Постанова 4875 № 922/213/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" вересня 2020 р. Справа № 922/213/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., при секретарі Голозубовій О.І., за участю представників: від позивача за первісним позовом Крайз О.І. на підставі Ордеру Серії ХВ №000028 від 04.01.2019р.; від відповідача за зустрічним позовом - Гріцев В.В. на підставі довіреності від 31.07.2020р. №31-07-01, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", Харківська область, смт. Ков`яги, (вх.№1676 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20 (суддя Шатерніков М.І., ухвалене в м.Харків о 12:54год., дата складення повного тексту 22.06.2020р.) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м.Харків, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", Харківська область, смт. Ков`яги, про стягнення 363715,56грн., за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", Харківська область, смт. Ков`яги, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м.Харків, про стягнення 125660,09грн., ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" про стягнення збитків у розмірі 355835,20грн. та стягнення витрат, здійснених на проведення аналізів зерна, прийнятого із зберігання за договором складського зберігання №6 від 17.08.2018р. у розмірі 7880,36грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором складського зберігання №6 від 17.08.2018р. Зокрема, в наслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", як зберігачем, майнових інтересів ТОВ "Торговий будинок "Новаагро", як поклажедавця, останньому було завдано збитки (упущена вигода) в загальному розмірі 355835,20грн., які складаються з 292291,29грн. вартість втраченого майна (не повернутого зерна) (62,776 х 4 599,97 грн./тону) та 63543,91грн. упущеної вигоди, оскільки позивач мав можливість та намір реалізувати спірне зерно на підставі договору поставки №0801П від 08.01.2019р. за ціною 5600,00грн. за одну тону пшениці (1000.03 х 63,542 грн.). Крім того, позивач наголошував, що внаслідок винних дій відповідача вимушений був понести витрати на проведення експертизи, які відповідно до платіжних доручень склали 7880,36грн. Проведення експертизи було здійснено у відповідності до приписів пунктів 6.4 -6.5. договору складського зберігання № 6 від 17.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення коштів в сумі 125660,09грн., з яких 82171,65грн. пені, 36599,82грн. інфляційні та 6888,62грн. - 3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" взятих на себе зобов`язань за договором складського зберігання № 6 від 17.08.2018р. в частині дотримання строків оплати отриманих послуг, у зв`язку із чим в порядку пункту 5.4. договору поклажодавцю було нараховано пеню в загальному розмірі 82171,65грн., та відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні в сумі 36599,82грн. та 6888,62грн. 3% річних. Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20 первісний позов ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення 363715,56грн. задоволено повністю; зустрічний позов ТОВ "Ков`ягівське" про стягнення 125660,09грн. задоволено повністю; ухвалено провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" 238055,47грн. збитків та 3353,73 грн. судового збору. Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками, вини відповідача. Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що позивач передав відповідачу зерно, а відповідач повинен був зерно належним чином зберігати та повернути позивачу на його вимогу. Проте, в порушення умов договору складського зберігання зерна, вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" було допущено погіршення якісних показників зерна пшениці 2018 року врожаю у кількості 4150000 кг, яке належало на праві власності ТОВ "Торговий будинок "Новаагро", що свідчить про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісними позовом збитків в загальній сумі 355835,20грн. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом було доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявність підстав для задоволення позовних вимог та відповідно стягнення штрафних санкцій з відповідача за зустрічним позовом внаслідок неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за договором складського зберігання № 6 від 17.08.2018р. в частині дотримання строків оплати отриманих послуг. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20 в частині задоволення первісного позову ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" до ТОВ "Ков`ягівське" про стягнення 363715,56грн.; проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами; стягнення з ТОВ "Ков`ягівське" на користь ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" 238055,47грн. збитків та 3353,73 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити; судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень доводів та доказів, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову. Зокрема, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність факту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", як зберігачем, майнових інтересів ТОВ "Торговий будинок "Новаагро", як поклажодавця, внаслідок чого останньому було завдано збитки (упущена вигода) в загальному розмірі 355835,20грн., які складаються з 292291,29грн. вартість втраченого майна (не повернутого зерна) (62,776 х 4 599,97 грн./тону) та 63543,91грн. упущеної вигоди, оскільки