Постанова 4824 № 357/6981/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №357/6981/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5666/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Коліснику В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня Олега Олександровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року (суддя Ярмола О.Я.) у цивільній справі за позовом Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», третя особа: комунальне підприємство «Перевага» державний реєстратор Хоцінська Анна Миколаївна про визнання недійсним договору оренди землі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, встановила: у червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 01 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л», предметом якого є земельна ділянка, площею 3,919 га, з кадастровим номером 3220485800:03:006:0003, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію іншого речового права № 31444365 від 04 травня 2019 року на вказану земельну ділянку, внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Перевага» Хоцінської А.М., індексний номер 46753148 від 07 травня 2019 року, та стягнення судових витрат. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 01 серпня 2015 рокуміж ПОП «Агрофірма Узинська» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № 131, за яким остання передала в оренду свою земельну ділянку, площею 3,919 га, з кадастровим номером 3220485800:03:006:0003, яка розташована у межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської областістроком на 10 років. 01 грудня 2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди. Позивач посилався на те, що 20 червня 2017 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ № 1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 35776855 від 20 червня 2017 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України був скасований запис про інше речове право № 12299375 від 01 грудня 2015року, однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2015р. № 12299375, скасовано рішення ОСОБА_2 . Департаменту Державної реєстрації Міністерства юстиції України № 35776855 від 20 червня 2017року в частині скасування іншого речового права №12299375 від 01 грудня 2015р., скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про скасування державної реєстрації іншого речового права № 12299375 від 01 грудня 2015року. Тобто, 18 квітня 2019 року в судовому порядку було відновлено порушене право оренди ПОП «Агрофірма Узинська» на вказану земельну ділянку, про що була обізнана ОСОБА_1 . Позивач стверджував, що 01 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА -Л» був укладений договір оренди б/н, предметом якого є спірна земельна ділянка. Даний договір зареєстрований державним реєстратором КП «Перевага» Хоцінською А.М. 07 травня 2019 року. Позивач вважає, що укладений з ТОВ «РОЗА-Л» договір порушує його права, як законного орендаря земельної ділянки, на володіння та користування нею, є підставою для визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ «РОЗА-Л». Крім того, державний реєстратор, у порушення ч. 3 ст. 10 та абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не звернула увагу на вже зареєстроване право оренди за ПОП «Агрофірма Узинська» та безпідставно прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди від 01 травня 2019 року. У вересні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гребіня О.О. подала до суду зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди землі № 131 від 01 серпня 2015 року,укладений між нею та ПОП «Агрофірма Узинська», мотивуючи тим, що в травні 2017 року під час здійснення нею підготовчих сільськогосподарських робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3220485800:03:006:0003, невідомі особи, які представились охоронцями, повідомили про перебування її земельної ділянки у користуванні ПОП «Агрофірма Узинська», а з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася про існування договору оренди землі №131 від 01 серпня 2015 року, який не укладала та орендної плати не отримувала. Крім того, ОСОБА_1 зазначала, що в оскаржуваному договорі не визначено спосіб та умови розрахунків при внесенні орендної плати, не зазначено цільове призначення земельної ділянки, що свідчить про невідповідність договору вимогам абз. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», вона не укладала договір оренди з ПОП «Агрофірма Узинська», тому просить визнати його недійсним та вирішити питання судових витрат. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року позов ПОП ««Агрофірма Узинська» задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гребінь О.О. просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Представник відповідача посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, помилковість висновку про укладення ОСОБА_1 договору оренди з ПОП «Агрофірма Узинська» та ненадання їй можливості підтвердити свої доводи шляхом проведення почеркознавчої експертизи, так як заявлені клопотання були судом проігноровані. Також представник відповідача зазначає, що суд не звернув увагу, що на час проведення державної реєстрації договору оренди, укладеного з ТОВ «РОЗА-Л», в державному реєстрі був наявний запис про скасування державної реєстрації договору оренди за ПОП «Агрофірма Узинська», тому дії державного реєстратора відповідали вимогам закону. Не врахував суд і доводи зустрічної позовної заяви, у зв`язку із чим прийшов до помилкового висновку про відмову в його задоволенні. У відзиві на апеляційну скаргу ПОП «Агрофірма Узинська» просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки укладення ОСОБА_1 договору оренди від 01 серпня 2015 року підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року, тому підстав для призначення почеркознавчої експертизи не має; відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом з порушенням строку позовної давності, про що було заявлено в суді першої інстанції. ОСОБА_1 , її представник - адвокат Гребінь О.О. та ТОВ «Роза-Л», будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.238, 245 т.1, сс..4, 5, 8 т.2), двічі у судове засідання не з`явилися, поважних причин неявки суду не повідомили, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність. Третя особа державний реєстратор Хоцінська А.М. про день та час розгляду апеляційної скарги двічі повідомлялася за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, однак судові повідомлення повернулися без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.240 т.1, с.с.6-7 т.2). Відповідно до ч. 7 та 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Виходячи із зазначеної норми, третя особа належним чином повідомлена про розгляд апеляційної скарги, у судове засідання не з`явилася, клопотання про перенесення судового розгляду не подала, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів розглянула справу у її відсутність. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Плаксія Р.В., який просив залишити рішення суду без змін, підтримавши доводи відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,919 га, з кадастровим номером 3220485800:03:006:0003, яка розташована у межах Разаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (с.с.40-42 т.1). 1 серпня 2015 року між Приватним орендним підприємством «Агрофірма Узинська» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № 131, за умовами якого ОСОБА_1 передала ПОП «Агрофірма Узинська» у оренду вищезазначену земельну ділянку строком на 10 років. В цей же день сторонами договору підписаний акт прийомки-передачі землі в оренду (с.с.10-12 т.1). На підставі договору оренди землі № 131 від 1 серпня 2015 року державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. 1 грудня 2015 року було здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 26628301 та зареєстровано право оренди земельної ділянки, площею 3,919 га, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220485800:03:006:0003, за ПОП «Агрофірма Узинська» (с.с.13 т.1). 20 червня 2017 року Міністерством юстиції України був прийнятий наказ № 1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого колективну скаргу ОСОБА_1 та інших осіб задоволено в повному обсязі, вирішено, зокрема, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 грудня 2015 року № 26628301, прийняте державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. 20 червня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення № 35776855 від 20 червня 2017 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, реєстратором Сторчак С.П. скасовано запис про інше речове право № 12299375 від 1 грудня 2015р. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 грудня 2015р. № 12299375, скасовано рішення ОСОБА_2 , Департамент Державної реєстрації Міністерства юстиції України, № 35776855 від 20 червня 2017року в частині скасування іншого речового права №12299375 від 1 грудня 2015р., скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації іншого речового права № 12299375 від 1 грудня 2015року (с.с.27-39 т.1). 27 квітня 2019 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди землі б/н, предметом якого є земельна ділянка площею, 3,919 га, з кадастровим номером 3220485800:03:006:0003. Договір укладено строком на 7 років (с.с.69-71 т.1). Державним реєстратором Хоцінською А.М. Комунального підприємства «Перевага» в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 4 травня 2019 року здійснено державну реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі № б/н від 1 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л», індексний номер рішення 46753148 від 7 травня 2019 року, номер запису про інше речове право 31444365 (с.с.42 т.1). Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ «Роза-Л» укладено з порушеннями вимог ст. 203, 215 ЦК України, оскільки земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря ПОП «Агрофірма Узинська». Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Оспорюючи дійсність договору оренди землі № 131 від 1 серпня 2015 року, ОСОБА_1 стверджувала, що про його існування дізналася тільки у травні 2017 року від невідомих осіб, які здійснювали охорону її земельної ділянки, та пересвідчилася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також ОСОБА_1 посилалася на те, що договір оренди № 131 від 1 серпня 2015 року вона не підписувала і орендну плату ніколи не отримувала. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до роз`яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Судом встановлено, що державна реєстрація договору оренди № 131 від 1 серпня 2015 року була здійснена відповідно до закону. Оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, ОСОБА_1 повинна була надати суду першої інстанції докази у підтвердження того, що вона договір оренди з позивачем не підписувала. Однак, таких доказів надано суду не було. Доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня О.О. про те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає безпідставними. Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Частиною 3 статті 177 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До зустрічної позовної заяви, яка подана суду 3 вересня 2019 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Гребінь О.О. не додав жодного доказу та клопотання про призначення експертизи чи витребування доказів. У підготовче судове засідання ні ОСОБА_1 , ні її представник не з`явилися і жодних клопотань суду не направили. Клопотання адвоката Гребіня О.О. про призначення експертизи надійшло до суду першої інстанції 21 жовтня 2019 року після закінчення підготовчого засідання та призначення судового розгляду. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року у прийнятті клопотання адвоката Гребіня О.О. про призначення почеркознавчої експертизи було відмовлено. Вказана ухвала ні ОСОБА_1 , ні її представником - адвокатом Гребінем О.О. не оскаржена, а доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування незаконності вказаної ухвали. Звертаючись до апеляційного суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, адвокат Гребінь О.О. не навів належного обґрунтування неможливості надання такого доказу до суду першої інстанції. Крім того, адвокатом Гребінем О.О. до клопотання про призначення експертизи не були додані документи із зразками підписів ОСОБА_1 , не забезпечена можливість відібрання судом у ОСОБА_1 експериментальних зразків підпису, що виключає можливість призначення почеркознавчої експертизи. Не були здійснені такі дії і під час розгляду справи судом першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність тверджень ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала спірний договір оренди. Твердження ОСОБА_1 про неотримання орендної плати не можуть бути підставою для визнання недійсним договору оренди землі, так як вказані обставини свідчать виконання або невиконання договору, що не впливає на його недійсність. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що в оскаржуваному договорі не визначено спосіб та умови розрахунків при внесенні орендної плати, не зазначено цільове призначення земельної ділянки, що свідчить про невідповідність договору вимогам абз. 5 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів зазначає про наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», редакція якої діяла на час укладення спірного договору, істотними умовами договору оренди землі були: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Зазначені доводи ОСОБА_1 спростовуються змістом договору оренди. Згідно пункту 9 договору оренди орендна плата вноситься у формі та розмірі: річна орендна плата за користування земельною ділянкою складає 4 500грн за один рік оренди. Орендна плата вноситься шляхом виплати у грошовій формі через касу орендаря або на розрахунковий рахунок орендодавця за вказаними ним реквізитами поданими в письмовому вигляді за 30 днів до початку виплати орендної плати згідно умов даного договору. Виплата орендної плати в натуральній або відробітковій формі можливе, як виключення, за письмовою заявою орендодавця, яка має містити наступні умови: 1) натуральна форма - перелік, кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки; 2) відробіткова форма - види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт. Пунктами 15,16 договору оренди визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідає її цільовому призначенню. Позивачем суду першої інстанції надані відомості у підтвердження виплати ОСОБА_1 орендної плати, які не були спростовані відповідачем. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність та безпідставність зустрічних позовних вимог. Вирішуючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для її задоволення. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець зобов`язаний, зокрема, не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Уклавши 27 квітня 2019 року з ТОВ «Роза-Л» договір оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 порушила права ПОП «Агрофірма Узинська», якому земельна ділянка була передана на підставі договору оренди від 1 серпня 2015 року та акту прийомки-передачі землі в оренду, на користування цією земельною ділянкою протягом строку дії договору оренди. При цьому з обставин справи вбачається, що на час укладення договору оренди з ТОВ «Роза-Л», ОСОБА_1 була обізнана про рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, яке було залишено без змін постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року. Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання угоди недійсною. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору із ОСОБА_1 , було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб. Доводи апеляційної скарги про необізнаність ОСОБА_1 під час укладення договору оренди з ТОВ «Роза-Л» про прийняття Верховним Судом постанови від 18 квітня 2019 року у адміністративній справі № 826/9791/17, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо незаконності укладення спірного договору. Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права (п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ «Роза-Л» державний реєстратор Хоцінська А.М. Комунального підприємства «Перевага» не здійснила належної перевірки зареєстрованих прав на спірну земельну ділянку, всупереч вимогам закону не пересвідчилася у відсутності суперечностей, що існували на дату реєстрації, та вчинила реєстраційні дії після того, як в судовому порядку було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 1 грудня 2015р. № 12299375 за ПОП «Агрофірма Узинська», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що державним реєстратором Хоцінською А.М. безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Роза-Л». Посилання в апеляційній скарзі на те, що на час здійснення державної реєстрації права оренди за ТОВ «Роза-Л» були відсутні суперечності, так як в державному реєстрі був наявний запис про скасування державної реєстрації договору оренди за ПОП «Агрофірма Узинська», колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. Таким чином, на час проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «Роза-Л», державний реєстратор Хоцінська А.М. повинна була перевірити актуальність запису про скасування державної реєстрації договору оренди за ПОП «Агрофірма Узинська». Твердження представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня О.О., що судом першої інстанції не надано відповідачу можливості довести свої доводи, що судом не був забезпечений належний судовий розгляд справи та рівність сторін, колегія суддів вважає безпідставним, так як за весь час перебування справи у провадженні суду першої інстанції, ні ОСОБА_1 , ні її представник жодного разу у судові засідання не з`явилися. Такої ж процесуальної поведінки вони дотримувалися і під час перебування справи у провадженні апеляційного суду, а відтак саме недобросовісна процесуальна поведінка відповідача та її представника призвела до висновку суду про недоведеність зустрічних позовних вимог та про наявність правових підстав для задоволення первісного позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів постановила: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня Олега Олександровича залишити без задоволення, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк