06613/141019/0020419, лист відправника від 17.10.2019 №432 про ціни на товар. Повідомив, що інші документів надати немає можливості. Головний державний інспектор оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.10.2019 №UA-400030/2019/000092/2. Підставою для відмови слугувало неподання декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України. 18.10.2019 Хмельницька митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості №UA-400030/2019/000092/2, визначивши вартість товару в розмірі 3216,00 доларів США. Вважаючи спірне рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2019 №UA-400030/2019/000092/2, видане Житомирською митницею ДФС є протиправним та підлягає скасуванню. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з тих підстав, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи не містять розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованого товару. В обґрунтування рішення про коригування митної вартості відповідач не надав суду докази невідповідності заявленої позивачем вартості товару, задекларованої в митній декларації, первинним документам на придбання цього товару. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на таке. Згідно з частиною першою статті 51 та частиною першою статті 52 Митного кодексу України (далі - МК України) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Як свідчать матеріали справи, декларант надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 МК України. Крім того, декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено числові значення усіх складових митної вартості товарів, підтверджено та обґрунтовано документально усі складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар. Жодних розбіжностей у документах поданих для митного оформлення не було. У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що під час перевірки правильності визначення митної вартості товару «Картопля свіжа, продовольча, врожаю 2019 (2 сорт). Призначена для громадського харчування, в сітках, не розфасована для роздрібної торгівлі Вага нетто - 21440 кг. Виробник:Крестьянское хозяйство Пакуша Игора Александровича », за митною декларацією від 18.10.2019 № UA400030/2019/035599, було встановлено, що:

1. Документи подані згідно ч.2 ст.53 МК України не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, витрати на навантаження, пакування, страхування та витрати на обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України;

2. Подані до митного оформлення документи містять розбіжності в частині відсутності платіжних документів за товар, що передбачено умовами договору та не відображення в частині поданих документів (витяг з ПД, сертифікат про походження, CMR) відомостей про задекларований 2 сорт картоплі. Однак, колегія суддів відхиляє вказані доводи апелянта, оскільки вказані обставини не були підставою для відмови у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості. Водночас, слід зазначити, що інформація щодо навантаження, пакування та транспортування товару визначена у Договорі міжнародного перевезення товарів №16 від 18.09.2019 (а.с.28-30). Стосовно доводів апелянта щодо розбіжності суми, зазначеної в банківських документах та митній декларації, то колегія суддів зазначає, що дана розбіжність пов`язана саме з тим, що позивачем здійснено попередню оплату більшої кількості товару на суму 16940 дол. США, так як контракт має вартість 150 тис.дол. США. До суду подано разом із позовною заявою протокол банківської операції до меморіального ордеру №J1008ВКІОЕ, який містить детальну інформацію щодо спрямування коштів, та їх отримувача. І в призначенні платежу зазначений номер зовнішньоекономічного договору (контракту) №57 від 27.09.2019 та рахунок (на попередню оплату) №Т-000090 від 07.10.2019. Більше того, ні в міжнародному договорі, ні в жодному іншому нормативному документі не визначено жодної заборони для контрагента господарських відносин здійснювати переоплату за більшу партію товару при поставленні її частинами. Усі з вищевказаних документів були надані відповідачу, містяться в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції. Крім того, матеріали справи свідчать, що митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Доводи апелянта про те, що позивачем не задекларовано 2 сорт картоплі, спростовуються інвойсом №3, де вказано, що картопля 2 сорт. В митній декларацією країни відправлення №06613/141019/0020419 від 14.10.2019 вказано п.31 картопля 2 сорт, в специфікації №1 також вказано - картопля 2 сорт та вага (кількість). В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Доводи апелянта про те, що в договорі №57 від 27.09.2019 не вказується якого року застосовувались міжнародні правила по тлумаченню термінів «Інкотермс» ( в редакції 1990 чи 2010 року), колегія суддів відхиляє та приймає до уваги посилання позивача на те, що як відповідно до українського законодавства так і відповідно до законодавства Республіки Білорусь, сторони можуть посилатися не тільки на норми Інкотермс 2010, а і на Інкотермс 2000 або Інкотермс 1990. Однак, посилаючись на більш ранні версії, необхідно чітко вказувати про яку саме редакцію ідеться. Аналогічні положення та рекомендації затверджені Міжнародною торговою палатою Білорусії щодо застосування в торгових оборотах Білорусії саме останньої редакції Інкотермс 2010. Щодо доводів апелянта про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками, то слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. При цьому, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Наведені обставини у сукупності свідчать про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про протиправність спірного рішення відповідача. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.