позивач мав можливість та намір реалізувати спірне зерно на підставі договору поставки №0801П від 08.01.2019р. за ціною 5600,00грн. за одну тону пшениці (1000.03 х 63,542 грн.). На думку апелянта, в обґрунтування рішення в частині стягнення з відповідача 126668,78грн. прямих збитків у зв`язку із нарахуванням різниці у масі зерна у кількості 27536,87кг, судом покладено неналежні та недопустимі докази - протоколи випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" №1457-№1462 від 27.05.2019р., №1493-№1500 від 29.05.2019р., №1568-№І583 від 05.06.2019р., №1584-№1593 від 06.06.2019р. та №1644-1647 від 11.06.2019р. Зазначені документи, на думку скаржника, є неналежними доказами у даній справі з огляду на те, що позивачем за первісним позовом було порушено порядок відібрання проб для передання зразків в арбітражну лабораторію згідно п.6.5 договору та п.4 р. ІV Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, яка була затверджена Наказом Відповідача №39-В від 09.07.2018р., в частині залучення представників відповідача до участі у відібранні проб. З огляду на неповідомлення апелянта про відібрання проб, відсутність в матеріалах справи відповідних актів відібрання проб, протоколи випробувань є неналежними доказом оскільки з них неможливо встановити обставини, які входять у предмет доказування - зв`язок між зразками які були об`єктами випробувань та зерном м`якої пшениці (нестандартної), що знаходилась на зберіганні у відповідача за первісним позовом та відвантажувалася позивачу за первісним позовом протягом травня 2019 року. Крім того, апелянт наголошує, що місцевим господарським судом не було досліджено обставини проведення списання відповідачем за первісним позовом 36005 кг продукції по всій партії продукції в кількості 4 150 000 кг за весь час зберігання по договору, не було надано належної оцінки доводам та доказам відповідача щодо правомірності проведення такого списання, натомість судом в обґрунтування висновку про протиправність проведення списання відповідачем 36005кг зерна позивача за первісним позовом, було покладено неналежні та недопустимі докази протоколи випробувань. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" на рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20; встановлено позивачу за первісним позовом строк до 05.08.2020р. для подання відзиву та письмових пояснень щодо апеляційної скарги з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 17.08.2020р. 03.08.2020р. позивачем за первісним позовом подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7226), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20 залишити без змін. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2020р. у зв`язку із відпусткою судді Мартюхіної Н.О. та судді Гези Т.Д., для розгляду справи №922/213/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2020р. оголошено в судовому засіданні перерву до 16.09.2020р. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.09.2020р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20 в частині задоволення первісного позову ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" до ТОВ "Ков`ягівське" про стягнення 363715,56грн.; проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами; стягнення з ТОВ "Ков`ягівське" на користь ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" 238055,47грн. збитків та 3353,73 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали відповідні пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.08.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Новаагро" (надалі - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" (надалі - зберігач) було укладено договір складського зберігання № 6 (надалі договір т.1 а.с.13-19), відповідно до умов якого поклажодавець зобов`язався передати, а зберігач прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію, яка йому передається поклажодавцем, та повернути поклажодавцеві продукцію в строки і на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1. договору). У відповідності до п 1.3 цього договору зберігач, окрім послуг за зберігання, за плату надає інші послуги, а саме: при необхідності забезпечення оптимального режиму зберігання продукції послуги щодо доопрацювання, доробітку (сушіння, очищення), фумігації, газації та інші технологічні операції по доведенню якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання. За змістом пункту 2.1 договору, на відповідальне зберігання приймаються наступні види сільськогосподарської продукції врожаю 2018 року (надалі продукція або зерно) та в наступній кількості: пшениця 4150 тон. Приймання продукції за кількістю здійснюється зберігачем шляхом зважування продукції на вагах зберігача, а за якістю - шляхом проведення аналізу лабораторією зберігача. Проведення лабораторних випробувань незалежними акредитованими лабораторіями або іншого державного органу або державного підприємства визначеного законодавством України в лабораторії зберігача здійснюється після укладання додаткової угоди. На підтвердження приймання продукції або її частини зберігач видає поклажодавцю складські документи на зерно, відповідно до Наказу по підприємству Зберігача № 39-В від 09.07.2018 року (надалі - Наказ N 39-В). Підписанням даного договору поклажодавець підтверджує, що він ознайомлений з текстом Наказу № 39-В та надає згоду на застосування його положень при виконанні даного договору. Зерно пшениці приймається згідно ДСТУ 3768:2010 Пшениця. ТУ., табл.1. У разі невідповідності граничній нормі якості м`якої пшениці хоча б за одним із показників її переводять у відповідний клас. У разі невідповідності показників кількості і якості клейковини мінімальним вимогам групи А пшеницю переводять у групу Б за умови дотримання вимог до інших показників якості. У разі невідповідності хоча б за одним із показників м`якої пшениці вимогам груп А і Б її переводять у 6 клас. Зерно пшениці та зерно інших культур, в якому вміст пророслого зерна близький до нормативних обмежень та/або перевищує їх, приймається на зберігання з вологістю не більше 12,0%, смітною домішкою не більше 1,0% з обмеженим терміном зберігання (не більше І місяця). Термін (строк) зберігання зерна може закінчитися достроково при збільшенні в партії пророслого зерна на 0,5%, про що зберігач повідомляє поклажодавця додатково. Зберігання вищевказаного зерна неможливе у зв`язку з ймовірністю погіршення його якості, про що зберігач повинен обов`язково повідомній поклажодавця, який зобов`язується виконати умови повідомлення. (пункти 2.2.-2.4. договору). Відповідно до пункту 2.8. договору, у разі відмови поклажодавця виконувати зобов`язання, передбачені пунктами 2.З., 2.4, 2.5., 2.6., 2.7. Зберігач має право не приймати продукцію на зберігання та розірвати в односторонньому порядку цей договір, повідомивши письмово поклажодавця про розірвання договору. Дату, з якої договір розривається, зберігач вказує у повідомленні. Кожна партія зерна, що відпускається, супроводжується посвідченням якості зерна (пункт 3.1.5 договору). У пункті 3.1.6. договору сторонами узгоджено, що після закінчення строку зберігання або після отримання вимоги поклажодавця про повернення, повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, продукцію у стані, передбаченому цим договором складського зберігання, з урахуванням зменшення кількості продукції за рахунок: доопрацювання та сушіння при прийманні; природної втрати при зберіганні; поліпшення якості зерна при виконанні оздоровчих заходів; механічних втрат. За приписами пунктів 3.2.2.-3.2.3.договору, поклажодавець зобов`язався визнавати втрату продукції з урахуванням положень пункту 3.1.6. цього договору, зокрема природну втрату в межах норм при зберіганні, втрату у вазі за рахунок поліпшення якості по засміченості та вологості, враховуючи оздоровчі заходи; своєчасно оплачувати послуги зберігання та сплачувати інші платежі згідно цього договору у строки та у розмірах, вказаних у цьому договорі та рахунках зберігача. Умови оплати унормовані сторонами у розділі 4 договору, зокрема в пунктах 4.1-4.2 зафіксовано, що оплату послуг зберігача по прийманню, сушінню та підробітку Продукції поклажодавець зобов`язаний здійснити в 15- денний термін з дня доставки продукції зберігачу відповідно до надісланого (переданого) зберігачем поклажодавцю рахунку. Оплата за інші послуги згідно з ним договором здійснюється до проведення видачі або переоформлення продукції не пізніше 15 днів з дня надходження продукції, але у будь-якому разі не рідше одного разу на місяць. За результатами надання зберігачем поклажодавцю послуг на підставі цього договору сторони щомісячно (або на дату переоформлення чи відвантаження Продукції) підписують акти виконаних робіт. Акти виконаних робіт направляються поклажлдавцю поштою, кур`єрською поштою, врученням безпосередньо представнику поклажодавця, та за згодою поклажодавця в електронному форматі з електронним цифровим підписом. Якщо продукція не відвантажувалася або не переоформлювалася протягом місяця, поклажодавець зобов`язаний здійснити відповідний платіж не пізніше десятого числа наступного місяця, що йде за місяцем, у якому були надані послуги, відповідно до надісланого (переданого) зберігачем поклажодавцю рахунку. У розділі 5 договору визначено відповідальність сторін, зокрема, зберігач несе відповідальність за передану йому на зберігання продукцію. У випадку утворення недостачі продукції, яка була прийнята зберігачем на зберігання за цим договором, зберігач відшкодовує поклажодавцю вартість продукції, якої не вистачає, по ціні, що склалася на Українській Аграрній біржі в м. Києві на день відшкодування (пункт 5.1. договору). У разі прострочення (затримання) здійснення поклажодавцем оплати послуг зберігача за цим договором, поклажодавець сплачує зберігачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період прострочення оплати), нарахованої на несплачену суму за кожен день прострочення. При цьому, нарахування даної пені здійснюється протягом 3 (трьох) років від дня, коли зобов`язання щодо оплати послуг зберігача мало бути виконано. Також, зберігач, має право на відшкодування усіх збитків (реальних, упущеної вигоди та інших) у повному обсязі понад штрафні санкції. Сторони домовились про збільшення строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій до трьох років (пункт 5.4. договору). Пунктом 6.1. договору встановлено, що строк зберігання продукції до 01 травня 2019 року, у разі необхідності зберігання продукції понад строки, зазначені у цьому пункті договору, сторони, за наявності взаємної згоди, укладають додаткову угоду до договору складського зберігання, з вказуванням нового строку зберігання та показниками якості по даним культурам, по яких можливі погіршення в результаті подальшого зберігання продукції. У пунктах 6.4. та 6.5. договору сторони передбачили, що в