Постанова 4813 № 523/7861/20

Номер провадження: 33/813/827/20 Номер справи місцевого суду: 523/7861/20 Головуючий у першій інстанції Середа І. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі: Вороновій Є.Р., за участю: ОСОБА_1 та його адвоката Сухецької С.М. і Каражея Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №069323 від 04.05.2020р., ОСОБА_2 04 травня 2020 року о 22.00 год., керуючи автомобілем "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, біля буд. 232, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем "ГАЗ", д/н НОМЕР_2 , який рухався збоку в попутному напрямку. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження Такими діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України (а. с. 1). Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення (а. с. 11-). Не погодившись із вищевказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року та притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (а. с. 14-15). Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Сухецьку С.М., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити та ОСОБА_2 , який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Закриваючи провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутність події і складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставини, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 13.1 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 13.1 ПДР України, який зазначений в протоколі працівником поліції. Згідно вимог п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 порушення п. 13.1 ПДР відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №069323 від 04.05.2020р., ОСОБА_2 04 травня 2020 року о 22.00 год., керуючи автомобілем "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, біля буд. 232, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем "ГАЗ", д/н НОМЕР_2 , який рухався збоку в попутному напрямку, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху. Однак, слід зазначити, що Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення. Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020р.) зробив остаточний висновок, що рапорт інспектора не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи. Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Так, відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами з фіксацією моменту дорожньо-транспортної пригоди. Згідно якого вбачається, що в м. Одеса по вул. Миколаївська дорога чотири смуги руху та одна реверсивна, і, відповідно, дві смуги в напрямку руху, зіткнення відбулося на реверсивній лівій смузі, по якій рухався автомобіль «Toyota Camry» д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , а автомобіль «ГАЗ» д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , повинен був спочатку перестроїтись на реверсивну смугу руху, а потім повертати наліво, тоді як чітко вбачається, що автомобіль «ГАЗ» д/н НОМЕР_2 повертав з середньої смуги руху. Запис з фіксацією моменту дорожньо-транспортної пригоди є об`єктивним доказом по справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому, що він 04 травня 2020 року о 22.00 год., в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 231, керуючи автомобілем «ГАЗ 33023-14» д/н НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху та перестроюванні з лівої смуги у реверсивну смугу, не переконався у безпеці маневру та допустив зіткнення з автомобілем "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. п. 10.1., 10.3 ПДР. Отже, встановлено, що дії ОСОБА_1 , а саме порушення ним п. п. 10.1., 10.3 Правил дорожнього руху, перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП 04 травня 2020 року о 22.00 год. в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Згідно п. п. 1.4, 1.5 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдати матеріальних збитків. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що водій ОСОБА_2 рухався із значним перевищенням швидкості в населеному пункті, грубо порушивши цим п. п. 12.4, 12.9 ПДР, оскільки на підтвердження зазначеного не надано жодного доказу, крім того зазначене не впливає на факт порушенням чи не порушення ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху, який зазначений в протоколі працівниками поліції. Також слід зазначити, що також не визначеною є і швидкість автомобіля «ГАЗ 33023-14» д/н НОМЕР_2 , який майже зупинився для виконання маневру в момент коли відбулась ДТП, що свідчить про неуважність водія ОСОБА_1 у виниклій дорожній ситуації. Згідно положень ст. ст. 279, 280 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. На підставі викладеного, апеляційний суд також не вбачає законних підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи, оскільки на вирішення експертизи апелянт просить поставити питання, які стосуються лише визначення швидкості руху автомобіля "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 перед та в момент зіткнення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутність події і складу адміністративного правопорушення, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький