Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 638/1898/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2020 р.Справа № 638/1898/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Подус Г.С., м. Харків, повний текст складено 22.04.20 року по справі № 638/1898/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області капітан Гнітька Дмитра Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до інспектора поліції УПП в Полтавській області капітана Гнітько Дмитра Олександровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харків від 22.04.2020 у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду , подав апеляційну скаргу, вважає, що судове рішення ухвалено за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду . Вказує , що за наданим відеозаписом не вбачається, що саме його автомобіль здійснює проїзд на червоне світло, автомобіль, що проїхав зникає з відеозапису, та вбачається, що лише через кілька хвилин, коли проїжджає білий фургон, а за ним і автомобіль позивача, поліцейський виїжджає на дорогу та паркується за позивачем, що сталося у подальшому невідомо. При цьому, ідентифікувати марку автомобіля та державний реєстраційний номерний знак автомобіля, що проїхав не виявляється можливим, тобто у момент вчинення правопорушення відсутня фіксація марки, моделі та номерного знаку автомобіля, як того вимагає ст. 283 КУпАП. Зазначає, що події у наданому відео відбуваються о 06:09 ранку, у Постанові серії БАК № 2051011 від 01.02.2020 року, що оскаржується зазначено час скоєння правопорушення 06:33, а сама Постанова складена о 06:37. Таким чином, наданий відеозапис не фіксує порушення ОСОБА_1 , адже згідно із Постановою воно сталося о 06:33, тобто відео-фіксація будь-якого правопорушення, який ніби-то скоїв ОСОБА_1 о 06:33 відсутня. Вважає, що судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги доводи позивача та визнано наданий відповідачем відеозапис правомірним, адже такий не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки: надана копія відеозапису не містись цифрового підпису та не є оригіналом запису; за цим відеозаписом не можна встановити дійсні обставини справи, адже вона не містить доказів, який саме автомобіль проїхав на червоний, сам запис переривається; запис не містить даних щодо того, на якому пристрої він був виготовлений; оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено такий відеозапис (модель, серія, номер), і сам відеозапис не містить жодних них; час скоєння правопорушення на відеозаписі не відповідає часу, зазначеному у постанові, що оскаржується. Таким чином, сама Постанова не містить вірних даних щодо доданих матеріалів, а саме запису з відеореєстратора, запис з бодікамери не надано, обставини зупинки ОСОБА_1 невідомі, час правопорушення зазначений у Постанові не відповідає часу у відео, тобто неможливо встановити яке правопорушення у який час сталося і що воно має відношення до гр. ОСОБА_1 , що саме його автомобіль скоїв правопорушення, що саме він знаходився за кермом автомобіля, а також Постанова винесена не на місці вчинення порушення, а відтак вбачається відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Просить суд апеляційної інстанції скасувати Рішення Дзержинського районного суду м. Харків від 22.04.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивача та відповідачі повідомлялись на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи. Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи , що 01.02.2020 року інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Гнітько Д.О. винесено постанову про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за порушення п. 8.7.3 е ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 грн. Позивач стверджує в позовній заяві, що він не їхав на червоний сигнал світлофору 01.02.2020 року близько 06 години ранку в м. Полтава по Харківському шосе на перехресті біля ресторану Макдональдз. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що з відеозапису, наданого відповідачем, вбачається , що о 06.09 год. на перехресті біля ресторану Макдональдз в м. Полтава по Харківському шосе, на червоний сигнал світлофору проїхав автомобіль марки Land Rover Range, хоча на відео і не одразу вбачається номерний знак авто, однак після проїзду на червоний сигнал працівники патрульної поліції почали переслідувати транспортний засіб та було встановлено д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову , виходячи з наступного. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Згідно п. 8.1 Правил, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.7 Правил встановлено, що світлофори (додаток 3) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні. Згідно з п.8.7.3 «е» червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вбачається з матеріалів справи, з наданого відеозапису неможливо встановити, який саме транспортний засіб проїхав на червоний сигнал світлофору. Не вбачається, що саме позивач, рухаючись на автомобілі марки Land Rover Range д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті біля ресторану Макдональдз в м. Полтава по Харківському шосе, здійснив проїзд на заборонений (червоний) сигнал світлофору. З представленого відеозапису неможливо встановити ні марку ні номерні знаки автомобіля, який здійснював проїзд. Апеляційний суд також звертає увагу й та те, що у відеозаписі відображена обмежена ділянка дороги, огляд такої ділянки взагалі не дозволяє встановити на який сигнал світлофору вказаний на відео автомобіль рухався, оскільки подія відбувалася в темну добу. Крім того, відеозапис переривається через рух автомобіля патрульної поліції (06:09:55 час на відеозаписі) , деякий час на відео відсутні взагалі якійсь автомобілі та дорога і лише через деякій проміжок у часі (06:10:16 час на відеозаписі) автомобіль патрульної поліції зупиняється на світлофорі позаду автомобіля марки Land Rover Range д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Тобто, доказами у справі можуть бути тільки ті відомості про факти, які були отримані без порушень вимог закону . Оцінку доказів особа, яка розглядає справу, здійснює, ґрунтуючись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що встановити факт порушення ПДР та ідентифікувати на записі саме автомобіль позивача з наданого апелянтом відеозапису неможливо. З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє твердження апелянта, що факт здійснення позивачем спірного правопорушення підтверджується наданим відеозаписом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 8.7.3. (е) ПДР України, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 01.02.2020 року серії ЕАК № 2051011. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 29 листопада 2018 року у справі №524/3043/17. Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належної його, не може бути належним доказом вчинення порушення. Враховуючи вищенаведене, інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, з урахуванням відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не впливають на вирішення справи по суті. Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245). Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.04.2020 року по справі № 638/1898/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2051011 від 01.02.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров