LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд640/11658/19

від 17.09.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11658/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» Луньо І.В. до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И Л А : Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» Луньо І.В. звернулося до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0596061212 від 17.07.2019. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки питання погашення податкових зобов`язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до норм якого під час ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано, зазначено, що рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Доводи апеляційної скарги дублюють позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «БГ Банк» перебуває у процедурі ліквідації. Постановою правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року №745 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних» було прийнято рішення віднести ПАТ «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних. На підставі Постанови НБУ №745 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено Рішення №131 про запровадження з 28.11.2014 тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «БГ Банк». Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 №134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» та призначення уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку. 11.12.2016 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №146 продовжено строк дії процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» на два роки по 26.02.2018. В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №305 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» на один рік з 27.02.2018 по 26.02.2019 включно. На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 31 січня 2019 року № 218 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» строком на один рік з 27 лютого 2019 року до 26 лютого 2020 року включно. Водночас, у лютому 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми зобов`язання з податку на прибуток ПАТ «БГ Банк». За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС в м. Києві складений акт від 04.02.2019 №542/26-15-12-12-12-20717958, яким встановлено, що ПАТ «БГ Банк» несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання з податку на прибуток, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу. Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивач у відповідності до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України подав заперечення на Акт перевірки. ГУ ДФС в м. Києві листом №40051/10/26-15-12-12-18 від 04.03.2019 повідомила позивача про те, що за результатами розгляду заперечення висновок викладений в акті перевірки, залишено без змін. 05 березня 2019 року, на підставі висновків Акту перевірки, Головним управлінням ДФС в м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення: - №0171671212, яким позивачу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 68447720,73 грн; - №0171701212, яким позивачу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання на 7 календарних днів з податку на прибуток зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 9309,40 грн. В подальшому в процесі адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Державної фіскальної служби України від 27.05.2019 №24357/6/99-99-11-06-01-25 було скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019 №0171701212 та №0171671212 у частині подання уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов`язань, у частині застосування штрафу поза межами строків, визначених п. 114.1 ст. 114, ст. 102 Кодексу, а скаргу - задовольнити частково. Головним управлінням ДФС у м. Києві за результатами розгляду скарги ДФС України прийнято податкове повідомлення рішення від 17.07.2019 №0596061212, яким позивачу за порушення сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток зобов`язано сплатити штраф 20% в сумі 13708923,07 грн. За результатами оскарження ПАТ «БГ Банк» вказаного податкового повідомлення-рішення від 17.07.2019 в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, таке рішення відповідача відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 30.09.2019 №3842/6/99-00-08-05-05 було залишено без змін, а скаргу без задоволення. Позивач, вважаючи вищевказані податкове повідомлення-рішення протиправним, за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до позивача санкцій після початку процедури ліквідації банку суперечить вимогам статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 2.4 глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI). Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. В статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Відтак, відповідач провів камеральну перевірку позивача відповідно в порядку визначеному податковим законодавством. Відповідно п.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до ч.8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Пунктом 16 статті 2 Закону № 4452 встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що починаючи з 26.12.2015 року позивач перебуває у стані ліквідації. Із зазначених вище обставин справи вбачається, що камеральна перевірка була проведена, а застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури. За приписами ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону № 4452. Аналогічна норма міститься і у п.2.4 глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012. Згідно п.п.14.1.39, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Тобто, обмеження частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стосується як податкового зобов`язання зі сплати конкретного податку, так і штрафних санкцій у будь-якій формі. Згідно з п.п.4.1.4 п. 4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. При цьому, суд першої інстанції вірно наголосив, що пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Суд першої інстанції, здійснивши аналіз зазначених норм права, прийшов до вірного висновку про те, що нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації проводиться згідно з вимогами Податкового кодексу України, однак питання погашення податкових зобов`язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) регулюються виключно Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до АТ «БГ Банк» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 13708923,07 грн під час ліквідаційної процедури суперечить вимогам статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 2.4. глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, а тому податкове повідомлення-рішення №0596061212 від 17.07.2019 є протиправними та підлягає скасуванню. Апеляційна скарга не містить заперечень проти висновків, зроблених судом першої інстанції, щодо застосування до спірних правовідносин п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України та ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 17.09.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»