Постанова Одеський апеляційний суд № 522/9423/20

Номер провадження: 33/813/1016/20 Номер справи місцевого суду: 522/9423/20 Головуючий у першій інстанції Попревич В.М. Доповідач Толкаченко О. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.09.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П., захисника Строіч Л.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні її апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2020 року, ВСТАНОВИВ: зазначеною постановою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працює, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнутий судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. Оскаржуваною постановою суду першої інстанції встановлено, що 17 травня 2020 року приблизно о 03 годині 30 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi Lancer, р/н. НОМЕР_1 по вул. Преображенській, 70, що у Приморському районі в м. Одесі, у стані алкогольного сп`яніння, відповідно до висновку щодо медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а) Правил дорожнього руху чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.. Не погодившись із зазначеною постановою захисник ОСОБА_1 адвокат Строіч Л.Т. подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та прийняти нову, якою закрити провадження по справі на підставі п.1) ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження захисник Строіч Л.Т. зазначила про те, що копію оскаржуваної постанови вона отримала лише 28 липня 2020 року. Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що: 1)копія постанови суду від 14 липня 2020 року, яка була видана стороні захисту не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України; 2)в матеріалах справи відсутні докази щодо вручення або відправлення постанови засобами поштового зв`язку у триденний строк, як то передбачено ст.285 КУпАП; 3)в матеріалах справи відсутні докази належного сповіщення особи, що притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи, в порушення вимог ст.277-2 КУпАП повідомлення про виклик до суду ОСОБА_1 не вручалась; 4)судом не були досліджені додаткові докази сторони захисту, а саме результат повторного медичного огляду ОСОБА_1 ; 5)суд не з`ясував, чи був складений Акт огляду на стан сп`яніння; 6)в порушення ст.283 КУпАП в протоколі відсутнє посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснювався відеозапис правопорушення; 7)працівниками поліції було порушено вимоги «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Заслухавши суддю-доповідача, захисника Строіч Л.Т., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд визнає неспроможними доводи апеляційної скарги захисника про те, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є те, що судом першої інстанції копія постанови суду від 14 липня 2020 року, яка була видана стороні захисту не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Такі можливі порушення діловодства є підставою для ініціювання дисциплінарного провадження щодо відповідальних осіб суду першої інстанції, проте ніяким чином не впливали на ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи. Так, в судовому засіданні суду першої інстанції була присутня його захисник Строіч Л.Т., а отже ОСОБА_1 та його захисник достеменно були обізнані про дату, час та місце розгляду справи. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції право на захист ОСОБА_1 порушено не було. Згідно зі ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. З матеріалів справи вбачається, що при її розгляді суд першої інстанції, дотримався вимог статей 245, 252 КУпАП, повно та об`єктивно розглянув справу і прийняв обґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так, винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №074281, складеним за фактом порушення водієм ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, а саме тими обставинами, що останній 17 травня 2020 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer, р.н. НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 70 в стані алкогольного сп`яніння відповідно до висновку щодо медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №000484 (а.с.3). Під час апеляційного перегляду справи захисник Строіч Л.Т. не навела обґрунтованих доводів про те, що співробітниками поліції були порушені норми закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в тому числі і положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за №1395. В свою чергу, апеляційний суд вважає, що в цілому вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом. Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 травня 2020 року за №000484 проведеним у КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради. Згідно вказаного висновку ОСОБА_1 під час медичного огляду перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.5). Під час апеляційного розгляду захисник поставила під сумнів висновки викладенні у вищевказаному висновку та послалась на копію акту судово-медичного дослідження (обстеження) №3700/2738618690, який був проведений в Одеському обласному бюро судово-медичної експертизи на підставі зразків крові та сечі ОСОБА_1 відібраних 17 травня 2020 року о 05 годині 42 хвилини. За результатами проведення вказаного дослідження в крові та сечі громадянина ОСОБА_1 етиловий спирт не виявлений. Апеляційний суд визнає вказану копію акту недопустимим доказом у справі, оскільки вона не завірена належним чином та на вимогу апеляційного суду захисник не надала оригіналу акту судово-медичного дослідження (обстеження) №3700/2738618690. Крім того, положеннями ч.4 ст.266 КУпАП та пунктом 9 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція) передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. В свою чергу, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 17 травня 2020 року о 03 год. 30 хв., а зразки крові та сечі ОСОБА_1 були відібрані в Одеському обласному бюро судово-медичної експертизи 17 травня 2020 року о 05 годині 42 хвилини, тобто більш ніж через дві години годин з моменту виявлення підстав для його проведення (а.с.40-41). Крім того, в копії акту зазначено, що дослідження зразків крові та сечі ОСОБА_1 було здійснено на підставі направлення судмедексперта ОСОБА_2 . Разом з тим в матеріалах справи вказане направлення відсутнє. Крім того, пунктом 7 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103, обов`язок направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я покладається на поліцейського. За таких обставин залишається незрозумілим, що стало підставою для направлення судмедекспертом ОСОБА_2 ОСОБА_1 на проведення судово-медичного дослідження (обстеження) №3700/2738618690, який був проведений в Одеському обласному бюро судово-медичної експертизи. Апеляційний суд звертає увагу, що чинне законодавство містить вичерпний перелік підстав для проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я, якими за ч.3 ст. 266 КУпАП є: -незгода водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції (далі за тестом - огляд), поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; -незгода водія з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці з використанням спеціальних технічних засобів. Тобто проведенню огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я має передувати проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу. В судовому засіданні був досліджений відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні розглядаємого правопорушення. На вказаному відеозапису зафіксовано, як працівник поліції намагався провести огляд за допомогою алкотестеру «DRAGER» на місці зупинки транспортного засобу і проти проведення такого огляду не заперечував сам ОСОБА_1 . Проте, з технічних причин, провести огляд на місці зупинки не вдалося, після чого поліцейські запропонували ОСОБА_1 проїхати в заклад охорони здоров`я, на що останній погодився. Під час апеляційного розгляду захисник Строіч Л.Т. не навела будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження доводів того, що працівники патрульної поліції під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 діяли неправомірно та порушили вимоги Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, апеляційний суд визнає безпідставними доводи сторони захисту про те, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VII виключається адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння, а тому ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Так, 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 року, яким Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Стаття 130 КУпАП викладена в новій редакції «Керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції». Відповідно до п.6) ст.247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Під скасуванням акта про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акта, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м`яка, ніж адміністративна. Між тим, Законом України від 22.11.2018 року № 2617 VIII, який набрав чинності із 01 липня 2020 року відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки статті 130 КпАП України, була посилена. Ці діяння були криміналізовані і підпали під ознаки кримінального проступку, передбаченого ст.286-1 КУпАП Наведене дає підстави стверджувати про відсутність скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки така відповідальність була не скасована, а навпаки посилена (криміналізована). Відповідно до положень ст.58 Конституції України та ч.2 ст.8 КпАП України Закон України від 22.11.2018 року № 2617 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» як такий, що посилює відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки ст.130 КпАП України не має зворотної сили, тобто не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КпАП України, які були вчинені до 01 липня 2020 року. Особи, які вчинили такі правопорушення до 01 липня 2020 року, згідно до ч.1 ст.8 КпАП України повинні нести відповідальність за законом, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення, тобто за ч.1 ст.130 КпАП України у відповідній редакції цього Закону, які діяли до 01 липня 2020 року. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року внесені нові зміни до Закону України від 22.11.2018 року № 2617-VIII, а саме виключені пункти/підпункти цього Закону, якими запроваджено нову редакцію ст.130 КпАП України та доповнено КК України статтею 286-1. Таким чином, на теперішній час стаття 130 КУпАП діє в тій редакції, що діяла до 01 липня 2020 року. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що зміни у законодавстві в частині відповідальності за діяння, що підпадало під ознаки ч.1 ст.130 КпАП України, не поширюються на осіб, які вчинили це діяння до 01 липня 2020 року, що вказує на відсутність підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.6) ст.247 КУпАП. Таким чином висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним та належним чином вмотивованим. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Строіч Л.Т. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова судді районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Строіч Л.Т. залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко