Постанова 4855 № 640/11892/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11892/20 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, ВСТАНОВИЛА: У червні 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПАТ «ЛЕГБАНК». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року провадження у справі за вказаним адміністративним позовом було закрите. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі щодо закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам процесуального права. Скаржник вказує на те, що в силу положень п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду з вимогами про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців. Позивач також вважає, що спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим, оскільки стосується перевірки законності прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень. Приватний нотаріус ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що між нею та контролюючим органом у процесі здійснення державної реєстрації припинення ПАТ «ЛЕГБАНК» не виникало публічно-правових відносин, у зв`язку з чим заявлені Головним управлінням ДПС у м. Києві вимоги про відміну державної реєстрацію припинення вказаної юридичної особи не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. З цих підстав відповідач просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року. Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній. Відповідач, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилася та причини неявки суду не повідомила. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року - без змін, виходячи з такого. З матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус ОСОБА_1 03 березня 2020 року здійснила державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПАТ «ЛЕГБАНК». Головне управління ДПС у м. Києві вважає такі дії відповідача незаконними, адже 23 лютого 2016 року контролюючим органом були надані заперечення проти припинення юридичної особи з огляду на наявність податкового боргу. Звертаючись до суду з вимогою про відміну державної реєстрації припинення ПАТ «ЛЕГБАНК», контролюючий орган вказував на те, що відповідне право йому надане п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України. Приймаючи рішення про закриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені Головним управлінням ДПС у м. Києві вимоги не підлягають розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції зазначив, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна з них виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Водночас державний реєстратор, здійснюючи державну реєстрацію припинення ПАТ «ЛЕГБАНК», не був законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою позивача, а позивач, відповідно, не зобов`язаний виконувати вимоги та приписи державного реєстратора. Тому спір, що виник між позивачем та відповідачем, не відповідає критеріям публічно-правового спору. Під час визначення предметної юрисдикції цього спору суд першої інстанції врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18, та зазначив, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. У свою чергу публічно-правовим є спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом. Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України також передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. У якості норми права, яка дає право на звернення до суду з позовом про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, Головне управління ДПС у м. Києві посилається на п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України. Колегія суддів враховує, що на час звернення до суду з цим позовом - 28 травня 2020 року набули чинності зміни до п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України, що внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким в абзаці 3 п. 67.2 слово «відміни» було замінене словом «скасування». Отже, станом на 28 травня 2020 року абз. 3 п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України діяв у редакції, яка передбачала, що контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців. Разом з тим допущена позивачем помилка у формулюванні позовних вимог не впливає на визначення предметної юрисдикції цього спору. Погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що право Головного управління ДПС у м. Києві на звернення до суду з вимогами про скасування (відміну) державної реєстрації припинення юридичної особи прямо закріплене у спеціальному законі, колегія суддів одночасно враховує, що п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлює додаткову умову, за якої спір буде підлягати розгляду за правилами адміністративного судочинства. Така умова полягає у тому, що спір за своїм характером має бути публічно-правовим. Під час вирішення апеляційної скарги колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18, яка полягає у тому, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметом спору в цій справі є наявність чи відсутність підстав для проведення державної реєстрації припинення ПАТ «ЛЕГБАНК». У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За правилами ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції правильно врахував, що питання розмежування предметної юрисдикції спорів, пов`язаних з відміною державної реєстрації припинення юридичної особи, вже вирішувалося Великою Палатою Верховного Суду у справі № 826/10249/18. У цій справі Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію, відповідно до якої спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах. Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. В постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 також зазначено, що Велика Палата Верховного Суду, заповнюючи цю прогалину закону, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що такий спір має вирішуватися за правилами Господарського процесуального кодексу України незалежно від суб`єктного складу за місцезнаходженням юридичної особи. Отже, спір щодо відміни (скасування) державної реєстрації припинення ПАТ «ЛЕГБАНК» підлягає розгляду та вирішенню в порядку господарського судочинства. Закріплення у спеціальному нормативно-правовому акті, який визначає повноваження органів ДПС України, права на звернення до суду з вимогами про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи саме собою не змінює юрисдикцію цього спору та не свідчить, що він підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства. Доводи позивача про те, що рішення приватного нотаріуса про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «ЛЕГБАНК» за своїм характером є рішенням суб`єкта владних повноважень та підлягає перевірці на відповідність вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за критеріями, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів вважає необґрунтованими. Як раніше зазначалося, предметом спору в цій справі є наявність чи відсутність підстав для державної реєстрації припинення ПАТ «ЛЕГБАНК», а не сама по собі відповідність чи невідповідність дій приватного нотаріуса вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Правовий інтерес Головного управління ДПС у м. Києві у спірних правовідносинах, який зумовив закріплення права на звернення до суду з відповідним позовом на законодавчому рівні, полягає у закінченні всіх процедур, які здійснюються за участю контролюючого органу, перед проведенням державної реєстрації припинення юридичної особи як завершальної дії, з вчиненням якої юридична особа є такою, що припинилася. Натомість контроль за діяльністю приватного нотаріуса як державного реєстратора під час вчинення реєстраційних дій не належить до повноважень податкових органів. За таких обставин, враховуючи предмет та підставу позовної заяви, колегія суддів приходить до висновку, що цей спір не відповідає критеріям публічно-правового спору та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 16липня 2020 року, та не можуть бути підставою для її скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року про закриття провадження у справі - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року про закриття провадження у справі - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді Л.О. Костюк Є.В. Чаку Постанова складена у повному обсязі 15 вересня 2020 року.