Постанова 4855 № 640/13986/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Патратій О.В. суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року Справа № 640/13986/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Лісник Т.В., представника позивача Находкіна Д.С., представника відповідача Усачової А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веракс Енерджі» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веракс Енерджі» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування рішення і стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Веракс Енерджі» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 13.05.2020 № 941 та стягнення з відповідача шкоди в розмірі 1059840,00 грн. Крім того, позивачами було подано клопотання про забезпечення позову, в якому він просить заборонити заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання Постанови НКРЕКП про накладення штрафу на TOB «ВЕРАКС ЕНЕРДЖИ» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачам від 13.05.2020 № 941 до набрання рішенням суду законної сили. Зазначена заява вмотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому, позивач посилався на те, що невиконання ним постанови НКРЕКП під час судового розгляду цієї справи без застосування заходів забезпечення його позову призведе до накладення на нього нових штрафних санкцій і він знову вважатиметься таким, що порушив ліцензійні умови. Крім того, позивач наполягав на наявності очевидних ознак протиправної оскаржуваної ним постанови НКРЕКП, посилаючись на її прийняття відповідачем з порушенням строку, установленого законодавством, та принципу пропорційності при визначенні розміру штрафу, без визначення тяжкості виявленого порушення. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2020 в задоволенні зазначеної заяви було відмовлено. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. При цьому, суд зазначив, що правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови НКРЕКП № 941 від 13.05.2020 підлягає дослідження судом при вирішенні цієї справи по суті заявлених позовних вимог, а також, що наслідки оспорюваного рішення відповідача є юридичними, тобто зворотними, а тому, навіть у разі задоволення позову, для поновлення прав позивача не буде необхідно докладати значних зусиль та втрат. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву та застосувати заходи забезпечення позову в цій справі. В обґрунтування своїх вимог апелянт наводить доводи аналогічні тим, що викладені в його заяві про забезпечення позову, та наголошує, що очевидними ознаками протиправності оскаржуваної ним постанови НКРЕКП, на його переконання, є порушення строків її прийняття та порушення принципу пропорційності виявленого відповідачем порушення та застосованого за це покарання. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову в цій справі. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції та зазначаючи, що КАС України чітко визначено підстави для застосування заходів забезпечення позову, наявність яких позивачем не доведена. 14.09.2020 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він також наводить доводи в обґрунтування своєї правової позиції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав. Обставини, установлені судом першої інстанції. 13.05.2020 НКРЕКП прийнято постанову № 941 про накладення штрафу на TOB «ВЕРАКС ЕНЕРДЖИ» за порушення Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачам. Нормативно-правове регулювання. Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, за своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен перевірити їх відповідність вимогам процесуального законодавства щодо спірмірності з предметом спору та наслідками їх застосування для інших заінтересованих осіб. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Перевіряючи оскаржувану в цій справі ухвалу суду, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що без вжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав або інтересів позивача, може бути істотно ускладнено чи унеможливлено, тобто позивачем не було не лише доведено, а й належним чином обґрунтовано наявності підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, на який він посилався у своєму клопотанні. Крім того, апеляційним судом також не встановлено й інших підстав для забезпечення позову в цій справі, прямо передбачених частиною другою вказаної норми процесуального законодавства, а саме очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Водночас, доводи апелянта про те, що оскаржувана ним постанова НКРЕКП є очевидно протиправною, оскільки, на його переконання, така постанова безпідставно прийнята поза межами строку, визначеного законодавством, і накладений нею штраф є непропорційним з виявленим порушенням, судова колегія відхиляє, так як наведені апелянтом обставини підлягають перевірці судом при вирішенні цієї справи по суті заявлених ним позовних вимог і входять до предмета доказування в даній справі. Установлення зазначених обставин призведе до вирішення спору по суті, що є неприпустимим на стадії розгляду питання щодо вжиття заходів забезпечення позову. Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що судове рішення щодо вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. При застосуванні інституту забезпечення позову суд не може встановлювати безпосередньо правомірність/протиправність спірного рішення суб`єкта владних повноважень, а перевіряє лише наявність відповідних ознак, які свідчать про очевидну протиправність, проте в цьому випадку такі ознаки судом апеляційної інстанції не встановлені. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 (справа № 826/16509/18) та від 06.02.2019 (справа № 826/13306/18). Доводи апелянта про те, що невиконання ним спірної постанови НКРЕКП під час судового розгляду цієї справи без застосування заходів забезпечення його позову призведе до накладення на нього нових штрафних санкцій і він знову вважатиметься таким, що порушив ліцензійні умови, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи засновуються на припущеннях та не підтверджують, що без вжиття судом заходів забезпечення позову в цій справі виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав або інтересів позивача, може бути істотно ускладнено чи унеможливлено. У контексті аналізу зазначених доводів апелянта суд апеляційної інстанції також зазначає, що позивач, наполягаючи на наявності підстав для забезпечення його позову в цій справі, не надав жодних належних і допустимих доказів, які б це підтверджували, а лише навів оціночні судження та припущення, що відповідно до вимог статті 242 КАС України не можуть бути покладені в основу судового рішення. Надаючи оцінку всім доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Веракс Енерджі» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2020 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веракс Енерджі» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 17 вересня 2020 року. Головуючий суддя Судді