Постанова 4855 № 826/15214/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15214/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення позови вимог просило стягнути заборгованість в сумі 14 397,58 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позов Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 податковий борг в розмірі суми 14 397,58 грн Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення зроблено безпідставні висновки щодо узгодженості заявленої податковим органом суми до стягнення. Апелянтом зазначено, що заявлена податковим органом первісна сума боргу сформована на підставі податкових повідомлень-рішень оскаржених у судовому порядку. На час вирішення даного спору, податкове повідомлення-рішення №1224-1302 від 12.06.2017 року скасовано, натомість розгляд адміністративної справи щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 46002-1302 від 25.08.2016 року на даний час не завершено. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 28.08.2020 року за вх. № 31241, в якому позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечно. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку у Вишгородському ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Станом на вересень 2018 року за відповідачем обліковувався податковий борг у сумі 123 718,00 грн., який виник у зв`язку з несплатою податкового повідомлення - рішення з орендної плати з фізичних осіб, згідно: податкового повідомлення-рішення № 4602-1302 від 25.08.2016 року на загальну суму 103 132,48 грн.; податкового повідомлення-рішення № 1224-1302 від 12.06.2017 року на суму 109 320,42 грн. Суму нарахованої пені, згідно ст. 129 Податкового кодексу України - 14397,58 грн. (на податкове повідомлення-рішення від 16.09.2016 № 4602-1302). Заборгованість частково погашена відповідачем 27.02.2018р. на суму - 103132,48 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 року по справі № 810/4445/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.04.2017 № 1224-1302 на суму 109 320,42 грн. задоволено. З огляду на викладене, Головним управлінням ДПС у Київській області, заявлено вимогу про стягнення з відповідача узгодженої суми податкового зобов`язання у розмірі 14 397,58 грн. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Згідно вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначено, що "податковий борг" - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України. Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття "пеня", у відповідності до якого - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Статтею 129 Податкового кодексу України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: - при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); - при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); - при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання. Згідно із п. 129.2 ст. 129 Податкового кодексу України - у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується. Пунктом 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується: - у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; - у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; - у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); - при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України). На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Згідно п. 129.5 ст. 129 Податкового кодексу України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством. Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Таким чином, за період починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання (за спливом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення № 4602-1302) до моменту погашення податкового боргу за узгодженим грошовим зобов`язанням за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 103132,48 грн., відповідачу, згідно з приписами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня. Як вбачається з матеріалів справи, грошове зобов`язання згідно податкового повідомлення - рішення від 16.09.2016 року № 4602-1302 сплачено відповідачем - 27.02.2018 року, тобто з порушенням встановлених строків сплати грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом. Позивачем за несвоєчасну сплату податкового боргу нараховано пеню за період 14.02.2017 року по 27.02.2018 року у розмірі 14 397,58 грн. Поряд із цим, із наданих до апеляційної скарги доказів вбачається, що хоча позивачем і сплачено суму зобов`язання встановлену податковим повідомленням-рішенням № 4602-1302 від 16.09.2016 року, таке оскаржено відповідачем в судовому порядку. На час вирішення даного спору, щодо стягнення з платника податку узгодженої суми зобов`язання (у тому числі пені) адміністративну справу № 320/4679/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 4602-1302 від 16.09.2016 року, не розглянуто. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що сума зобов`язання встановлена вказаним податковим повідомленням-рішенням не є узгодженою в розумінні норм Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для стягнення такої суми у судовому порядку. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким у задоволенні адміністративного позову Позивачу слід відмовити. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов (Повний текст постанови складено 17.09.2020 р.)