Постанова 4873 № 910/16317/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" вересня 2020 р. Справа№ 910/16317/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Демидової А.М. Ходаківської І.П. при секретарі Островерха В.Л. за участю представників зазначених в протоколі від 15.09.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 (повний текст складено 17.06.2020) у справі № 910/16317/19 (суддя Чинчин О.В.) за первісним позовом Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» про стягнення 1 031 113,13 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» до Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради про визнання договору недійсним ВСТАНОВИВ: Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» про стягнення 1 031 113,13 грн заборгованості за договором про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою м.Ізмаїл від 29.05.2019, укладеним між Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія». Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем зобов`язання, обумовленого договором про пайову участь з утримання об`єктів благоустрою м. Ізмаїл від 29.05.2019 в частині сплати коштів пайової участі. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» заявлено зустрічний позов до Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради про визнання недійсним з моменту укладення договору про пайову участь в утримання об`єктів благоустрою м. Ізмаїл від 29.05.2019. Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» не є суб`єктом господарювання, який зобов`язаний сплачувати грошові кошти з пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою у м. Ізмаїл, оскільки займається реалізацією об`єктів з будівництва сонячних електростанцій та виступає генеральним підрядником у таких проектах, а замовник будівництва сонячних електростанцій ТОВ «Порт-Солар» звільнений від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Крім того, ТОВ «НТК «Метрополія» зазначило, що не має у власності тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення та не розміщувало такі або будь-які інші споруди, конструкції, обладнання, техніку та/чи будівельні матеріали на території об`єкту благоустрою в районі Торгового Порту в м. Ізмаїл Одеської області. Як зазначило Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» договір про пайову участь з утримання об`єктів благоустрою м. Ізмаїл від 29.05.2019 укладено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, а тому договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також через не відповідність вимогам ч.4 ст.15,п.4 ч.1 ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ч.1 ст.203 ЦК України має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 215 ЦК України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/16317/19 первісний позов Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» про стягнення 1 031 113,13 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» на користь Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради грошові кошти у розмірі 1 031 113,13 грн та судовий збір у розмірі 15 466,70 грн. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» до Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради про визнання недійсним договору відмовлено повністю. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що внаслідок укладення договору про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою м. Ізмаїл від 29.05.2019, у відповідача виник обов`язок зі сплати коштів пайової участі. Щодо вимог по зустрічному позову, то судом встановлено, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) не довів, що спірний договір було укладено під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Твердження ТОВ «НТК «Метрополія» про відсутність у власності тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, які до того ж не розміщувались на території об`єкту благоустрою судом визнані не доведеними, як і не доведено складування будівельних матеріалів, конструкцій, обладнання за межами будівельного майданчику. Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/16317/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради про стягнення 1 031 113,13 грн з Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» та задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» до Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради про визнання недійсним договору про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою м. Ізмаїл від 29.05.2019. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що зміст оскаржуваного Договору суперечить положенням ст.ст. 15, 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл, затвердженого рішенням Ізмаїльської міської ради від 06.06.2012 №2126-VІ. Як зазначило Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» спірний договір було укладено під впливом тяжких обставин через ризик створення з боку органів місцевої влади штучних перепон для будівництва сонячної електростанції ТОВ «Порт-Солар», яку ТОВ «НТК «Метрополія» будувало в м. Ізмаїл, як генеральний підрядник, щодо невигідних умов, зазначило про не погодження із періодом, за який нараховується пайова участь. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» у справі №910/16371/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/16371/19. Справу призначено до розгляду на 15.09.2020. Надано учасники справи право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, заперечення, скарги до 28.08.2020. Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради надало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що спірний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», з дотриманням вимог Цивільного кодексу України. Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради зазначило, що відповідачем за первісним позовом не надано жодного доказу на підтвердження тяжких обставин та створення ризику штучних перепон, відчуття тиску, які призвели до укладення спірного договору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» подало до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, з доданими до нього копією рішення Ізмаїльської міської ради №2567-VII від 31.08.2017, кадастрового плану земельної ділянки 16,000га, договору оренди землі від 18.09.2017, які судом апеляційної інстанції не прийняті до розгляду через не відповідність ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України ( далі-ГПК України), оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» не надано докази неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач за зустрічним позовом зазначив, що відсутній об`єкт благоустрою площею 0,2494 га в районі Торговельного Порту у м. Ізмаїл, згідно розміру якої було здійснено розрахунок суми пайової участі, заявленої до стягнення та відсутні речі власника на такому об`єкті благоустрою, які дозволені Законом для розміщення на об`єкті благоустрою. Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради, заперечуючи проти додаткових пояснень, зазначило, що до спірного договору додана схема розміщення земельної ділянки розміром 0,2494 га щодо якої розраховано суму пайової участі. Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити. Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином згідно ст.120 ГПК України. Відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги та заперечення на них, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія», дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, колегія суддів встановила наступне. Рішенням Ізмаїльської міської ради від 15.06.2016 №968 затверджено середню опосередковану вартість робіт за утримання 1 кв.м. території об`єктів благоустрою у м. Ізмаїл, балансоутримувачем яких є Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради, у розмірі 110,25 грн (т.1, а.с. 12-13). Рішенням Ізмаїльської міської ради від 29.05.2019 №522 доручено Управлінню житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради укласти договір на пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою на території міста Ізмаїл з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» на площу 0,2494 га на строк тимчасового розміщення на території об`єкту благоустрою, який знаходиться на балансі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради, тимчасових споруд та тимчасових конструкцій, обладнання, техніки та будівельних матеріалів, необхідних для будівництва сонячної електростанції на суміжній земельній ділянці - з 15.11.2018 по 01.07.2019 (т. 1, а.с. 14). 29.05.2019 між Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» (Суб`єкт господарювання) укладено Договір про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою м. Ізмаїл (далі - Договір), за умовами якого Балансоутримувач здійснює заходи з утримання об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл, які знаходяться на його балансі, а Суб`єкт господарювання бере на себе зобов`язання з пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл - в грошовій формі, на умовах та в порядку, визначеними цим договором та Порядком пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл, затвердженого рішенням Ізмаїльської міської ради №2126-VI від 06.06.2012 (а.с. 4-6). За умовами визначеними п. 1.2 Договору, Суб`єкт господарювання тимчасово розміщує на території об`єкту благоустрою площею 0,2494 га в районі Торговельного Порту у м. Ізмаїл, який знаходиться на балансі балансоутримувача, тимчасові споруди, тимчасові конструкції, обладнання, техніку та будівельні матеріали, які належать суб`єкту господарювання на термін 7,5 місяців з 15.11.2018 по 01.07.2019. Підпунктом 2.1.1 п.2.1 Договору визначено зобов`язання Суб`єкту господарювання сплатити кошти пайової участі згідно з розрахунком величини пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою (Додаток №1) до бюджету м. Ізмаїл, який є невід`ємною частиною цього договору, у порядку та строки, визначені Порядком пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл та цим договором в сумі 1 031 113,13 грн за 7,5 місяців (коригуючий коефіцієнт 0,5). У п. 2.1.2 Договору передбачено, що Суб`єкт господарювання зобов`язується своєчасно сплачувати пайову участь у строки та порядку, встановлені в Розділі 3 договору, незалежно від результатів господарської діяльності суб`єкта господарювання протягом всього терміну дії цього договору. Розмір пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою м. Ізмаїл встановлюється відповідно до Порядку пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл, затвердженого рішенням Ізмаїльської міської ради №2126-VI від 06.06.2012 з урахуванням середньої опосередкованої вартості робіт з утримання в поточному році 1 кв.м. площі об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл, балансоутримувачем яких є Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради. (п. 3.1. Договору). У п. 3.3 Договору сторони погодили, що Суб`єкт господарювання зобов`язаний сплатити пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл одноразовим платежем в межах всієї суми, що підлягає сплаті за цим договором, в термін до 15.07.2019 (Додаток №1). Сплата коштів згідно з розрахунком величини пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою (Додаток №1) відбувається у розмірі загальної вартості утримання прилеглої території з урахуванням коригуючого коефіцієнту (п. 3.7 Договору). У п. 7.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє на протязі 2019 року, у даному випадку, до 31.12.2019, а в питаннях взаєморозрахунків - до повного виконання фінансових зобов`язань. Додатком №1 до Договору (Розрахунок) сторони погодили, що сума пайової участі за період з 15.11.2018 по 01.07.2019 становить 1 031 113,31 грн. (т.1, а.с. 6). 16.07.2019 позивач за первісним позовом виставив відповідачу за первісним позовом претензію щодо виконання умов договору та сплату 1 031 113,13 грн пайової участі. (т.1, а.с. 7-8). У відповіді на претензію від 18.07.2019 №01/03-01/180 відповідач за первісним позовом просив внести зміни до Договору в частині встановлення терміну, за який розраховується сума пайової участі та здійснити перерахунок суми пайової участі. (т.1, а.с. 9-10). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою. Власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Організаційні, правові та економічні відносини, пов`язані із залученням, розрахунком пайової участі, укладенням відповідних договорів пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл регулюються Порядком пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл, який затверджено рішенням Ізмаїльської міської ради №2126-VI від 06.06.2012 (далі - Порядок). У п. 1.3 Порядку визначено, що кошти пайової участі використовується виключно на утримання об`єктів благоустрою м. Ізмаїл, балансоутримувачем яких є Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради, - на забезпечення та збереження технічного стану та естетичного стану об`єктів благоустрою, підвищення їх експлуатаційних якостей та продовження строку служби. Згідно з п. 1.4 Порядку пайова участь сплачується на спеціальний рахунок Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської ради (балансоутримувача об`єктів благоустрою м. Ізмаїл) виключно у грошовій формі в порядку та умовах договору, укладеного між суб`єктом господарювання та Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради. У п. 2.1 Порядку зазначено, що пайова участь власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл (далі - пайова участь) - форма постійної річної грошової участі в утриманні об`єктів благоустрою суб`єктів господарювання, споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення (в тому числі тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності - пересувні та стаціонарні), тимчасові конструкції з прив`язкою до стаціонарних закладів ресторанного господарства яких розміщені на території м. Ізмаїл. Відповідно до п. 2.2.2 Порядку власники будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення (далі - суб`єкти господарювання) - суб`єкти господарювання будівлі та споруди соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення яких знаходяться на території м. Ізмаїл (в тому числі - тимчасові споруди та тимчасові конструкції), або які мають намір розмістити такі будівлі та споруди на території м. Ізмаїл. Згідно з п. 2.2.3 Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності (далі - тимчасова споруда) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту; може мати по зовнішньому контуру площу до 30 кв. м; тимчасові споруди (далі-ТС) можуть бути стаціонарними та пересувними; з довгостроковим або короткостроковим (менш одного місяця) терміном розміщення. У п. 3.1 Порядку зазначено, що сплата пайової участі є обов`язковою для суб`єктів господарювання, пересувні та стаціонарні тимчасові споруди, тимчасові конструкції яких розміщені на території об`єктів благоустрою м. Ізмаїл, балансоутримувачем яких є Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради. Суб`єкти господарювання, будівлі та споруди соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення (крім зазначених у п. 3.1. цього Порядку) яких розташовані на території м. Ізмаїл на підставі відповідних правовстановлюючих документів на земельні ділянки (державний акт на право власності, договір оренди тощо), у відповідності до чинного законодавства України, Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території м. Ізмаїл зобов`язані забезпечити належне утримання прилеглої до будівель та споруд території об`єктів благоустрою - або власними силами, або на умовах договору з спеціалізованим комунальним підприємством, або брати пайову участь в утриманні об`єкту благоустрою на умовах, визначених цим Порядком (п. 3.2 Порядку). Відповідно до п. 4.1 Порядку пайова участь розраховується, виходячи з середньої опосередкованої вартості робіт з утримання в поточному році 1 кв. м площі об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл, балансоутримувачем яких є Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради. Згідно з п. 5.1 Порядку істотними умовами договору про пайову участь є: а) розмір пайової участі; б) строк дії договору; в) обов`язки та відповідальність сторін. Судом встановлено, що за умовами визначеними в п. 1.2 Договору Суб`єкт господарювання тимчасово розміщує на території об`єкту благоустрою площею 0,2494 га в районі Торговельного Порту у м. Ізмаїл, який знаходиться на балансі балансоутримувача, тимчасові споруди, тимчасові конструкції, обладнання, техніку та будівельні матеріали, які належать Суб`єкту господарювання на термін 7,5 місяців з 15.11.2018 по 01.07.2019. Пунктом 2.1.1 Договору погоджено, що Суб`єкт господарювання зобов`язується сплатити кошти пайової участі згідно з розрахунком величини пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою (Додаток №1) до бюджету м. Ізмаїл, який є невід`ємною частиною цього договору, у порядку та строки, визначені Порядком пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл та цим договором в сумі 1 031 113,13 грн за 7,5 місяців (коригуючий коефіцієнт 0,5). Згідно з п. 3.3 Договору суб`єкт господарювання зобов`язаний сплатити пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою в м. Ізмаїл одноразовим платежем в межах всієї суми, що підлягає сплаті за цим договором, в термін до 15.07.2019. Додатком №1 до Договору (Розрахунок) сторони погодили, що сума пайової участі за період з 15.11.2018 по 01.07.2019 становить 1 031 113,31 грн. Таким чином, сторонам погоджено всі істотні умови договору про пайову участь. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За таких обставин, суд першої інстанції підставно врахував те, що сторонами погоджено всі істотні умови договору, відповідач в порушення вимог Договору, не сплатив у встановлений строк суму пайової участі, визнав позовні вимоги за первісним позовом документально обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Разом з цим, відповідно до ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення, тому задоволення позову про визнання недійсним правочину можливе лише за умови встановлення обставин фактичного його вчинення, зокрема укладення договору. Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За статтею 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Для визнання правочину недійсним чи його пункту, згідно ст. 233 ЦК України, необхідна обов`язкова наявність двох умов: тяжкі обставини та укладання угоди на вкрай невигідних умов, однак під важкими обставинами розуміється не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, такі як важка хвороба, смерть її годувальника, крайня нужденність сім`ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом`якшення яких необхідне термінове укладення правочину. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Цей правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був його ініціатором. Для визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. При цьому, під тяжкими обставинами укладеного договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 14.02.2018 у справі №910/10765/17. Згідно ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Отже, особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Як на підставу тяжкої обставини відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилається на ймовірний ризик створення з боку органів місцевої влади, зокрема Ізмаїльської міської ради, штучних перепон для будівництва сонячної електростанції ТОВ «Порт-Солар», яку ТОВ «НТК «Метрополія» будувало у місті Ізмаїл, як генеральний підрядник за договором генерального підряду №08/02-02/01 від 20.08.2018. (т. 1, а.с. 176-184). Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) не навів та не довів суду належними та допустимими доказами, наявності підстав, з якими Закон пов`язує визнання правочину недійсним в порядку ст. 233 ЦК України. Доказів створення з боку органів місцевої влади, зокрема Ізмаїльської міської ради, штучних перепон для будівництва сонячної електростанції ТОВ «Порт-Солар» матеріали справи не містять, а посилання скаржника на ймовірність таких дій в майбутньому є лише припущенням останнього, а тому не може свідчити про укладення оспорюваного правочину з порушенням вільного волевиявлення відповідача (позивача за зустрічним позовом) і бути підставою для визнання Договору недійсним. Згідно п. 1.2 Договору Суб`єкт господарювання тимчасово розміщує на території об`єкту благоустрою площею 0,2494 га в районі Торговельного Порту у м. Ізмаїл, який знаходиться на балансі балансоутримувача, тимчасові споруди, тимчасові конструкції, обладнання, техніку та будівельні матеріали, які належать суб`єкту господарювання на термін 7,5 місяців з 15.11.2018 по 01.07.2019. Твердження відповідача (позивача за зустрічним позовом) про те, що спірний договір та рішення Ізмаїльської міської ради, на підставі якого укладено Договір, прийняті лише 29.05.2019, а тому нарахування пайової участі з 15.11.2018 по 01.07.2019 є безпідставним, не відповідає приписам ст.ст. 6, 627 та ч.3 ст.631 ЦК України, за якими сторони є вільними в укладенні договору, можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Таким чином, відповідач (позивач за зустрічним позовом) не довів належними та допустимими доказами згідно ст.ст.76,77 ГПК України вчинення оспорюваного правочину під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Встановлена в ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» заборона складування будівельних матеріалів, конструкцій, обладнання за межами будівельних майданчиків, не є тимчасовим розміщенням тимчасових споруд, тимчасових конструкцій, обладнання, техніки та будівельних матеріалів, як це передбачено умовами п.1.2 Договору. Крім того, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, що вказаним пунктом Договору встановлено складування будівельних матеріалів, конструкцій, обладнання за межами будівельного майданчика. Доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) про відсутність у його власності тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, а також про не розміщення ним таких, або будь-яких інших споруд, конструкцій, обладнання, техніки та/чи будівельних матеріалів на території об`єкту благоустрою в районі Торгового Порту у м.Ізмаїл Одеської області, з посиланням на ч.4 ст.15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» в обґрунтування недійсності оспорюваного правочину, не заслуговують на увагу, оскільки не обмежують право сторін, визначене ст.ст. 6, 627 ЦК України на його укладення та не свідчать про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину на підставі ст.215 ЦК України внаслідок не відповідності ст.203 ЦК України. Доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) стосовно оренди земельної ділянки ТОВ «Порт-Солар» та відсутності паспорту прив`язки, не заслуговують на увагу через не відповідність ч.5 ст.269 ГПК України, за якою у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тоді як зазначені підстави позову наведені в додаткових письмових поясненнях до апеляційного скарги відповідача (позивача за зустрічним позовом) не були підставою позову, що розглядався в суді першої інстанції у даній справі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом), викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/16371/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/16371/19 слід залишити без змін. Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія». Керуючись ст. ст. 129, 270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/16317/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Метрополія».

3. Матеріали справи № 910/16317/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 18.09.2020. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді А.М. Демидова І.П. Ходаківська