Постанова 4870 № 914/238/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" вересня 2020 р. Справа №914/238/20 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії головуючого - судді - О.Л. Мирутенко суддів - Б.Д. Плотніцький - О.С. Скрипчук секретаря судового засідання: К. Кострик Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі № 914/238/20 за позовом: Фізичної особи-підприємця Шалко Т.Є. до: Фізичної особи ОСОБА_1 про: стягнення заборгованості в сумі 54 577,92 грн. ВСТАНОВИВ : Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.07.2020, суддя Коссак С.М., позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шалко Т.Є. було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця Шалко Тетяни Євгенівни 40 000 грн. основного боргу та 1540,55грн відшкодування витрат на оплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. З даним рішенням не погодилася фізична особа ОСОБА_1 і оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що судом порушено ст..ст. 210, 236, 238 ГПК України, ст.ст. 627, 629, 653, 793 ЦК України. При цьому апелянт наголошує, що приміщення йому в оренду не передавалось та він ним не користувався. ФОП Шалко Т.Є. подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 справу №914/238/20 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Данко Л.С., Плотніцький Б.Д. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 було відкрито апеляційне провадження в даній справі, витребувано з Господарського суду Львівської області матеріали справи та надано позивачеві у спорі строк до 17.08.2020 для подання обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 було призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 14.09.2020. Розпорядженням в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №348 від 11.09.2020 у зв`язку із відставкою судді-члена колегії Данко Л.С. було призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги у справі №914/238/20. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2020 справу №914/238/20 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Скрипчук О.С., Плотніцький Б.Д. Розгляд справи розпочався спочатку. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/238/20 - без змін, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шалко Тетяни Євгенівної до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №1 від 08.04.2018, а саме: 50 000 грн. орендної плати, 82,70 грн. оплата за водопостачання, 205,20 грн. плата за водовідведення та 4290,02 грн. оплата за електричну енергію. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору оренди №1 від 08.04.2018 не здійснено оплати за оренду нежитлового приміщення за період з липня 2019 року по листопад 2019 рік включно, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі 50 000 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу понесені витрати по оплаті комунальних послуг за період з липня по листопад 2019 року, а саме: оплата за водопостачання - в розмірі 82грн. 70коп.; оплата за електричну енергію - в розмірі 4 290грн. 02коп.; оплата за водовідведення - в розмірі 4 290грн. 02коп.. Також позивач просив судові витрати покласти на відповідача, з яких 2 102 грн. складає судовий збір. Судами обох інстанцій встановлено, що 8 квітня 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Шалко Тетяною Євгенівною (орендодавець, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Кашинською Ярославою Миколаївною (орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1, нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Скельна , 1. (надалі - договір). Факт укладення цього договору згідно поданого до суду першої інстанції 22.06.2020 року відзиву на позовну заяву за вх.№20214/20, відповідачем визнається. В порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар (позивач у справі) зобов`язується передати орендареві (відповідач у справі), у строкове платне користування нежитлове приміщення по вулиці Скельна, 1 у м. Львові, площею 63,5 кв.м., а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві у належному стані. Приміщення, яке передається в оренду, являє собою «нежитлове приміщення», що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Скельна,1. Загальна площа приміщення, що орендується становить: 63,5 м.кв. (п.п. 1.1. -1.3. договору). Розмір орендної плати за приміщення , що орендується складає: 10 000 грн., на місяць орендного користування за цим договором. Орендна плата сплачується з моменту підписання даного договору (пункт 3.1). Згідно з пунктами 3.2. договору орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно до 8 числа поточного місяця. Відповідно до п. 3.3 договору після підписання даного договору орендар зобов`язується сплатити орендну плату за перший і останній місяці дії договору, а в подальшому сплачувати щомісячно до числа обумовленого в п. 3.2. Згідно умов договору (п. 2.4, 2.5) орендар повинен своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 8 числа поточного місяця та сплачувати у встановлені чинним законодавством терміни експлуатаційні платежі (тепло, водопостачання, електроенергію та інше). Договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату більше 1 місяця підряд. (п. 5.2 договору). Відповідно до п.8 договору він вступає в силу з дня підписання і діє до 18 квітня 2020 року. З квітня 2018 по липень 2019 відповідач належним чином користувався приміщенням, сплачував орендні платежі, що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача за цей період. Ця обставина відповідачем не заперечується (відзив на позовну заяву п.3.2.). При цьому судом першої інстанції було обґрунтовано враховано його доводи про те, що стягнення орендної плати позивачем за липень 2019 року є безпідставні, оскільки згідно з п.3.2. договору орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно до 8 числа поточного місяця. Відтак платіж за липень 2019 року відповідачем здійснено 03.07.2019 року (згідно наданих позивачем банківських виписок), а тому стягнення орендної плати за цей місяць у розмірі 10 000грн. є безпідставним. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідач користувався нежитловим приміщенням, в тому числі у період з квітня 2018 року по липень 2019 року (включно), оскільки сплачував орендну плату відповідно до умов договору, про що свідчать надані позивачем банківські виписки. Відтак доводи відповідача про те, що між ним та позивачем не виникли орендні відносини не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім цього, факт виникнення орендних відносин у даному випадку не пов`язується з моментом підписання акту приймання-передачі майна, оскільки сторони договору не передбачили такий обов`язок в умовах договору. Згідно з п.3.1. договору сторони встановили, що орендна плата сплачується з моменту підписання даного договору. Відповідно до п. 6.1. договору сторони встановили, що договір вступає в силу з дня підписання і діє до 18 квітня 2020 року. Отже, сторони установили момент відліку строку договору оренди (момент підписання), момент сплати орендної плати (з часу підписання договору) і цю обставину вони узгодили та виклали у договорі оренди (з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №127/14633/16-ц, провадження №14-93ц.18). Факт підписання, укладення договору, а відтак і виникнення орендних правовідносин відповідачем не заперечується. Відповідно до п.5.1. договору договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату більше 1 (одного) місяця) підряд. Як стверджує позивач, з липня відповідач не сплачував орендну плату, відтак відповідачу було скеровано договір №2 від 01.11.2019 року про припинення договору оренди нежитлового приміщення №1 від 08.04.2018 року, а також акт приймання-передачі нежитлового приміщення. Додатково позивачем було повторно надіслано відповідачу лист від 29.11.2019 року, в якому позивач просив прибути відповідача за адресою: м. Львів, вулиця Скельна,1 для підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення (докази надіслання в матеріалах справи). Доказів повернення приміщення орендарем за актом приймання - передачі згідно договору не надано. А тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про дію договору протягом періоду стягнення орендних платежів. Іншого належними та допустимими доказами відповідач не заперечив. При цьому сторони передбачили умову про можливість (право) дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця у випадку несплати орендної плати за один місяць, а не його обов`язок. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено факт користування нежитловим приміщення згідно укладеного договору оренди, що підтверджується проведеними платежами за оренду за період з квітня 2018 року по липень 2019 року, доказів повернення майна станом на момент спірного нарахування орендних платежів відповідачем не подано, акту здачі-приймання нежитлового приміщення не представлено, відтак сторонами не заперечується, що відповідач оплачував орендну плату за період з квітня 2018 року по липень 2019 року, що підтверджується банківською випискою за період з 08.04.2018 року по 06.11.2019 року(а.с.20-53). Відповідачем не надано доказів про те, що орендоване приміщення було повернуто у липні 2019 року, а відтак відповідач користувався приміщенням у період з липня по листопад 2019 року включно (період стягнення). Також відповідачем не надано доказів оплати згідно п.3.3 договору оренди нежитлового приміщення №1 від 08 квітня 2018 року, відповідно до якого після підписання даного договору орендар зобов`язується сплатити орендну плату за перший та останній місяці дії договору (доказів оплати за останній місяць відповідачем на надано). Згідно умов договору (п.2.4) орендар повинен сплачувати у встановлені чинним законодавством терміни експлуатаційні платежі (тепло, водопостачання, електроенергію та інше). На підтвердження понесених витрат на комунальні платежі за період з липня по листопад 2019 року, позивачем подано належним чином завірені копії квитанцій про оплати, а саме: квитанція №ПН 947362 від 25.11.2019 року на суму 82,70 грн. оплата за водопостачання, квитанція №ПН947364 на суму 205,20 грн. - плата за водовідведення та квитанція №ПН451 від 11 листопада на суму - 4 290,02 грн .оплата за електричну енергію. Відтак, загальна сума несплачених відповідачем комунальних платежів за період з липня по листопад 2019 року становить 4 577,92грн. Однак у зазначених квитанціях про сплату комунальних платежів відсутня інформація, на підставі якої можна встановити розмір комунальних платежів за спірний період, адресу нежитлового приміщення, що перебувало в користуванні, номер договору оренди, що укладався між сторонами, рахунки, що виставлялися на оплату комунальних платежів за спірний період за вказаною адресою. Відтак встановити розмір стягнення комунальних платежів, зазначений позивачем, не є можливим. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням. За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились (з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18, провадження №12-294гс18). Згідно Витягу з ЄДРЮО, ФО та ГФ від 31.01.20р. станом на момент звернення до суду державна реєстрація ФОП Кишинської Я.М. припинена за її рішенням 27.11.2019. Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов`язання за договором найму (оренди) в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 40 000,00 грн. заборгованості з орендної плати за період серпень, вересень, жовтень, листопад 2019 року є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення. У задоволені позову про стягнення 10 000 грн. орендної плати за липень 2019 року слід відмовити. Згідно умов договору (п.2.4) орендар повинен сплачувати у встановлені чинним законодавством терміни експлуатаційні платежі (тепло, водопостачання, електроенергію та інше). Як зазначено вище, на підтвердження понесених витрат на комунальні платежі за період з липня по листопад 2019 року, позивачем подано належним чином завірені копії квитанцій про оплати. Відтак, загальна сума несплачених відповідачем комунальних платежів, на думку позивача, за період з липня по листопад 2019 року становить 4 577,92 грн. Однак у зазначених квитанціях про сплату комунальних платежів відсутня інформація, на підставі якої можна встановити розмір комунальних платежів за спірний період, адресу нежитлового приміщення, що перебувало в користуванні, номер договору оренди, що укладався між сторонами, рахунки, що виставлялися на оплату комунальних платежів за спірний період за вказаною адресою. Відтак встановити розмір стягнення комунальних платежів, зазначений позивачем, не є можливим. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 4577,92 грн. за комунальні послуги. Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача 40000 грн. основного боргу. В задоволенні решти вимог слід відмовити. Що ж стосується твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм ст.ст. 210, 236, 238 ГПК України, ст.ст. 627, 629, 653, 793 ЦК України, то колегія суддів їх відхиляє як безпідставні та такі, що спростовані матеріалами справи. Обставини користування орендованим приміщенням відповідачем-апелянтом підтверджуються регулярною сплатою ним же орендних платежів за період з квітня 2018 року по липень 2019 року. З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 року у справі №914/238/20 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд Постановив: Рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 року у справі №914/238/20 залишити без змін. Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення. Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко Судді: Б.Д. Плотніцький О.С. Скрипчук