Постанова 4816 № 577/934/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м.Суми Справа №577/934/20 Номер провадження 22-ц/816/1992/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2020 року в складі судді Кравченка В. О., ухваленого у м. Конотоп, повний текст якого складений 05 травня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 24 січня 2019 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. Оскільки позичальник приєдналася до запропонованих банком умов використання кредитних коштів, тому при зміні розміру кредитного ліміту та нарахуванні процентів за користування кредитними коштами банк керувався Умовами та правилами надання банківських послуг. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 20 грудня 2019 року утворився борг на загальну суму 24378 грн 20 коп., з яких 15523,92 грн - тіло кредиту; 5525,06 грн - заборгованість за простроченими процентами; 1692,16 грн - заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 500 грн - штраф (фіксована частина), 1137,06 грн - штраф (процентна складова), який банк просив стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24 січня 2019 року в сумі 15523 грн 92 коп., що утворилася станом на 20 грудня 2019 року, а також судові витрати в сумі 1338 грн 54 коп., а всього 16862 грн 50 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та суми штрафу позивач оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів по справі, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та штрафу і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. При цьому, позивач зазначив, що відповідач своїм підписом у заяві підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй на ознайомлення до підписання договору, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а факти користування кредитними коштами та часткового погашення заборгованості, у тому числі і за відсотками, свідчать про те, що відповідач не лише була ознайомлена з умовами кредитування, а й прийняла їх. До того ж, заявник апеляційної скарги звернув увагу на ту обставину, що сторони узгодили розмір процентної ставки, пені та штрафів у Паспорті споживчого кредиту, що був підписаний позичальником. Ураховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що відсутні правові підстави для відмови у стягненні процентів (заборгованість за простроченими процентами+заборгованість за процентами згідно ст. 625 ЦК України) та суми штрафу. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 15523,92 грн не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. Від відповідача в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2019 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 13). У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомилась та погодилась з його умовами. Умови та Правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті Приватбанку: privatbank.ua. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Голд», яка підписана позичальником процентна ставка по кредитному ліміту становить 42 % річних, щомісячні платежі умовами кредитування передбачені у розмірі 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн, зі строком внесення до 25 числа місяця, наступного за звітним. Крім того, умовами кредитування передбачений штраф за порушення строків по грошових зобов`язаннях та процента ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту у розмірі 84 % річних (зворот а.с. 14 - 16). До позовної заяви банк також додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з яких не вбачається, що вони були підписані відповідачем (а.с. 17, 18 - 34). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від 24 січня 2019 станом на 20 грудня 2019 року становить 24378 грн 20 коп., з яких 15523,92 грн - тіло кредиту; 5525,06 грн - заборгованість за простроченими процентами; 1692,16 грн - заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 500 грн - штраф (фіксована частина), 1137,06 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 9 - 12). З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 24 січня 2019 року вбачається, що прострочена заборгованість за тілом кредиту виникла з 01 травня 2019 року, а з 24 січня 2018 року банк нараховував проценти на поточну заборгованість за процентною ставкою у розмірі 3,5 % на місяць (стовпчик 8, 14 розрахунку). З 01 травня 2019 року процентна ставка становила 84 % річних, яка була передбачена при порушенні умов кредитування (стовпчики 10, 12 розрахунку), тому заявлена заборгованість за простроченими відсотками склала 5525,06 грн (стовпчик 18 розрахунку). Крім того, у стовпчиках 19, 20 розрахунку відображено процентну ставку на прострочений кредит згідно ст. 625 у розмірі 84 % на рік, яка нарахована банком до стягнення за період з 01 травня 2019 року по 20 грудня 2019 року у розмірі 1692,16 грн. Останній платіж за кредитом позичальниця внесла 27 квітня 2019 року у розмірі 0,24 грн (стовпчик 30 розрахунку). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення процентів (заборгованість за простроченими процентами+заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України) та штрафу, суд першої інстанції, установивши обставини того, що у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення процентної ставки за користування кредитом та про порушення зобов`язання, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині. При цьому, суд першої інстанції вказав, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua, які надані позивачем до суду, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 січня 2019 року шляхом підписання заяви-анкети, оскільки матеріали справи не містять підтверджень того, що саме вказані Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач, а також ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Підставами позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку та стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит, процентами за порушення грошового зобов`язання згідно із ст. 625 ЦК України, а також штрафів відповідно до п.п. 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12, 2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У заяві позичальника від 24 січня 2019 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги, просив, крім тіла кредиту, стягнути, зокрема, заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит, заборгованість за процентами, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України відповідно до п.п. 2.1.1.2.11, 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, а також штрафи згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил. Так, обґрунтовуючи право вимоги у вказаній частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, позивач посилався на заяву позичальника, витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємних частин спірного договору (а.с. 4 - 8). Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, витягом з тарифів обслуговування кредитних карт, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та умови розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 січня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 лютого 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит, заборгованості за процентами, нарахованими згідно із ст. 625 ЦК України та штрафів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору від 24 січня 2019 року, оскільки позивач не надав доказів щодо підставності їх стягнення. Посилання апеляційної скарги на те, що сторони узгодили умови кредитування у Паспорті споживчого кредиту, яка була підписана позичальником 24 січня 2019 року, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки, як вказано в паспорті, зазначена в ній інформація зберігає чинність та є актуальною до 08 лютого 2019 року. При цьому, колегія суддів приймає до уваги ті обставини, що заявлені складові заборгованості нараховані за межами періоду чинності Паспорта, підписаного відповідачкою. Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення процентів та штрафів також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду в зазначеній частині. Відтак, колегія суддів вважає, що судом з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в оскарженій частині з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2020 року в оскарженій частині у даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: С.Г. Хвостик Судді: О.І. Собина С.С. Ткачук