Постанова 4818 № 640/15588/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року м. Харків Справа № 640/15588/19 Провадження №22-ц/818/2497/20 Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Хорошевського О.М., суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б. за участі секретаря: Пузікової Ю.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Калінчук Ірина Володимирівна, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року, постановлене суддею Якушею Н.В., за заявою представника позивача адвоката Шевердіна Максима Михайловича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Калінчук Ірина Володимирівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в : Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 липня 2019 року ПН ХМНО Калінчук І.В. та зареєстрований в реєстрі за №856 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплаченої в строк частину заборгованості у вигляді грошової суми в розмірі 6 117 360,00 грн., що є еквівалентом 240 000 доларів США 00 центів на підставі Іпотечного договору №830/27/14-4/48/8-081, посвідченого ПН ХМНО Назаренко О.О. 28.02.2008 року за реєстровим №600 з усіма змінами та доповненнями; витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису - 61 174,00 грн., разом 6 178 534,00 грн. У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевердін Максим Михайлович звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просив вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката та витрат зі сплати судового збору. Заява мотивована тим, що при постановленні рішення судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, що полягають у наданні правничої допомоги адвокатом позивачу по справі ОСОБА_1 .. У заяві представник позивача просить стягнути на користь позивача з відповідача 20000 грн. за надання правничої допомоги та 768,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року заяву представника позивача адвоката Шевердіна М.М. про стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,00 грн. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення в частині відмови у стягненні судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної допомоги скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з наданням професійної допомоги. В іншій частині додаткове рішення не оскаржувалось. Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення в частині відмови у стягнені на користь позивача витрат на правову допомогу не відповідає вимогам сіп. 263 ЦПК України. Вказує, що судом першої інстанції помилково сформульовано висновок, що в Договорі № 31/07/19 відсутня конкретизація, в рамках якої саме справи надавалась правова допомога: за унікальним номером № 640/15588/19, чи в якій-небудь іншій справі. Зазначає, що визначений перелік послуг в Детальному описі наданих послуг, які було передано згідно з Актом здачі-прийманння послуг від 04.02.2020 року, та оплачено, що підтверджується доданими квитанціями, в яких міститься посилання на Договір № 31/07/19 від 31.07.19 року про надання правової допомоги - стосується виключно справи за № 640/15588/19. Вказує, що суд першої інстанції помилково не врахував, що даним попереднім (орієнтованим) розрахунком судових витрат визначено лише можливі послучи які будуть надаватись. Тобто, розрахунок визначає не лише попередній (орієнтовний) розрахунок гонорару Адвокатського об`єднання, а й попередній (орієнтований) перелік послуг, які можуть бути надані, але не зобов`язує Адвокатське об`єднання надати у майбутньому саме ці послуги Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявленого до відшкодування розміру витрат на правову допомогу, посилаюсь лише на зміст попереднього (орієнтовного) розрахунку судових втрат і не беручи до уваги фактично наданий позивачу обсяг правової допомоги, що підтверджується матеріалами справи. Також в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції звергає увагу на те, що за договором про надання правової допомоги узгоджена сторонами сума витрат мала бути сплачена клієнтом протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору. «...Натомість, долучені до заяви про ухвалення додаткового судового рішення платіжні доручення датовані 06.02.2020 року, що не кореспондується із даним договором...». Проте, зазначене твердження жодним чином не спростовує факту надання правової допомоги Позивачу на підставі Договору про надання правової допомоги № 31/07/19 від 31.07.2019 року. Більше того, оплату було здійснено, що підтверджується квитанціями, тобто позивачем реально було понесено витрати на правову допомогу для відновлення свого порушеного права відповідачем. Отже, суд першої інстанції, оцінюючи докази на підтвердження понесених Позивачем судових витрат на правову допомогу за договором від 31.07.2019, помилково не взяв до уваги квитанції банківської установи (квитанція від 06.02.2020 № 0.0.1607264572.1; квитанція від 06.02.2020 № 0.0.1607264568.1), не надав їм належної оцінки. З огляду на зазначене, помилкові висновки суду першої інстанції про відсутність документального підтвердження надання правової допомоги позивачу в даній справі повністю спростовуються фактичним обставинами справи. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в оскаржуваній частині підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійне правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано належних доказів про надання правничих послуг ОСОБА_1 в даній справі. Проте з таким висновком погодитись не можна. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України). До закінчення судових дебатів в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_3 03.02.2020 р. звернувся до суду із заявою в якій повідомив суд, що ними (позивачем, представником позивача) буде подано додаткові докази витрат на професійну правничу допомогу понесену позивачем, протягом п"яти днів після винесення рішення у справі. (а.с.157 т.4). Відтак, така заява від позивача надійшла на адресу суду першої інстанції 07.02.2020 року року (а.с.182-193 т.4) Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: копію договору №31/07/19 про надання правової допомоги від 31.07.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Шевердін і партнери»;копію додаткової угоди №1 до договору №31/07/19 про надання правової допомоги від 31.07.2019 року, відповідно до якої зазначено, що гонорар Адвокатським об`єднанням «Шевердін і партнери» за вищевказаним договором складає 20 000 грн.;копію попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат за Договором про надання правової допомоги № 31/07/19 від 31.07.2019 року;копію акту здачі- приймання послуг за Договором про надання правової допомоги № 31/07/19 від 31.07.2019 року, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 були надані юридичні послуги, передбачені предметом Договору, вартість наданих послуг складає 20 000 грн.;копію рахунку - фактури №04/02 від 04.02.2020 року;копію квитанції №0.0.1607264568.1 від 06.02.2020 року, згідно якої сплачено ОСОБА_1 10 000 грн. Адвокатському об`єднанню «Шевердін і партнери» за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги № 31/07/19 від31.07.2019 року;копію квитанції №0.0.1607264572.1 від 06.02.2020 року, згідно якої сплачено ОСОБА_1 10 000 грн. Адвокатському об`єднанню «Шевердін і партнери» за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги № 31/07/19 від31.07.2019 року;копію детального опису наданих послуг від 04.02.2020 року;копію ордеру серії В№000080 від 02.10.2018 року. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплачено Адвокатському об`єднанню «Шевердін і партнери» за надання правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги № 31/07/19 від31.07.2019 року що підтверджується квитанцією №0.0.1607264568.1 від 06.02.2020 року 10000 грн. та 10000,00 грн. згідно квитанції №0.0.1607264572.1 від 06.02.2020 року. Згідно акту здачі-приймання послуг від 31 липня 2019 року та детального опису послуг між ОСОБА_4 та Адвокатським об`єднання «Шевердін і партнери» від 04.02.2020 року вбачається, що вартість правової допомоги за надані послуги, вартість яких розписана погодинно складає 20000,00грн. (а.с.188,191 т. 4). Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З відповідною заявою ані відповідач, ані його представник до суду не зверталися, проте судова колегія з урахування співмірності, критерію розумності, конкретних обставин справи та матеріалів справи приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу та вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної суми до 5000,00 грн. За таких обставин з урахуванням вимог розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Керуючись статтями 365, 366, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2020 року в частині відмови у стягненні судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правової допомоги змінити. Заяву ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати, понесені у зв`язку з наданням професійної правової допомоги у розмірі 5 000 (п`ять тисяч грн) 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий - О.М. Хорошевський Судді - І.В. Бурлака В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 18 вересня 2020 року.