разі незгоди поклажодавця з результатами лабораторних аналізів зберігача при відвантаженні продукції, за поклажодавцем та зберігачем зберігається право проводити повторний аналіз в ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" для остаточного визначення показників якості за заявкою зацікавленої сторони згідно Наказу № 39-В. Витрати за проведення повторного аналізу відшкодовуються винною стороною. Якість та кількість відвантаженої продукції у випадку визначення її показників за заявою поклажодавця лабораторією зберігача визначається в місці відвантаження, за бажанням поклажодавця, в присутності представника поклажодавця. При виникненні спірних питань з якості в місці розвантаження партій зерна комісійний відбір проб проводити в місці розвантаження за участю представників поклажодавця, вантажоодержувача та зберігача, який повинен прибути на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення про понаднормові відхилення показників якості в партії зерна. В разі не досягнення згоди по результатах комісійного визначення показників якості в лабораторії вантажоодержувача, проба, відібрана за участю представників 3-х сторін, опечатується та з актом відбору передається в арбітражну лабораторію: Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, рішення якого є остаточним. Витрати та збитки відшкодовуються винною стороною. Представник зберігача, в разі неможливості прибуття в місце розвантаження, повинен письмово (електронним листом) повідомити про це інші зацікавлені сторони. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" як поклажодавець передав на зберігання відповідачу за первісним позовом Товариству з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" (зберігачу) зерно - пшениця м`яка (нестандартна) рік збирання врожаю 2018, фізична вага - 4150000кг, вага залікова 4150000кг, державний стандарт ДСТУ 3768:2010, вологість - 11,40%, зернова домішка 38,9%, сміттєва домішка 1,50%; клейковина (кількість) 22%, клейковина (якість) 73%, зараженість не виявлено, білок - 12,4%; натура - 731, зберігання - знеособлене, примітка - переоформлення від ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПЕРТ". Зерновий склад зобов`язався зберігати зерно в строк - 01.05.2019 рок. Продукція передана на підставі складської квитанції на зерно № 110 від 20 серпня 2018 року АЦ № 843282. (т. 1 а.с. 23) При цьому, при прийманні на зберігання зерна зберігачем було видано картку аналізу зерна №KB 180000002 від 20.08.2018р., відповідно до якої зберігач прийняв на зберігання зерно, зокрема у кількості 4150 000,00кг із сміттєвою домішкою 1,50 %, вологістю - 11,40 %, проросле - 36,7 % (т.1 а.с.24-25). Як зазначав в позовній заяві позивач, в період з серпня 2018 року по травень 2019 поклажодавцю було повернуто всього 4111990кг зерна. 30.05.2019р. поклажодавцем було направлено на адресу зберігача лист вих. № 2805/1, в якому вимагав від зберігача повернути зерно зі зберігання за договором в обсязі 38,010 тон з показниками, не гірше, ніж на момент його передачі на зберігання, зокрема - сміттєва домішка - 1,5 %, вологість - 11,4 % (т.1 а.с.74-75). Факт направлення вказаного листа підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення в цінний лист, фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" та накладною (т.1 а.с.76). Листом від 03.06.2019р. №97 зберігач повідомив поклажодавця про те, що ним було відвантажено зерно в повному обсязі, а саме - 4111990кг, а зерно в обсязі 38010,00кг було списано відповідно до доданого до листа акту розрахунку № Кв000000019 від 30.05.2019 року, у якому зазначено: списано відходів 3 категорії 8 200 кг.; за рахунок пониження вологості за формулою - 19 505 кг., за рахунок зниження смітної домішки - 8 300 кг., природний убуток - 2 005 кг. Всього було списано 38010,00кг. (т.1 а.с.82,27). Позивач зазначав, що погодився з показниками убутку в масі за рахунок природного убутку лише в обсязі 2005кг, натомість, списання 36005,00кг було визнано останнім необґрунтованими, у зв`язку із чим у відповідності до пункту 6.4 договору з метою визначення якісних показників звернувся до ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції". Листами від 23.05.2019р. вих.№2305/02 та вих.№2305/3, від 24.05.2019р. вих.№2405/2 зберігачем у відповідності до пункту 6.5. договору було повідомлено зберігача про проведення аналізу зерна та відбору проб (т.1 а.с. 83-84, 86-87). Факт направлення вказаних повідомлень підтверджується доданими до позовної заяви копіями описів вкладення у цінні листи (т.1 а.с.85). Проте, як зазначав позивач, вказані листи з боку зберігача були залишені без відповіді та реагування. Оскільки зберігач не відреагував на направлені листи та не направив свого представника для відібрання проб, вказані дії були вчинені в порядку пункту 6.5 договору (у місці розвантаження протягом 24 годин, протягом отримання повідомлення про відхилення показників якості). Відповідно до результатів випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" середній показник вологості у наданих зразках зерна становить - 12,49%, сміттєвої домішки - 1,81%. (копії протоколів випробувань т. 1 а.