Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 526/1257/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 р.Справа № 526/1257/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Донець Л.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Тіщенко Л.І., м. Гадяч, Полтавська область, у справі № 526/1257/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області , ОСОБА_2 - заступника начальника упраління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про скасування постанови № 127 від 07.06.2019 року про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі відповідач-1), ОСОБА_2 - заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі відповідач-2), в якому просив суд скасування постанови № 127 від 07.06.2019 про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.05.2020 року вказаний позов задоволено. Скасовано постанову № 127 від 07.06.2019 винесену заступником начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області Яремченко А.А. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 директора ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» за ч.1 ст.165-4 КУпАП, у розмірі 136,00 грн. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.165-4 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.05.2020 року у справі № 526/1257/19 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що роботодавець несе відповідальність за несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Позивачем, як директором ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт», 30.05.2019 передано засобами зв`язку Миргородському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області повідомлення про нещасний випадок. Виходячи зі змісту згаданого повідомлення, із ОСОБА_3 - працівником підприємства, директором якого є позивач, 20.05.2019 близько 11 год. 00 хв. стався нещасний випадок, що призвів до травми ока. Про нещасний випадок з ОСОБА_3 адміністрація ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» дізналася тільки 28.05.2019 близько 19 год. 00 хв. після екстреного повідомлення про звернення потерпілого щодо настання нещасного випадку на виробництві, яке надійшло від лікувально-профілактичного закладу. Інформація про обізнаність позивача зі ступенем тяжкості травми, отриманої ОСОБА_3 , у результаті нещасного випадку, не зазначена. Дізнавшись 28.05.2019 про настання нещасного випадку та незважаючи на вимоги п. 5 ч. 2 ст. 15 Закону № 1105 та п. 10 Порядку № 1232 (про обов`язок передати Фонду повідомлення про нещасний випадок на підприємстві протягом однієї години з використанням засобів зв`язку та протягом доби на паперовому носії від моменту одержання відповідної інформації), позивач лише 30.05.2019 передав електронною поштою до Фонду повідомлення про нещасний випадок. На паперовому носії повідомлення про нещасний випадок із ОСОБА_3 не було взагалі направлено до Фонду. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 31 травня 2019 року страховим експертом з охорони праці Миргородського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області Музальовим І.М. відносно ОСОБА_1 директора ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» складено протокол у справі про адміністративне правопорушення № 3, в якому зазначено про виявлені правопорушення: допущено несвоєчасне інформування Миргородського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_3 близько 11 год. 00 хв. 20.05.2019 (повідомлення про нещасний випадок у паперовому вигляді не надходило, електронною поштою отримане 30.05.2019 об 11 год. 53 хв.), у травні 2019 року (21.05.2019), що є порушенням п. 5 ст. 15, ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 та п. 10 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затверджених постановою КМ України від 30.11.2011 №1232 та передбачає відповідальність згідно ч. 1 ст. 165-4 КУпАП. Постановою про накладення адміністративного стягнення № 127 від 07 червня 2019 року, винесеною заступником начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області Яремченко А.А. директора ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 136 грн за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: несвоєчасне інформування Миргородського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про нещасний випадок на виробництві. Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення №127 від 07 червня 2019 року позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позов вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. За змістом пункту 5 частини другої та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов`язаний інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві. Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом. Право застосовувати фінансові санкції та накладати адміністративні штрафи від імені Фонду мають директор виконавчої дирекції Фонду та його заступники, керівники робочих органів Фонду та їх заступники (частина восьмої статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 "Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (чинна на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві. Пунктом 10 Порядку передбачено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 цього Порядку), зобов`язаний: протягом однієї години передати з використанням засобів зв`язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок згідно з додатком

2. Фондові за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок. Згідно частини першої статті 165-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, фізичними особами, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо страхових коштів, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування України про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності через несвоєчасність надання повідомлення про нещасний випадок до Фонду соціального страхування. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що згідно екстреного повідомлення від 29 травня 2019 року про звернення потерпілого ОСОБА_3 токара ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» щодо настання нещасного випадку на виробництві, попередній діагноз потерпілого «Несвіже проникаюче рогівкове поранення з випадінням внутрішніх оболонок лівого ока», дата травмування 20.05.2019, діагноз встановлено 28.05.2019, госпіталізація з 28.05.2019, місце госпіталізації - КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського». У зв`язку з надходженням екстреного повідомлення про звернення потерпілого щодо настання нещасного випадку на виробництві, яке надійшло від закладу охорони здоров`я 29.05.2019, директором ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» ОСОБА_1 , у відповідності до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, державному інспектору з охорони праці, який здійснює державний нагляд на підприємстві, де стався нещасний випадок, направлено повідомлення про нещасний випадок, який стався зі слів потерпілого ОСОБА_4 20.05.2019 близько 11 год. на робочому місці токаря в токарній дільниці. Так, позивачем вказано, що 29 травня 2019 року на підприємство ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» надійшло письмове екстрене повідомлення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» про звернення працівника ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з встановленим попереднім діагнозом «Несвіже проникаюче рогівкове поранення з випадінням внутрішніх оболонок лівого ока». Того ж дня, підприємством надано повідомлення про нещасний випадок у відповідності до Порядку № 1232 до Миргородського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на електронну адресу. При цьому відповідач-1 вказує, що позивачем, як директором ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт», передано засобами зв`язку Миргородському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області повідомлення про нещасний випадок лише 30.05.2019. Факт передачі повідомлення про нещасний випадок засобами зв`язку, саме 30.05.2019, підтверджується відмітками у штампі про реєстрацію зазначеної вхідної кореспонденції 30.05.2019 за №1167, а також відомостями про відправлення електронного повідомлення на адресу електронної пошти Миргородського відділення УВД ФССУ об 11 год. 53 хв. 30.05.2019. Вказує, що будь-якого (автоматизованого чи паперового) підтвердження факту того, що електронна копія повідомлення про нещасний випадок з ОСОБА_3 одержана від позивача саме 29.05.2019, немає, а тому таке електронне відправлення вважається неодержаним адресатом у дату, на якій наполягає позивач. З наявних в матеріалах справи скриншотів сторінки електронної пошти інженерного відділу ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» колегією суддів встановлено, що повідомлення про нещасний випадок було оформлене у паперовому вигляді, відскановано та направлено до відповідача електронною поштою саме 29 травня о 17:07 та повторно 30 травня о 09:47 (а.с.74,129-131). При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що факт передачі повідомлення про нещасний випадок засобами зв`язку, саме 30.05.2019 підтверджується відміткою у штампі про реєстрацію зазначеної вхідної кореспонденції, оскільки вимоги Порядку щодо здійснення повідомлення про нещасний випадок не містять вказівки, що вказане повідомлення вважається направленим після його реєстрації відповідачем. Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідачами не надано достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують вину директора ТОВ «Вентиляторний завод «Горизонт» ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-4 КУпАП, не з`ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушеня, що мають значення для правильного її вирішення. Наведене вказує, що наслідком порушення вимог ст. 268 КУпАП є винесення заступником начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за неповним і необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, вирішення її у відповідності з законом. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Під час судового розгляду справи відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом № 3674-VI . Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором. Таким чином, особи, стосовно яких прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. Вказаний висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17. У частині 5 статті 4 Закону України "Про судовий збір", яка відповідно до вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 підлягає застосуванню при поданні позовів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 грн. Таким чином, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 384,20 грн (0,2*1921= 384,20). Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову складав 384,20 грн. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40, що підтверджується квитанцією від 13.06.2019 № 0.0.1379458233.1 (а.с.1). Відповідно до частини перша ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір під час звернення до суду з позовом та відповідно до приписів ст. 139 КАС України він підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, віднесення за рахунок держави судових витрат не передбачено, а тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині постанови про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.05.2020 року по справі №526/1257/19 скасувати в частині розподілу судових витрат, прийняти в цій частині постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 41319427) витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20 (триста вісімдесят чотири гривні ) грн. 20 коп. В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.05.2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко Л.О. Донець