Постанова 4851 № 520/2972/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 р.Справа № 520/2972/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-Декор" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 09.04.20 року по справі № 520/2972/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-Декор" до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та м. Куп`янськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал-декор" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.01.2020 р. про арешт коштів боржника винесену в рамках виконавчого провадження № 60914654. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.01.2020 р. про арешт коштів боржника винесена в рамках виконавчого провадження № 60914654, якою накладено арешт на кошти боржника, які перебувають на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» валюта UAH980, за період з 01.12.2019 по 01.12.2019, підприємство позивача використовує саме цей рахунок при виконанні своїх зобов`язань щодо сплати заробітної плати, податків, зборів та інших платежів, виокремити (встановити), які саме грошові кошти і в яких саме обсягах (сумах), що знаходяться на вказаному рахунку, призначені для виплати саме заробітної плати працівникам боржника, а які на інші цілі неможливо. Крім того, в ході розгляду справи представник позивача заявляв клопотання про залучення до участі у справі №520/2972/2020 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, засновника ТОВ "Корал-декор" ОСОБА_1 , оскільки відповідно до банківської виписки за період з 01.02.2020 по 26.02.2020, залишок на рахунку № НОМЕР_1 складає 94074,34 грн., який є неотриманими дивідендами ОСОБА_1 . Отже, Головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) при накладенні арешту на кошти боржника постановою від 11.01.2020 р. порушено право учасника ТОВ "Корал-декор" на отримання належних йому дивідендів за 3-й квартал 2019 року. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-декор" залишено без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал-декор" , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу . Вказує , що при накладенні арешту на рахунки боржника, державний виконавець не з`ясував, які рахунки позивача є спеціальними, які використовуються для виплати заробітної плати, які мають спеціальний режим використання, чим порушив вимоги п. 7 ч. 2 ст.18 Закону №1404 . Отже, накладення арешту на рахунок боржника № НОМЕР_1 відкритого в АТ КБ «ПриватБанк, який призначений в тому числі і для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють на підприємстві. Також ТОВ Корал-Декор не має можливості виконувати зобов`язання, проводити оплату податків, зборів. Також, суд при ухваленні рішення, залишив поза увагою той факт, що з рахунку № НОМЕР_1 відкритого в AT КБ «ПриватБанк сплачується заробітна плата та податки. Крім того даний рахунок є єдиним рахунком ТОВ Корал-Декор інших рахунків з яких може здійснюватися сплата заробітної плати та податків не має. Відкриття нового рахунку є неможливим, тому як оскаржуваною постановою накладено арешт на рахунку які є та які можуть бути. Також, вважає , що дивіденди це є заробітна плата учасника(ів) господарського товариства і ніхто не можу бути обмежений у її отриманні. Просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов задовольнити. Відповідно до ч4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою. Відповідач повідомлений на електронну адресу, яка містяться в матеріалах справи. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на примусовому виконанні у Міжрайонному відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження ВП №60914654 з примусового виконання постанови Головного управління Держпраці у Харківській області від 08.11.2019 №ХК6727/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-декор" на користь держави штрафу у розмірі 2378610,00 грн. Постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.01.2020 р. про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 60914654, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Не погоджуючись із оскаржуваною постановою про накладення арешту на кошти, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не було допущено накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, відповідно, дотримані всі приписи закону та вжито своєчасних і належних заходів для реального, належного і своєчасного примусового виконання виконавчих документів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII). Згідно із частиною третьою статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Відповідно до статті 1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно пункту 7 частини третьої статті 18 Закону №1404, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону №1404 передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Аналізуючи приписи вищевказаної норми Закону, суд зазначає, що накладення арешту на кошти боржника є правовим механізмом створення можливості забезпечення належного і своєчасного виконання виконавцем у межах суми стягнення за виконавчим документом із врахуванням додаткових платежів. Частинами 1-3 статті 52 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Таким чином, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання. Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону №1404 закріплено заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону №1404, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з приписами п.1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Так, приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю". Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Разом з цим слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Водночас, згідно з частинами третьою, четвертою статті 59 Закону 1404-VII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Аналіз наведених правових норм свідчить, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншими кредиторами підприємства, а рахунки, передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, на які орган державної виконавчої служби відповідно до вимог законодавства не накладає арешт, оскільки накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливить своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав на оплату праці громадян, які працюють на підприємстві. Так, постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.01.2020 р. про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 60914654, накладено арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема, на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ ПриватБанк. Як встановлено судом та вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки АТ КБ ПриватБанк за період з 01.12.2019 по 28.12.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю "Корал-декор" по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ ПриватБанк не тільки здійснювалась сплата заробітної плати, податків і зборів, а також проводилась оплата за послуги згідно Договору №03/17 від 02.10.2017 р. у сумі 119200,00 грн., оплата послуг згідно рахунку №3496 від 30.11.2019 на суму 714,52 грн., оплата послуг згідно Договору №422973 від 01.09.2006 у сумі 898,08 грн., сплата рахунку №75 від 27.11.2019 р., №77 від 04.12.2019 р. на суму 270,00 грн., №1627 від 20.11.2019 р. на суму 513,60 грн., оплата за послуги згідно договору №03/17 від 02.10.2017 на суму 136000,00 грн., сплата за екскурсійні послуги згідно рахунку №0001/19 від 09.12.2019 на суму 3528,00 грн., сплату судового збору до Харківського окружного адміністративного суду в сумі 21131,00 грн., тощо. (а.с.15-18). Тобто, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ ПриватБанк, з підстав використання останнього також у власній господарській діяльності, не є рахунком зі спеціальним режимом використання та звернення стягнення на кошти, що перебувають на ньому не заборонено законом, а правовим механізмом створення можливості забезпечення реального, належного і своєчасного виконання виконавцем рішення державного органу про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження № 60914654 є накладення арешту на кошти боржника у межах суми стягнення за виконавчим документом із врахуванням додаткових платежів. При цьому, суд звертає увагу на положення абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону №1404-VIII, яким передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Проте, виконавець жодних повідомлень щодо спеціального режиму використання розрахункового рахунку № НОМЕР_1 та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом від банку АТ КБ ПриватБанк не отримував. Згідно долученого до матеріалів справи повідомлення банку АТ КБ ПриватБанк на адресу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куп`янському, Шевченківському районах та місту Куп`янську Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.01.2020 №20.1.0.0.0/7-200111/976 банком повідомлено, що арешт накладений у сумі 2616680,00 грн., на рахунках недостатньо коштів для виконання постанови Відділу. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З встановлених обставин вбачається, що рахунок боржника НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19. Колегія суддів звертає увагу на те , що оскаржуваною постановою накладено арешт на грошові кошти у сумі 2616680,00 грн. , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, а не на сам рахунок. Крім того, оскаржувана постанова містить застереження щодо поширення арешту на кошти позивача, звернення стягнення на які заборонено законом, а отже арешт накладений оскаржуваною постановою не поширюється на кошти позивача із спеціальним призначенням заробітна плата та супутні виплати. При цьому, проведення суб`єктом господарювання інших платежів, а саме, як зазначає позивач, виплата дивідендів своєму засновнику, не має пріоритету перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства та законодавство таких приписів не містить. Колегія суддів зазначає , що дії банку при виконанні оскаржуваної постанови про накладення арешту не є предметом даного позову. Крім того, дії банку при виконанні постанови про арешт коштів не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було допущено накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, відповідно, дотримані всі приписи закону та вжито своєчасних і належних заходів для реального, належного і своєчасного примусового виконання виконавчих документів. Наведені обставини свідчать, що під час виконання рішення суду державний виконавець діяв з дотриманням правил чинного законодавства, отже, підстави для скасування рішення відповідача відсутні. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року по справі № 520/2972/2020 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош