Постанова 4805 № 285/2820/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/2820/20 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й. Категорія 16 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, постановлену 10 серпня 2020 року суддею Васильчук Л.Й. у м. Новоград-Волинському, у справі № 285/2820/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа - міська територіальна громада в особі Новоград-Волинської міської ради, про встановлення меж земельної ділянки, в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому, просив встановити ідеальну частку меж земельної ділянки 0,0574 га згідно Державного акта за алфавітом А. Б. В. Г. Д. та ідеальну частку 59/100 частини будинку АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 20 вересня 2013 року він купив згідно договору купівлі-продажу зазначене нерухоме майно. Проте, починаючи з червня 2015 року по квітень 2020 року він не міг користуватися ним через незаконні дії відповідача. Так, останній самовільно без його згоди користувався частиною земельної ділянки і одним вікном спірного будинку та побудував сарай в двох метрах від його частини будинку з тильної сторони. У добровільному порядку відновити межі земельної ділянки ОСОБА_2 відмовляється. Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На його думку, він додержався вимог щодо змісту позовної заяви, додав документи, що підтверджують сплату судового збору. Він лише не додав до позовної заяви відповідь відповідача на його письмове звернення про виділення земельної ділянки. Разом з тим, це не перешкоджало йому подати такий доказ у попередньому судовому засіданні, про що він, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 83 ЦПК України, повідомив суд у заяві про усунення недоліків. Тому вважає, що суд дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Згідно положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається із матеріалів справи ухвалою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з посиланням на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме: позивачем не зазначено, як саме він просить встановити межу між земельними ділянками та варіанти такого встановлення; не додано технічної документації по встановленню меж земельної ділянки; не додано рішення органу місцевого самоврядування з розгляду спору щодо меж земельних ділянок відповідно до ч. 3 ст. 158 ЦПК Земельного кодексу України. На виконання вимог зазначеної ухвали та у визначені нею строки, ОСОБА_1 подано клопотання про виконання вимог ухвали суду від 29 липня 2020 року, можливість спеціального обстеження земельної ділянки за ухвалою суду та додано копії технічного плану на будинок та план меж земельної ділянки (а.с. 13-16). Постановляючи ухвалу від 10 серпня 2020 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу, суддя виходив з того, що ОСОБА_1 повністю не усунув зазначених в ухвалі від 29 липня 2020 року недоліків позовної заяви, зокрема не додав до позовної заяви рішення органу місцевого самоврядування з розгляду спору щодо меж земельних ділянок, а також не зазначено як саме позивач просить встановити межу між земельними ділянками та які варіанти такого встановлення. Такий висновок судді суд апеляційної інстанції вважає помилковим Так, відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, право особи на звернення до суду не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Земельним кодексом України передбачена можливість вирішення земельних спорів органами місцевого самоврядування чи органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, проте це не позбавляє осіб можливості безпосередньо звертатися до суду за вирішенням земельних спорів. Тому, з огляду на відсутність посилань у чинному законодавстві на обов`язковий досудовий порядок урегулювання земельного спору, вимога суду про надання позивачем рішення органу місцевого самоврядування з розгляду спору щодо меж земельних ділянок є помилковою. Також, як свідчить прохальна частина позовної заяви, позивач просив встановити ідеальну частку меж земельної ділянки 0,0574 га згідно Державного акта за алфавітом А. Б. В. Г. Д. та ідеальну частку 59/100 частини будинку АДРЕСА_1 . Такі вимоги є чітко сформульованими та підлягали розгляду судом першої інстанції. Окрім того, це не позбавляло позивача права, відповідно до ст. 49 ЦПК України, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви та, відповідно до ст. 43 ЦПК України, подавати клопотання, у тому числі про призначення судової експертизи. Також, судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France»). Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи зазначені вище обставини, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для повернення позовної заяви, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 серпня 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 17 вересня 2020 року.