Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/5652/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Чудак О.М. Суддя-доповідач Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2020 року Справа № 640/5652/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., за участю секретаря Лісник Т.В., представника позивача Фомічова А.В., представника відповідача Менькової М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2018 №0116205405. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що платник податків має право на формування податкового кредиту після сплати до бюджету ПДВ за тимчасовою митною декларацією. Сума ПДВ за такою митною декларацією включається до податкового кредиту за період у який оформлена така митна декларація та сплачені визначені у ній митні платежі. Разом з тим, суд дійшов висновку, що включення позивачем ПДВ у сумі 519 354,10 грн. до складу податкового кредиту за січень 2018 року на підставі реєстрації вантажно-митної декларації від 03.01.2018 № 100120/2018/375089 фактично призведе до отримання позивачем неправомірної податкової вигоди шляхом повторного формування податкового кредиту за однією господарською операцією. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на тому, що при визначенні суми бюджетного відшкодування за серпень 2018 року ним було дотримано вимоги податкового законодавства. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС в Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року. За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 15.11.2015 № 1882/10-36-54-05/40784911 в якому зафіксовані, виявлені у ході перевірки, порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), що призвели до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2018 року на суму 521202 грн., а саме: - заниження податкового зобов`язання з ПДВ в результаті не включення до податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2018 року ПДВ у сумі 1848 грн згідно податкової накладної від 31.08.2018 №193 по неплатнику ПДВ; - завищення податкового кредиту у зв`язку із включенням до ПДВ за серпень 2018 року на суму 521202 грн, зокрема, шляхом реєстрації вантажно-митної декларації від 03.01.2018 № 100120/2018/375089 на суму ПДВ 519354,10 грн. На підставі вказаних висновків ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 № 0116205405, яким позивачу зменшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 521202,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 130300,50 грн. Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України. Рішенням ДФС України від 31.01.2019 № 4981/6/99-99-11-04-02-25 закаргу позивача залишено без задоволення. Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 № 0116205405 протиправним, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Митним кодексом України (далі - МК України). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. У пунктах 200.7-200.13 статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Згідно з підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України вважається дата подання митної декларації для митного оформлення. Аналогічний обов`язок щодо сплати ПДВ при імпорті товарів, до дня або в день подання митної декларації, зберігає свою дію і в разі імпорту товару з оформленням тимчасової митної декларації. Чистинами першою та десятою статті 260 МК України визначено, що тимчасова митна декларація оформляється, якщо імпортер не має точної інформації про товари, що ввозяться, необхідної для заповнення звичайної митної декларації. Оформлення тимчасової митної декларації не звільняє імпортера від сплати або забезпечення сплати митних платежів, передбачених при випуску товарів у вільний оборот у заявленому митному режимі. Частиною першою статті 261 МК України передбачено, що в разі подання відповідно до статті 260 Митного кодексу тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до Митного кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України. Разом з тим, згідно з пунктом 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. У пункті 20 статті 4 МК України передбачено, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття «митна декларація» є загальним терміном, який включає в себе всі різновиди митних декларацій, зокрема, і тимчасову митну декларацію (митне законодавство не наводить окремого визначення тимчасової митної декларації). Разом з тим, при оформленні тимчасової митної декларації податки і збори за заявленою в ній імпортною операцією сплачуються в загальному порядку і в повному обсязі. Відстрочення сплати податків і зборів до оформлення додаткової декларації не передбачено. Таким чином, за своїм цільовим призначенням тимчасова митна декларація є повноцінною митною декларацією, яка вже після завершення її оформлення, надає право на випуск товару у вільний обіг. Отже, платники ПДВ мають право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, які були сплачені ними при ввезенні товарів на митну територію України, за умов якщо платником сплачено повну суму ПДВ щодо ввезених на митну територію України товарів, оформлено митну декларацію у відповідності до вимог чинного законодавства України, яка підтверджує сплату ПДВ. При цьому, регламентоване митним законодавством поняття митної декларації охоплює, зокрема, й тимчасову митну декларацію і норми податкового законодавства не містять імперативних приписів саме щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених на підставі тимчасової митної декларації. З огляду на це, сплата до бюджету ПДВ за тимчасовою митною декларацією надає імпортеру право на отримання податкового кредиту (сума ПДВ, сплачена при митному оформленні на підставі тимчасової митної декларації, підлягає включенню до податкового кредиту). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 640/19498/19. Таким чином, платник податків має право на формування податкового кредиту після сплати до бюджету ПДВ за тимчасовою митною декларацією. Сума ПДВ за такою митною декларацією включається до податкового кредиту за період у який оформлена така митна декларація та сплачені визначені у ній митні платежі. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ще до подання вантажно-митної декларації від 03.01.2018 № 100120/2018/375089 на суму ПДВ 519354,10 грн. подав відповідну попередню тимчасову митну декларацію від 26.12.2017 № 100120/2017/166050, яка була зареєстрована у грудні 2017 року та згідно з платіжними дорученнями від 13.12.2017 № 610 та від 15.12.2017 № 621 позивачем сплачено митні платежі. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ПДВ у сумі 519354,10 грн. підлягало включенню позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2017 року з огляду на реєстрацію митної декларації від 26.12.2017 № 100120/2017/166050 і включення ПДВ у сумі 519354,10 грн. до складу податкового кредиту за січень 2018 року на підставі реєстрації вантажно-митної декларації від 03.01.2018 № 100120/2018/375089 фактично призведе до отримання позивачем неправомірної податкової вигоди шляхом повторного формування податкового кредиту за однією господарською операцією. Отже, позивач завищив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2018 року на суму 519354,10 грн. шляхом реєстрації вантажно-митної декларації від 03.01.2018 № 100120/2018/375089 на суму ПДВ 519354,10 грн., а тому підстави для визнання оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 28.11.2018 № 0116205405 протиправним відсутні. Доводи апелянта про те, що при визначенні суми бюджетного відшкодування зо серпень 2018 року ним було дотримано вимоги податкового законодавства, апеляційний суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище. Посилання апелянта на практику Верховного Суду апеляційний суд приймає до уваги, але зазначає, що судове рішення Верховного Суду, яке було зазначено представником апелянта в судовому засіданні, стосується інших обставин та правовідносин, ніж ті, що є безпосередньо предметом судового розгляду в цій справі. Аналізуючи ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій справі. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ААЗ Трейдінг-Автолюкс» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 17 вересня 2020 року. Головуючий суддя Судді: