Постанова 4851 № 643/7169/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 р.Справа № 643/7169/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Довготько ТМ, м. Харків, повний текст складено 02.06.20 року по справі № 643/7169/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.06.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачу. ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає , що ухвала Московського районного суду м. Харкова не відповідає вимогам КАС України , є незнаною , оскільки суд першої інстанції в ухвалі від 12 травня 2020 року, якою залишив позов без руху, зазначив різні строки (5 та 10 днів з моменту отримання ухвали ) для усунення недоліків, так ще й вимагав надання доказів , надання яких не передбачено чинним законодавством України, а також проігнорував вимоги щодо продовження строку, який передбачений от. 169 КАС України на строк дії карантину. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу судді Московського районного суду м. Харкова від 02.06.2020 року , направити справу для продовження розгляду справи до Московського районного суду м. Харкова. Розгляд справи проводити у його відсутність. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи заявлений позов без руху, суд першої інстанції вказав на те, що в порушення ч.1 ст.161 КАС України, позивачем не надано копії доданих до позовної заяви документів для відповідача. Крім того, позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 ЦПК України, згідно з якою до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. При зверненні до суду з позовом, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження свого зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) за адресою: АДРЕСА_1 , що, в свою чергу, позбавляє суд можливості визначитись стосовно підсудності вказаної справи саме Московському районному суду міста Харкова. Позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення копії вказаної ухвали на подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та усунення недоліків. Повертаючи позовну заяву з посиланням на вимоги п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України, суд першої інстанції виходив з того , що позивач у зазначений в ухвалі строк не усунув недоліки позову, в зв`язку з чим позов відповідно до ч.4 ст.169 КАС України вважається неподаним і повертається позивачу. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції в повній мірі, виходячи з наступного. Вимоги, що пред`являються до змісту позовної заяви, чітко визначені у статті 160 КАС України, відповідно до якої у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта влад просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. При вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі суду слід також визначитися з такими питаннями: які саме права, свободи чи інтереси позивача порушені, в чому саме вони полягають і якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень вони порушені; чи належать спірні правовідносини до публічно-правових; чи не підлягають порушені права чи інтереси фізичної або юридичної особи захисту в порядку іншого судочинства. Стаття 160 КАС України стандартизує структуру позовної заяви - містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі. Разом із тим, суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Характерною помилкою щодо застосування статей 160, 161 КАС України є формальний підхід до цих норм, внаслідок чого позовні заяви безпідставно залишаються без руху та повертаються. Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Таким чином, якщо позивач не дотримався однієї із вимог до позовної заяви і відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов`язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суд залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки. У відповідності до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Колегія суддів також звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. Разом із тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року). Крім того, ЄСПЛ неодноразово висловлював у своїх рішеннях позицію щодо необхідності уникнення судами зайвого формалізму. Зокрема, у справі Miragall Escolano v. Spain (рішення від 25.01.2000р.) Так, у рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000року та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення апеляційної скарги з вказаних формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року у справі №9901/736/18. Аналіз наведених норм показав, що метою залишення позову без руху є усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. При цьому, особа, яка подала позов не у відповідності вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, має бути обізнана про недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і строк, встановлений для усунення недоліків. Разом з цим, колегія суддів вважає, що обставини, які свідчать про недодержання вимог, передбачених процесуальним законодавством для звернення до суду, мають бути такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції ухвалив усунути недоліки позовної заяви в 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Проте , в резолютивній частині ухвалі про залишення позовної заяви без руху, судом першої інстанції, в порушення ст. 169 КАС України, не зазначено спосіб усунення недоліків позовної заяви про які відображено в описовій та мотивувальній частинах ухвали . Позивачу запропоновано подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та усунення недоліків, однак , в описовій та мотивувальній частинах зазначено зовсім інші недоліки позовної заяви , а саме: несплата судового збору , ненадання копій доданих до позову документів для відповідача, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження свого зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання. Проте , в резолютивній частині відсутні вказівки про усунення таких недоліків позовної заяви. Таким чином, позивач був позбавлений можливості виконати вимоги ухвали судді від 12.06.2019р. року про залишення позовної заяви без руху, оскільки такі вимоги не були належним чином сформульовані у резолютивній частині ухвали, а відтак оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Також , колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 р. по 31.08.2020 р. (в редакції останніх змін, у тому числі внесених постановами КМУ від 17.06.2020 р. № 500 та від 22.07.2020 р. № 641) на всій території України встановлено карантин. Підпунктом 2 пункту 9 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX (який набув чинності з 02.04.2020, надалі - Закон № 540), у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436): розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Пунктом 3 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 18.06.2020 № 731-IX (який набрав чинності з 17.07.2020, надалі - Закон №731) внесено зміни до таких законодавчих актів України: Пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Одночасно, п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №731 визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.". Отже, строки встановлені абз. 2 п. 3 Розділу VІ Прикінцеві Положення КАС України, в редакції Закону № 540, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону №731, тобто 06.08.2020р. Разом з цим, відповідно до ч. 9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Враховуючи те, що копія ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху отримана апелянтом 27.07.2020 та те , що Закон №731 набрав чинності 17.07.2020, то останнім днем усунення недоліків цієї апеляційної скарги, з урахуванням положень ч. 9 ст. 120 КАС України, є 06.08.2020. З урахуванням вищевикладеного, на момент прийняття ухвали про повернення позову , строк, встановлений ухвалою Московського районного суду від 12.05.2020 для усунення недоліків поданої позовної заяви не сплив. За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви , в зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 02.06.2020 року по справі № 643/7169/20 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош