Постанова 4824 № 753/18105/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 753/18105/19 Головуючий у першій інстанції - Трусова Т.О. Номер провадження № 22-ц/824/9023/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав позов до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що ним було усунуто наявні недоліки позовної заяви, які були визначені ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року. Вказано, що позовну заяву було повторно залишено без руху ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року неправомірно, оскільки позовна заява була подана у відповідності до вимог ЦПК України, а також до неї було додано всі необхідні документи та докази на підтвердження позовних вимог. Апелянт вважає, що вказані дії свідчать про затягування розгляду справи та не допуску його до правосуддя. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві мотивував своє рішення тим, що позивач подав заяву про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції, однак вказані в ухвалі недоліки не усунув, а саме: не зазначив дати його звернень до відповідача з вимогами про надання інформації щодо розрахунку вартості спожитих послуг, обґрунтування кожної позовної вимоги з посиланням на відповідні докази; не додав до заяви необхідні письмові докази або клопотання про витребування доказів судом встановленої форми; не надав примірник позовної заяви з додатками у паперовій формі, призначені для відповідача. Вказано, що не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, є підставою для визнання заяви неподаною та повернення її позивачеві. Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України). Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елементу права на справедливий суд, згідно зі ст. 6 Конвенції. Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав позов до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживачів (а.с.1-19). Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху, оскільки її було подано без додержання вимог статті 175 ЦПК України, а саме: у тексті позовної заяви зазначено, що позов подається до Шевченківського районного суду м. Києва; у позовній заяві не зазначено зареєстроване місце проживання позивача; у позовній заяві зміст позовних вимог № 1, а вимоги № 2 - № 5 суперечать матеріальному та процесуальному закону; відсутній належний виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; не зазначені докази, що підтверджують обставини позову; чітко не визначений перелік документів, які додаються до позовної заяви (а.с.21-22). На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та нову редакцію позовної заяви (а.с.25-53). Відповідно до вказаної заяви про усунення недоліків позовної заяви вбачається, що позивачем було усунуто недолік щодо правильного зазначення суду першої інстанції, адреси місця реєстрації позивача. Позивач в поданій заяві пояснив, що заявлені ним вимоги не суперечать нормам матеріального і процесуального права, ним здійснено належний виклад обставин щодо ненадання відповідачем необхідної, повної, вичерпної інформації щодо порядку нарахування сум заборгованості за надані послуги. Також вказано, що позивачем було подано відповідні докази, зокрема квитанції, які, на думку позивача, є належними та допустимими доказами, які підтверджують його вимоги та в новій редакції позовної заяви чітко зазначено перелік документів, які до неї додано. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повторно залишено без руху з тих підстав, що позивач хоч частково й усунув недоліки позову, проте за результатами вивчення позовної заяви у новій редакції суд встановив, що її подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, а саме: позивачем належним чином не викладені обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги (не зазначено дати звернень до відповідача з вимогами про надання інформації щодо розрахунку вартості спожитих послуг, незрозуміло, на чому ґрунтуються його вимоги про застосування до відповідача фінансових санкцій згідно Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»); не зазначені підстави звільнення позивача від сплати судового збору; відсутній перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; до позовної заяви не додані докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Окрім того, зазначено, що форма та структура поданої ОСОБА_1 заяви не відповідає загальноприйнятій та традиційній формі позовної заяви, оскільки у ній фактично відсутня прохальна частина, а зміст позовних вимог розташований у різних її розділах. Суд першої інстанції вказує, що обраний позивачем формат позовної заяви створює значні труднощі у з`ясуванні її змісту як судом, так і іншими учасниками справи, що в сукупності з іншими недоліками перешкоджає відкриттю провадження у справі за такою заявою. Зазначено, що на усунення недоліків позову позивачу слід подати позовну заяву у новій редакції у загальноприйнятій формі, у якій, зокрема, повинно бути зазначено дати його звернень до відповідача з вимогами про надання інформації щодо розрахунку вартості спожитих послуг, обґрунтування кожної позовної вимоги з посиланням на відповідні докази, з доданням до неї необхідних письмових доказів (перелік яких повинен міститися у позовній заяві) або клопотання про витребування доказів судом встановленої форми. Позовну заяву з додатками позивач може подати в електронній формі через Електронний кабінет з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом, а примірник позовної заяви з додатками, призначений для відповідача, повинен бути поданий у паперовій формі (а.с.66-69). В подальшому, ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків на виконання вимог ухвали районного суду від 10 квітня 2020 року (а.с.72-109). В зазначеній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19 відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі. Позивач вказує, що він не має залежати від того факту, чи зареєстрований відповідач по справі в системі «Електронний суд». Також позивач посилається на той факт, що суд першої інстанції безпідставно вказує на те, що ним не було зазначено дат звернення до відповідача з заявами про надання відповідної інформації, оскільки вказане не відповідає дійсності. Окрім того, ОСОБА_1 до вказаної заяви також долучив докази його звернення до відповідача за допомогою електронної пошти, зокрема скріншоти електронної пошти, його вимоги до відповідача про надання роз`яснень нарахування ЦО МЗК від 20 березня 2019 року, 05 жовтня 2019 року, про забезпечення особистого прийому керівництвом КМДА від 21 березня 2019 року та від 04 квітня 2019 року, вимога про забезпечення особистого прийму керівництвом Київтеплоенерго від 21 березня 2019 року, заяву від 30 квітня 2019 року про надання інформації щодо правильності нарахування заборгованості за надані послуги, скаргу з вимогою проведення службового розслідування від 11 січня 2019 року. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві у зв`язку із не усуненням недоліків. Відповідно до положень статті 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України, позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки не може бути підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Відповідно до ч.1 ст.229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Отже, ЦПК України встановлює обов`язок позивача зазначити у позовній заяві докази, що підтверджують вказані обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а на суд - обов`язок безпосередньо дослідити докази під час розгляду справи, однак, не надає суду право на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішувати питання щодо належності та допустимості цих доказів. Так, матеріалами справи було підтверджено, що позивачем було надано до суду першої інстанції копії квитанції, копії заяв та клопотань, які він надсилав на адресу відповідача з метою отримання відповідної інформації щодо порядку нарахування суми коштів, яка підлягає до сплати за надані послуги. З наведеного вище слідує, що позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини, а тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні заяви залишати її без руху та повертати заявнику. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 виклав в позовній заяві обставини, якими обґрунтовує свої вимоги до відповідача та додав до позовної заяви докази, які вважав за потрібне надати для розгляду спору. При цьому п.7 ч.2 ст.197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Отже, питання оцінки обґрунтованості позову вирішується судом на наступних етапах судового розгляду. Тобто суд не вправі з підстав ненадання доказів залишити позовну заяву без руху та повертати заявнику. Разом з тим, відповідно до положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів. Відповідно до ч.5 ст.43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через Електронний кабінет. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18. Згідно з положеннями частини третьої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Разом з тим, згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у тексті Закону слова (назва) «Єдина судова інформаційна (автоматизована) система», «автоматизована система» у всіх відмінках (випадках) буде замінено словами «Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система» у відповідному відмінку. У пункті 15 частини першої розділу ХіII «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" № 229 (6984) 01 грудня 2018 року. У подальшому, у газеті «Голос України» (№ 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року). Разом з тим, наказом ДСА України № 628 від 22 грудня 2018 року «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах). Відповідно до пункту 2 цього наказу місцевим та апеляційним судам у ході тестового режиму експлуатації підсистеми «Електронний суд» слід керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (із змінами і доповненнями), у частині функціонування підсистеми «Електронний суд» (далі - Положення № 30). Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема «Електронний суд»), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України. На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку. Зокрема, відповідно до пункту 14 розділу XI Положення № 30 всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства. Отже, відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Положення № 30 з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд». Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи (пункт 2 Положення № 30). Електронний кабінет - захищений веб-сервіс, за допомогою якого забезпечується взаємодія авторизованого користувача з АСДС у режимі реального часу. Порядок реєстрації та роботи з електронним кабінетом встановлюється адміністратором (пункт 15 частини першої Розділу ІІ Положення № 30). Згідно з вимогами розділу XI Положення № 30 обмін процесуальними документами в електронній формі повинен здійснюватися з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які вони мають створити в підсистемі "Електронний суд", розміщеній за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua. Таким чином, відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі. Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №640/1374/19. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви через не усунення недоліків таким, що не відповідає процесуальним вимогам та суперечить принципу доступності до судового захисту, а тому, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд , -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді: ________________ _______________ _____________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв