Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 755/11636/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 755/11636/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 20 серпня 2020 року (суддя Гончарук В.П.) у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання, - В С Т А Н О В И В: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулося до Дніпровського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , в якому просило продовжити строк затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 6 (шість) місяців. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.02.2020 Ріпкінським районний судом Чернігівської обл. було ухвалено рішення у справі №743/247/20 про задоволення адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення з України. Того ж дня, прийнято рішення про поміщення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Чернігівського ПТПІ. Позивачем активно вживаються заходи щодо примусового видворення відповідача, але у позивача виникають відповідні об`єктивні труднощі, а саме у зв`язку з відсутністю прямого авіосполучення між країнами України та Узбекистану у зв`язку зі спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 закрито пункти пропуску через державний кордон, та на даний час можливо здійснити видворення відповідача, за умови наявності чартерного рейсу до країни походження, через треті країни. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 20 серпня 2020 року відмовлено в задоволені позову. Не погоджуючись з таким рішенням, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подало апеляційну скаргу, з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 20 серпня 2020 року та прийняти нове рішення, яким продовжити строк утримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 6 (шість) місяців. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час розгляду справи суд не взяв до уваги те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 №287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 00 год. 00 хв.17.03.2020 по 22.05.2020 було тимчасово закрию пункти пропуску (контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського залізничного, повітряного, автомобільного (для автобусів) сполучення, крім здійснення перевезень осіб з метою забезпечення захисту національних інтересів або у зв`язку з виконанням міжнародних зобов`язань, а також представників дипломатичних установ та гуманітарних місій., крім того, Азербайджанською Республікою припинено міжнародні сухопутні та авіаційні пасажирські перевезеш (окрім вантажних), відсутнє регулярне авіасполучення і з Республікою Узбекистан, а тому примусове видворення відповідача виявилося неможливим. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. 15.09.2020 до суду апеляційної інстанції від Чернігівського ПТПІ ДМС України надійшло повідомлення про те, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий утримувався в Чернігівському ПТПІ ДМС України, згідно рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області та на підставі рішення першого заступника начальника ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, 20.08.2020 був звільнений з Чернігівського ПТПІ ДМС України, у зв`язку із винесенням рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20.08.2020. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан", громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 перетнув Державний кордон України автомобільним сполученням, через КПП "Хутір Михайлівський"-07.12.2018 р.; 27 березня 2019 р., в м. Києві, було виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території України без документів, які дають право законно перебувати в Україні та по закінченню сукупного 90-денного дозволеного строку територію України не покинув. 27 березня 2019 року. уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, за порушення встановленого порядку перебування іноземців в Україні та прийнято рішення про примусове повернення з України у термін до 10.04.2019. 20 лютого 2020 року уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було піддано адміністративному затриманню, на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП та поміщено до Чернігівського ПТПІ; 21.02.2020 Ріпкінським районний судом Чернігівської області у справі №743/247/20 було ухвалено рішення про задоволення адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, постановлено примусово видворити громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України та затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення видворення за межі України, з поміщенням останнього до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до 20 серпня 2020 року включно. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було вжито відповідних заходів щодо ідентифікації особи відповідача та отримання ним документа, що надає право перетину державно кордону для виїзду з України. Водночас, враховуючи обставини пов`язані з пандемією COVID-19 та розпорядженнями Кабінету Міністрів України №288 від 13.03.2020 року, №287-р від 14.03.2020 року, якими встановлено превентивні заходи із обмеженням авіасполучення на контрольно - пропускних пунктах та закриття повітряного простору, позивач, не маючи можливості видворити відповідача за межі України звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні визначені ст. 289 КАС України підстави для продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. В п. 27 ч. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дано визначення терміну "пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні", яким є державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: - стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; - стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; - затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; - затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Згідно ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Згідно статті 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Колегія суддів зазначає, що наведеним вище пунктом визначено фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення. Частиною 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС України. Згідно ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить 6 (шість) місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Про продовження строку затримання не пізніш як за 5-ть днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Таким чином, продовження строку затримання застосовується адміністративним судом виключно у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк. Такими обставинами є відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», яка затверджена Міністерством Внутрішніх Справ від 29 лютого 2016 року № 141, іноземці та особи без громадянства утримуються в ПТПІ протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду: про примусове видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, але не більш як 12 місяців. Колегією суддів встановлено, що під час перебування громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців, останній надав відомості та документи, що його ідентифікували. Тобто, особа відповідача ідентифікована позивачем, на його ім`я видано свідоцтво на повернення до країни походження. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Підстав для примусового видворення відповідача до інших країн, крім Республіки Узбекистан, судом не встановлено. Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» зі змінами, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». У подальшому карантин відповідно до постанов Кабинету Міністрів України продовжувався двічі, а саме до 31 липня 2020 року та до 31 серпня 2020 року. Наслідком встановлення карантину є, зокрема, заборона перевезень авіаційним транспортом, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року № 228 «Питання перевезень авіаційним транспортом». Також, згідно підпункту 1 пункту 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 13.03.2020, введеного в дію Указом Президента від 13.03.2020 №87/2020, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю і припинення в них пішохідного сполучення» від 13.03.2020 № 288-р, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 14.03.2020 № 287-р тимчасово закрито пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, а також тимчасово припинено пішохідне сполучення у пунктах пропуску через державний кордон. Однак, такі посилання міграційного органу на карантинні обмеження та закриття державного кордону на час пандемії коронавірусу, та необхідність виготовлення нового свідоцтва про повернення до країни походження із дійсним строком його дії, не є підставою для продовження строку затримання іноземця, адже не відносяться до обставин, передбачених приписами ст. 289 КАС України, які є вичерпними. Крім того, продовження строку затримання відповідача, без належних та вичерпних на те підстав, не відповідає ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже, покладає на відповідача додаткові обов`язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним міграційним органом. Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06 березня 2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля. З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі. На підставі вищевикладене, з огляду на те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про продовження строку затримання громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 272, 289, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 20 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді А.Б. Парінов О.О. Беспалов