Постанова Одеський апеляційний суд № 523/1733/20

Номер провадження: 33/813/564/20 Номер справи місцевого суду: 523/1733/20 Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М., при секретарі Вороновій Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №167170 від 18.01.2020р., ОСОБА_1 , 18 січня 2020 року о 21.15 год. в м. Одеса, по вул. Балківська, 2, керував транспортним засобом - автомобілем марки "HYUNDAI H-200", номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, на вимогу інспектора патрульної поліції від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану сп`яніння, в присутності свідків відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (а. с. 2). Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, також стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 гривень (а. с. 20-21). Не погоджуючись з вказаною постановою суду, 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в своїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови суду не отримував, з її змістом ознайомився 30 березня 2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому не мав можливості оскаржити постанову суду протягом десяти днів протягом її винесення (а. с. 29-30). Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно вимог ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відмітка у справі. Матеріалами справи встановлено, що даних про отримання ОСОБА_1 копії постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Згідно ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропуску строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року. Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, ОСОБА_1 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явився. Крім того, проінформований, що у разі неявки без поважних причин чи неповідомлення про причини неприбуття, справа може бути розглянута за відсутності учасників. 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення дії карантинного режиму в Україні, в обґрунтування зазначено, що проблематично переміщуватись на транспорті по Одеській області та наявності на утриманні чотирьох дітей, для безпеки своїх дітей та своєї сім`ї не має змоги наразі прибути до суду. Однак, апеляційний суд не вважає доцільним відкласти розгляд даної справи та відмовляє у задоволенні вищезазначеного клопотання, з наступних підстав. 11 березня 2020 року Кабінетом Міністром України прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався з пом`якшенням карантинних заходів. Згідно з позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2020р. у справі №924/369/19: постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Прозапобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020р. регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, можливого продовження карантинних заходів у майбутньому, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на підставі доводів, викладених в ній, а також доказів, які містяться в матеріалах справи. Слід також зазначити, що апеляційний суд ніяким чином не обмежує права ОСОБА_1 , оскільки останній скористався своїм правом на оскарження в апеляційному порядку судового рішення, скористався правом на захист, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлявся про час і місце розгляду справи. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів , показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Поліцейським на місці зупинки транспортного засобу проводиться огляд з використанням спеціальних технічних засобів, лише відносно осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №167170 від 18.01.2020р. (а. с. 2); 2)поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 5-6); 3)відеозаписом з нагрудних відеокамер працівників поліції (а. с. 8). Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №167170 від 18.01.2020р., ОСОБА_1 , 18 січня 2020 року о 21.15 год. в м. Одеса, по вул. Балківська, 2, керував транспортним засобом - автомобілем марки "HYUNDAI H-200", номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, на вимогу інспектора патрульної поліції від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану сп`яніння, в присутності свідків відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Протокол про адміністративне правопорушення це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, однак може бути доказом у справі лише у разі відповідності вимогам ст. 256 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №167170 від 18.01.2020р., складений уповноваженою особою, а його зміст повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол підписаний особою, яка його склала та двома свідками, ОСОБА_1 від підпису відмовився, про що зроблена відповідна відмітка. Таким чином, апеляційний суд в силу вимог ст. ст. 251-252 КУпАП визнає його належним та допустимим доказом по справі. Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Апеляційним судом був досліджений наданий працівниками патрульної поліції відеозапис з нагрудних відеокамер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Драгер, також було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився (а. с. 8). Таким чином, апеляційний суду відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, оскільки на відеозаписі зафіковано, що працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу Драгер, так і пропонували проїхати в медичний заклад, на що ОСОБА_1 відмовився. Зазначений відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, надання поліцейським до суду доказів є виконанням покладеного на нього обов`язку і не свідчить про недопустимість таких доказів. Зазначений відеозапис стосується ОСОБА_1 , дії якого там зафіксовані, та переданий до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, він зроблений з метою забезпечення доказів у справі відповідно до ст. 251 КУпАП. Обсяг запису відображає із достатньою повнотою стан водія, його поведінку та дотримання працівниками поліції вимог закону. Доказів, що цей відеозапис сфальсифіковано чи на ньому відображено інші обставини, матеріали справи не містять. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції, є об`єктивним доказом по справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. Крім того, підтверджує обставини, викладенні в протоколі про адміністративне правопорушення, та обґрунтовано взятий судом до уваги. Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що працівники патрульної поліції незаконно спонтанно зупинили його та відразу повідомили його, що він порушив Правила дорожнього руху, за наступних підстав. Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , він 18 січня 2020 року о 21.15 год. рухався на своєму автомобілі по вул. Балківська в м. Одеса, а перед ним рухався автомобіль HYUNDAI, зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого вів себе неадекватно і виїхав на зустрічну полосу, після чого автомобіль припаркувався на вул. Балківська, 2, біля автозаправки WOC та з нього вийшов водій, який ледве стояв на ногах. Після чого ОСОБА_2 подзвонив на службу «102» та визвав поліцію. По приїзду поліції він опізнав водія (а. с. 4). Відповідно п. 3 ч. 1 до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння є адміністративним правопорушенням, визначеним ст. 130 КУпАП. Із відеозапису з нагрудних відеокамер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 була роз`яснена причина зупинки його транспортного засобу, а саме повідомлення за лінією «102» про перебування за кермом особи у стані алкогольного сп`яніння. Отже, з огляду на вищевикладене підстав вважати незаконним зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає. Апеляційний суд також критично відноситься до доводів апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом "HYUNDAI H-200", номерний знак НОМЕР_1 , 18 січня 2020 року о 21.15 год. в м. Одеса, по вул. Балківська, а за кермом був його знайомий, оскільки зазначене спростовується відеозаписом, який наданий працівниками поліції. На якому зафіксовано момент зупинки транспортного засобу «HYUNDAI H-200», номерний знак НОМЕР_1 , зеленого кольору та момент як водій ОСОБА_1 виходить із зазначеного автомобіля. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Оскільки водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Тому, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький