Постанова 4854 № 400/2281/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2281/20 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Дата і місце ухвалення: 25.06.2020р., м.Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді : Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 травня 2020 року ВП №62207960 та постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62207960 від 29 травня 2020 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2020 року ВП №62207960 і про арешт коштів боржника від 29.05.2020 року ВП №62207960. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни судовий збір у сумі 1680,60 грн. на користь ОСОБА_1 . Не погоджуючись з вказаним рішенням, 23.07.2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 25.06.2020 року з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. надійшов виконавчий документ виконавчий напис №8913 від 15.04.2020 року, виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., в якому чітко зазначено, що боржник ( ОСОБА_1 ) проживає у межах виконавчого округу м.Києва, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу з мотивів пред`явлення його не за місцем виконання. Також, апелянт посилається на те, що ні Законом України «Про виконавче провадження», а ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, не передбачено обов`язку проведення приватним нотаріусом виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, так як і не передбачено обов`язку для стягувача надавати приватному виконавцю документи на підтвердження факту проживання, перебування боржника фізичної особи за певною адресою в межах свого виконавчого округу. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 , заборонено звертати стягнення від банківських установ на адресу приватного виконавця не надходило. ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.05.2020 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. надійшла заява ТОВ «Фінфорс» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №8913, виданого 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13 980,00 грн. У поданій заяві заявник (стягувач) просив накласти арешт на все рухоме майно, грошові кошти на банківських рахунках боржника у межах суми заборгованості. В заяві про примусове виконання рішення від 29.05.2020 року стягувачем зазначено, що адресою місця реєстрації боржника є: АДРЕСА_1 ; адресою проживання є: АДРЕСА_2 . 29.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62207960 про примусове виконання виконавчого напису №8913, виданого 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13 980,00 грн. Того ж дня відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62207960, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Не погоджуючись з правомірністю вказаних постанов від 29.05.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62207960 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62207960 у зв`язку з прийняттям приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. до виконання виконавчого документу з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців ОСОБА_1 оскаржила їх в судовому порядку. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав обґрунтованими доводи позивача, що оскільки на момент відкриття виконавчого провадження місце проживання, перебування, роботи боржника не було в м.Києві, а також у позивача було відсутнє будь-яке майно, яке б знаходилось в межах м.Києва, приватний виконавець не мав правових підстав для прийняття виконавчого напису нотаріуса на виконання та відкриття виконавчого провадження №62207960 з накладенням арешту на кошти боржника у вказаному виконавчому провадженні. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII). Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. В той же час, частинами першою та другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За змістом ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Отже, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Відповідно до частини п`ятої статті 25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За правилами п.3 ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи. Крім того, п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У пункті 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), зазначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження, зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. При цьому, згідно п.4 розділу ІІІ Інструкції №512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За п.10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону. Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах виконавчого округу останнього, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Таким чином, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. В протилежному випадку - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття його до виконання як такий, що пред`явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У справі, яка переглядається апеляційним судом, виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. за заявою стягувача ТОВ «Фінфорс», в якій фактичним місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_2 . Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, ОСОБА_1 не проживає та не перебуває у м.Києві та у вказаному місті відсутнє будь-яке майно вказаної фізичної особи - боржника. В матеріалах справи міститься копія договору позики №23391-А від 19.03.2017 року, в якому адреса реєстрації ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1 . Згідно довідки Єланецької селищної ради від 01.06.2020 року позивач з 14.11.2015 року по даний час зареєстрована у смт. Єланець Миколаївської області. За даними трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 2014 року працює на різних посадах в Єланецькій ДПІ, а тому об`єктивно не може одночасно проживати в м. Києві. Будь-яких даних, які б підтверджували наявність майна у позивача у м.Києві, відповідачем до суду першої та суду апеляційної інстанцій не надано. Таким чином, оскільки копії матеріалів виконавчого провадження не містять відомостей щодо проживання/перебування позивача у м.Києві або наявності у неї там майна, що надавало б приватному виконавцю ОСОБА_2 підстави прийняти до виконання виконавчий напис та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача правових підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №62207960 від 29.05.2020 року щодо примусового виконання виконавчого напису №8913, виданого 15.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13 980,00 грн. Як наслідок, винесена 29.05.2020 року у виконавчому провадженні №62207960 постанова про арешт коштів боржника також не може бути визнана судом законною. Колегія суддів зазначає про помилковість посилання апелянта на відсутність в Законі України «Про виконавче провадження» норми, яка передбачає проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку відомостей, які зазначені у заяві стягувача, до відкриття виконавчого провадження, оскільки приватний виконавець, вирішуючи питання щодо прийняття виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, має перевіряти наявність або відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, в тому числі і пред`явлення виконавчого документу за місцем виконання. Більше того, відсутність у Законі прямої вказівки на вчинення таких дій жодним чином не звільняє приватного виконавця від виконання вимог закону, зокрема, приписів Закону №1404-VIII та Закону №1403-VIII, щодо прийняття ним до виконання виконавчих документів саме за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника в межах відповідного округу, в якому приватний виконавець здійснює діяльність. За правилами ч.5 ст.24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Однак, матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем дій, передбачених ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів зазначає, що вказана у виконавчому написі №8913 від 15.04.2020 року чи заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу. Таким чином, особливої уваги слід приділити необхідності встановлення дійсності адреси у випадку, коли документальні підтвердження її відповідності місцю проживання чи перебування відсутні. Встановивши у даній справі, що передумовою прийняття оскаржуваного рішення про відкриття виконавчого провадження слугувало зазначення у виконавчому документі неналежної та взагалі сторонньої адреси боржника, суд вважає неприйнятним подальше провадження приватним виконавцем виконавчий дій за неналежним місцем виконання, адже всі подальші дії відбуватимуться всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження». Посилання апелянта на норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» колегія суддів не бере до уваги, оскільки положення ст.6 вказаного Закону стосуються випадків, коли особа проживає у двох і більше місцях. В даному ж випадку жодного доказу того, що боржник ОСОБА_1 проживає у двох чи більше місцях матеріали виконавчого провадження не містять. При цьому, саме зареєстроване місце проживання боржника є адресою для офіційного листування з ним та вручення офіційної кореспонденції. Що ж до посилань апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17, то колегія суддів зазначає, що даною ухвалою Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, не здійснюючи касаційний розгляд, і з цієї ухвали Верховного Суду не вбачається, яким чином було визначено місце перебування боржника судом апеляційної інстанції та якими доказами воно підтверджувалося. Крім того, в ухвалі Верховного Суду йшлося саме про місце перебування боржника, а не про його місце проживання. А відтак, відсутні підстави вважати, що обставини у даній справі та справі №511/1342/17 є подібними. Варто зазначити, що частиною 5 статті 242 КАС України передбачено необхідність врахування судом висновків щодо застосування до спірних правовідносин норм права, викладених саме у постановах Верховного Суду, а не в його ухвалах. Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.