с. 28-72). Таким чином, враховуючи випробування ДП Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, позивач наголошував, що якісні показники зерна значно відрізнялись від тих, які було зазначено зберігачем (при передачі на зберігання вологості зерна становить - 11,4 %, сміттєвої домішки - 1,5 %.), та при цьому якість зерна за час зберігання у зберігача значено погіршилась, а не покращилась. За доводами позивача, неналежне виконання умов договору з боку зберігача призвело до погіршення якості продукції, а саме збільшено вологість та сміттєві домішки зерна, а відтак враховуючи особливі властивості продукції, зберігач зобов`язаний не лише враховувати природні чи не природні убутки його, а й врахувати збільшення у обсязі за рахунок вологості та сміттєвої домішки та повертати таку продукцію у збільшеному обсязі. На підставі результатів випробувань, які показали підвищення показників вологості та сміттєвої домішки, порівняно із зерном, яке було показниками прийняття на зберігання, та посилаючись на наказ ТОВ "Ков`ягівське" № 39-В від 09.07.2018р. та положення Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. № 661, позивач зазначав, що при поверненні зі зберігання необхідно здійснити нарахування різниці у масі зерна, яка збільшилась та складає 27536,87кг. Отже, за твердженнями позивача, зберігач допустивши погіршення якісних показників зерна пшениці у первісній кількості 4150 тон, не здійснивши нарахування різниці у масі зерна (27536,87кг) та не повернувши поклажодавцю продукцію у збільшеному розмірі завдав збитки у розмірі вартості втраченого майна на суму 292291,29грн. (62,776 тон маса недопоставленої пшениці х 4 599,97 грн./тону вартість пшениці сплаченої позивачем). Крім того, позивач вказував, що йому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 63543,91грн., оскільки він розраховував поставити неповернуту зі зберігання пшеницю (62,776 тон) ТОВ "НОВАКОРМ" на підставі договору поставки №0801П від 08.01.2019р., за ціною однієї тони пшениці в сумі 5600,00грн. У зв`язку із вказаними обставинами, 11.06.2020р. поклажодавець звернувся до зберігача з вимогою № 1106/1 щодо негайного повернення зерна у кількості 62,776 тон зі зберігання за договором зберігання № 6 від 17.08.2018 р. (т.1 а.с.77-79). Факт направлення вказаної вимоги підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення в цінний лист, фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" та накладною (т.1 а.с.80-81). Проте, відповіді на вказану претензію зберігачем надано не було, як і не було в добровільному порядку повернуто передане на зберігання зерно в кількості 62,776тон, що і стало підставою для звернення 27.01.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" про стягнення збитків у розмірі 355835,20грн. та стягнення витрат, здійснених на проведення аналізів зерна, прийнятого із зберігання за договором складського зберігання №6 від 17.08.2018р. у розмірі 7880,36грн. (т.1 а.с.1-208). 21.02.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" коштів у сумі 125660,09грн., з яких 82171,65грн. пені, 36599,82грн. інфляційні та 6888,62грн. - 3% річних (т.2 а.с.71-131). Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у даній справі первісний позов ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення 363715,56грн. задоволено повністю; зустрічний позов ТОВ "Ков`ягівське" про стягнення 125660,09грн. задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.208-224). Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20 виключно у межах доводів та вимог апеляційної ТОВ "Ков`ягівське", а саме: в частині задоволення первісних позовних вимог ТОВ "ТБ "Новаагро" про стягнення збитків у розмірі 355835,20грн. та стягнення витрат, здійснених на проведення аналізів зерна, прийнятого із зберігання за договором складського зберігання №6 від 17.08.2018р. у розмірі 7880,36грн. Правовідносини зберігання зернової продукції регламентуються главою 66 Цивільного Кодексу України, статтею 294 Господарського кодексу України, Законом України Про зерно та ринок зерна в Україні, як спеціальним нормативно-правовим актом, та іншими нормативними актами. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Згідно зі статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання. Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Статтею 955 Цивільного кодексу України унормовано, що положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом. Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Відповідно до статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено наступний порядок щодо зберігання зерна, а саме: зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, згідно складської квитанції на зерно № 110 (АЦ №843282) від 20.08.2018р., поклажодавцем (позивачем за первісним позовом) було передано шляхом переоформлення від ТОВ "Трайгон-Експорт" відповідачу за первісним позовом на зберігання пшеницю м`яку (нестандартну) рік збирання врожаю 2018 у кількості 4150000 кг. Продукція передана на підставі складської квитанції на зерно № 110 від 20 серпня 2018 року АЦ № 843282 (т. 1 а.с. 23). Приймаючи від поклажодавця вищезазначене зерно пшениці, зберігачем було встановлено його відповідність держаним стандартам ДСТУ 3768:2010 та визначено, що його вологість становить - 11,40; зернова домішка - 38,9; сміттєва домішка - 1,50, клейковина (кількість) - 22; клейковина (якість) - 73; зараженість - не виявлено, що підтверджується карткою аналізу зерна №KB 180000002 від 20.08.2018р. (т.1 а.с.24-25). Статтею 942 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. За приписами частини 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Згідно з частинами 1 та 3 статті 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. Статтею 32 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні встановлено, що зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством. Як зазначав в позовній заяві позивач, в період з серпня 2018 року по травень 2019 поклажодавцю було повернуто всього 4111990кг зерна. 30.05.2019р. поклажодавцем було направлено на адресу зберігача лист вих. № 2805/1, в якому вимагав від зберігача повернути зерно зі зберігання за договором в обсязі 38,010 тон з показниками, не гірше, ніж на момент його передачі на зберігання, зокрема - сміттєва домішка - 1,5 %, вологість - 11,4 % (т.1 а.с.74-75). Факт направлення вказаного листа підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення в цінний лист, фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" та накладною (т.1 а.с.76). Листом від 03.06.2019р. №97 зберігач повідомив поклажодавця про те, що ним було відвантажено зерно в повному обсязі, а саме - 4111990кг, а зерно в обсязі 38010,00кг було списано відповідно до доданого до листа акту розрахунку № Кв000000019 від 30.05.2019 року, у якому зазначено: списано відходів 3 категорії 8200кг; за рахунок пониження вологості за формулою - 19505кг, за рахунок зниження смітної домішки - 8300кг, природний убуток - 2005кг. Всього було списано 38010,00кг (т.1 а.с.82,27). Позивач зазначав, що погодився з показниками убутку в масі за рахунок природного убутку лише в обсязі 2005кг, натомість, списання 36005,00кг було визнано останнім необґрунтованими, у зв`язку із чим у відповідності до пункту 6.4 договору з метою визначення якісних показників звернувся до ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції". Як було зазначено вище, пунктом 6.4. договору сторони передбачили, що в разі незгоди поклажодавця з результатами лабораторних аналізів зберігача при відвантаженні продукції, за поклажодавцем та зберігачем зберігається право проводити повторний аналіз в ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" для остаточного визначення показників якості за заявкою зацікавленої сторони згідно Наказу № 39-В. Пунктом 6.5 договору сторони погодили, що при виникненні спірних питань з якості в місці розвантаження партій зерна комісійний відбір проб проводити в місці розвантаження за участю представників поклажодавця, вантажоодержувача та зберігача, який повинен прибути на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення про понаднормові відхилення показників якості в партії зерна. В разі не досягнення згоди по результатах комісійного визначення показників якості в лабораторії вантажоодержувача, проба, відібрана за участю представників 3-х сторін, опечатується та з актом відбору передається в арбітражну лабораторію: Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, рішення якого є остаточним. Витрати та збитки відшкодовуються винною стороною. Представник зберігача, в разі неможливості прибуття в місце розвантаження, повинен письмово (електронним листом) повідомити про це інші зацікавлені сторони. Листами від 23.05.2019р. вих.№2305/02 та вих.№2305/3, від 24.05.2019р. вих.№2405/2 зберігачем у відповідності до пункту 6.5. договору було повідомлено зберігача про проведення аналізу зерна та відбору проб (т.1 а.с. 83-84, 86-87). Факт направлення вказаних повідомлень підтверджується доданими до позовної заяви копіями описів вкладення у цінні листи (т.1 а.с.85). Проте, як зазначав позивач, вказані листи з боку зберігача були залишені без відповіді та реагування. Судова колегія зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що зберігач був належним чином повідомлений про факт здійснення відбору зразків пшениці, проте останній не з`явився на виклик, про неможливість прибуття у відповідності до умов пункту 6.5 договору поклажодавця не повідомив, що спростовує доводи апелянта про порушення порядку при відборі проб зерна, а саме відсутності у складі комісії представників зернового складу. Оскільки зберігач не відреагував на направлені листи та не направив свого представника для відібрання проб, вказані дії були вчинені в порядку пункту 6.5 договору (у місці розвантаження протягом 24 годин, протягом отримання повідомлення про відхилення показників якості). З матеріалів справи вбачаються, що ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" було проведено випробування пшениці, про що складено протоколи випробувань. Відповідно до результатів випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" середній показник вологості у наданих зразках зерна становить - 12,49 %, сміттєвої домішки - 1,81 % (копії протоколів випробувань т. 1 а.с. 28-72). Відповідно до підпункту 2.6. пункту 2 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661, ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" є головним органом з питань арбітражних випробувань з визначення показників якості зерна, продуктів його переробки для підприємств і організацій усіх форм власності. Рішення Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції є остаточним. Оскільки ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" є головним органом з питань арбітражних випробувань з визначення показників якості зерна, рішення і експертизи якого є остаточними у відповідності до умов Інструкції, який також був визначений сторонами в договорі, в якості арбітра при виникненні спору щодо якості продукції, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідні протоколи випробувань якості зерна є належними доказами того, що після повернення продукції зі зберігання якісні показники продукції погіршились (збільшився показник вологості та сміттєвої домішки). Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що протоколи випробувань є неналежними доказом оскільки з них неможливо встановити обставини, які входять до предмету доказування, а саме: зв`язок між зразками, які були об`єктами випробувань та зерном м`якої пшениці (нестандартної), що знаходилась на зберіганні у відповідача та відвантажувалася позивачу протягом травня 2019 року, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, у графі протоколів випробувань "Об`єкти випробувань", зокрема, зазначено вид продукції пшениця, реєстраційні номери автомобілів з яких відбирались відповідні проби, та маса партій. Вказані показники відповідають наявними в матеріалах справи товарно - транспортними накладними, в яких зазначено аналогічну продукцію, її кількість та реєстраційні номери автомобілів, які перевозили зерно (т.1 а.с.91-199). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідно до вищевказаних норм права, позивач передав відповідачу зерно, а відповідач повинен був належним чином зберігати зерно та повернути цю продукцію позивачу на його вимогу, проте, в порушення своїх зобов`язань, встановлених як договором зберігання, так і нормами права, відповідач не повернув на вимогу позивача прийняту на зберігання продукцію в повному обсязі з показниками, не гірше, ніж на момент його передачі на зберігання, про що свідчать відповідні протоколи випробувань. Статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. Частинами 1 та 3 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Разом з тим, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушені зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов`язання. Пунктом 5.1 договору зберігання встановлено, що зберігач несе відповідальність за передану йому на зберігання продукцію, у випадку утворення недостачі продукції, яка була прийнята зберігачем на зберігання за цим договором, зберігач відшкодовує поклажодавцю вартість продукції, якої не вистачає по ціні що склалась на українській аграрній біржі в м.Києві на день відшкодування. Колегія суддів зазначає, що з боку відповідача має місце не збереження зерна і невиконання обов`язку з відвантаження зерна, тобто порушення договірного зобов`язання, що свідчить про протиправність поведінки. Причиною неможливості виконати свої обов`язки стало погіршення якісних показників продукції, що підтверджується протоколами випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" зразків зерна, відповідно до яких середній показник вологості становить - 12,49 %, сміттєвої домішки - 1,81 % (копії протоколів випробувань т. 1 а.с. 28-72), проти показників відповідно до яких зберігачем було прийнято зерно на зберігання - вологість - 11,40%, сміттєва домішка - 1,50 % (картка аналізу зерна №KB 180000002 від 20.08.2018р. т.1 а.с.24-25). Отже, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зберігачем в порушення умов договору складського зберігання зерна, вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" було допущено погіршення якісних показників зерна пшениці 2018 року врожаю у кількості 4150000 тонн, яке належало на праві власності ТОВ "Торговий будинок "Новаагро". Відповідно до Наказу ТОВ "Ков`ягівське" № 39-В від 09.07.2018р., у зв`язку із втратою чинності Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (надалі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. №661 та з метою встановлення порядку ведення обліку й оформлення операцій із зерном на підприємстві встановлено обов`язок застосовувати порядок, який містився у інструкції у своїй діяльності (т.1 а.с.73). У відповідності до положень Інструкції, як убуток маси зерна, так і нарахування різниці у масі зерна від збільшення вологості чи сміттєвої домішки повинен розраховуватись з метою визначення остаточної маси продукції. Тобто, враховуючи особливі властивості продукції, зберігач зобов`язаний не лише враховувати природні чи не природні убутки його, а й збільшення у обсязі за рахунок вологості та сміттєвої домішки. Так, якщо протягом зберігання у зерна підвищився показник вологості, маса та обсяг такого зерна збільшується, і повертати зерно з підвищеними показниками вологості та сміттєвої домішки необхідно у збільшеному обсязі. Відповідно до пункту 1.16. Інструкції, у разі, якщо за окремою партією зерна встановлено підвищення вологості чи збільшення кількості смітної домішки, комісія із зачистки складу детально перевіряє причини зміни якості, дає висновок про причетність матеріально відповідальної особи до погіршення якості та відсутності відповідного лишку. При відсутності лишку або якщо він менший, ніж повинен бути в результаті погіршення якості, нарахування різниці в масі проводиться у разі, якщо погіршення якості призводить до збільшення маси за рахунок зволоження або підмішування стороннього сміття чи зерна інших культур, віднесених за ГОСТ, ДСТУ до смітної домішки. Таким чином, на підставі вищезазначеного порядку та результатів випробувань, які показали підвищення показників вологості та сміттєвої домішки, порівняно із зерном, яке було прийнято на зберігання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність та правомірність здійснення нарахування різниці у масі зерна, у зв`язку із зміною якісних показників зерна, яка складає 27536,87кг. Отже, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, відповідачем було порушено умови договору, не забезпечено належні умови зберігання продукції та не повернуто поклажодавцю продукцію у загальному обсязі 63541,87кг. Відповідно до частини 1 статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначаючи розмір збитків, слід врахувати норму пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 225 Господарського кодексу України. Реальний захист прав позивача як власника продукції, яка втрачена відповідачем, є можливим виключно шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі, що відповідає вартості втраченої продукції. Як вбачається з матеріалів справи, спірне зерно, передане на зберігання відповідачу (зберігачу) було попередньо придбано позивачем (поклажодавцем) у ТОВ "ТРАЙГОН ЕКСПОРТ" в обсязі 4150000,00кг за ціною 19089983,40грн., що підтверджується складською квитанцією на зерно № 110 від 20.08.2018р. АЦ № 843282 та видатковою накладною № ТЕк00000391 від 20.08.2018 року (т.1 а.с.23, 26). Таким чином, вартість 1 тони цього зерна складає 4599,97 грн. Отже, з урахуванням кількості переданого (повернутого) до ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" зерна у розмірі 4111990 кг, правомірності повернення зерна у збільшеному розмірі за рахунок погіршення якісних показників зерна протягом дії договору зберігання (4175531,87 кг), господарським судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивачу було завдано збитки у розмірі 292291,29грн. (63,54187т. * 4599,97грн./тонну), які підлягають стягненню з ТОВ "Ков`ягівське". Що стосується заявлених до стягнення збитків в вигляді упущеної вигоди у розмірі 63543,91грн., судова колегія зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджено, що 08.01.2019р. між позивачем ТОВ "ТБ "Новаагро" (постачальником за договором поставки) та ТОВ НОВАКОРМ" (покупцем за договором поставки) було укладено договір поставки № 0801П (т.1 а.с.203-208), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити товар у обсязі передбаченому специфікацією до договору поставки (пункт 1.1. договору). 15.05.2019р. сторонами договору було підписано специфікацію № 7 до договору поставки, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити 350 тон пшениці загальною вартістю 1960000,00грн. в строк до 10.06.2019року, вартість однієї тони пшениці склала 5600,00грн. (т.1 а.с.205). Протягом 16-17 травня 2019 року позивачем було поставлено товару за договором поставки у загальному обсязі 303,02 тони на загальну суму 1696913,00грн., що підтверджується видатковими накладними від 16.05.2019р. № 6, від 17.05.2019р. № 7, від 18.05.2019р. № 2 (т.1 а.с.206-208). Як зазначав в позовній заяві позивач, через неповернення ТОВ "Ков`ягівське" (зберігачем) зі зберігання продукції на яку він розраховував у загальному обсязі 36,005т, ним як постачальником за договором поставки № 0801П від 08.01.2019р. не було виконано умови в повному обсязі. Крім того, позивач зауважував, що мав можливість продати за договором поставки також 27,537 т., на які правомірно розраховував у зв`язку із погіршенням якості зерна за час зберігання за ціною за ціною 5600,00 грн. за одну тону. З огляду на наведене, сума збитків нанесених відповідачем позивачу становить 63543,91грн. Зазначена сума визначається наступним чином: вартість однієї тони пшениці за договором поставки 5600,00 грн/тону перемножена на обсяг непоставленого відповідачем зерна у зв`язку із порушенням останнім своїх зобов`язань за договором - 63,542тони на суму 355835,20грн. та відняти вартість, за якою позивач придбав це зерно 292291,29 грн. Статтею 950 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач , приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зазначені факти не були доведені зберігачем зерна. Крім того, як зазначалося вище, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Натомість, відповідач не надав до суду належних, допустимих та достатніх доказів наявності спірного зерна в натурі, доказів відсутності своєї вини у втраті зерна та ін. як і не спростував доводів позивача. Причинний зв`язок між поведінкою відповідача та спричиненими збитками є встановленим, оскільки саме в результаті нестачі товару переданого на зберігання відповідачу стало неможливим відвантажити зерно, тобто виконати умови договору поставки. Таким чином, позивач поніс зазначені у позові збитки які полягали у вартості не збереженого і не відвантаженого зерна. Тобто, з власності позивача вибуло майно (зерно), що було передано на зберігання відповідачу поза межами волі позивача, а відповідач не в змозі його повернути. Крім того, як було зазначено вище, пунктом 6.5. договору визначено, що усі витрати за проведення аналізу Державного центру сертифікації відшкодовуються винною стороною, отже внаслідок винних дій відповідача позивач був вимушений понести витрати на проведення експертизи, які відповідно до платіжних доручень склали 7880,36грн. (т.1 а.с. 200-202). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягненнях з відповідача на користь позивача збитків в загальній сумі 355835,20грн. та витрат на проведення експертизи визнаються у розмірі 7880,36грн. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2020р. у справі №922/213/20 залишити без змін. Повний текст постанови складено 18 вересня 2020р. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя Л.М. Здоровко Суддя О.А. Пуль