Постанова Одеський апеляційний суд № 523/1422/20

Номер провадження: 33/813/565/20 Номер справи місцевого суду: 523/1422/20 Головуючий у першій інстанції Шурупов В.В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.09.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М.М., при секретарі Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №329035, ОСОБА_1 16 січня 2020 року о 01.20 год. керував транспортним засобом «Пежо 206», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №57 по вул. Заболотного в м. Одесі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан сп`яніння з використанням приладу «Драгер» та в закладі медичної установи, в присутності двох свідків відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а. с. 2). Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, також стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 гривень (а. с. 24-25). Не погоджуючись з вказаною постановою суду, 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить її скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в своїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року, мотивуючи тим, що повний текст оскаржуваної постанови суду він не отримував, а лише 07 квітня 2020 року ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому не мав можливості оскаржити постанову суду протягом десяти днів протягом її винесення (а. с. 28-30). Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно вимог ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відмітка у справі. З матеріалів справи вбачається, що постанова Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року, була винесена за відсутності ОСОБА_1 , даних про отримання останнім копії оскаржуваної постанови суду матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Згідно ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропуску строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року. Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 01 вересня 2020 року не з`явився. Крім того, проінформований, що у разі неявки без поважних причин чи неповідомлення про причини неприбуття, справа може бути розглянута за відсутності учасників. Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Недобросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тому, слід визнати, що скаржник самостійно розпорядився своїми процесуальними правами та не з`явився в судове засідання до Одеського апеляційного суду з неповажних причин. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Апеляційний суд звертає увагу, що справа знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду з 14 квітня 2020 року та неодноразово відкладалась. Згідно ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , на підставі доводів, викладених в ній, а також доказів, які містяться в матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів , показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Поліцейським на місці зупинки транспортного засобу проводиться огляд з використанням спеціальних технічних засобів, лише відносно осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №329035 від 16.01.2020р. (а. с. 2); 2)поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 3-4); 3)розпискою ОСОБА_4 , згідно якої він зобов`язується не допускати ОСОБА_1 до керуванням транспортними засобами до повного витверезіння (а. с. 5); 4)відеозаписом з нагрудних відеокамер працівників поліції (а. с. 6). Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №329035, ОСОБА_1 16 січня 2020 року о 01.20 год. керував транспортним засобом «Пежо 206», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №57 по вул. Заболотного в м. Одесі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан сп`яніння з використанням приладу «Драгер» та в закладі медичної установи, в присутності двох свідків відмовився. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №329035 від 16.01.2020р., складений уповноваженою особою, а його зміст повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол підписаний особою, яка його склала, двома свідками та безпосередньо ОСОБА_1 .. Таким чином, апеляційний суд в силу вимог ст. ст. 251-252 КУпАП визнає його належним та допустимим доказом по справі. Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Апеляційним судом був досліджений наданий працівниками патрульної поліції відеозапис з нагрудних відеокамер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Драгер, також було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився (а. с. 6). Зазначений відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Отже, надання поліцейським до суду доказів є виконанням покладеного на нього обов`язку і не свідчить про недопустимість таких доказів. Зазначений відеозапис стосується ОСОБА_1 ,, який на ньому зображений, та переданий до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, він зроблений з метою забезпечення доказів у справі відповідно до ст. 251 КУпАП. Обсяг запису відображає із достатньою повнотою стан водія, його поведінку та дотримання працівниками поліції вимог закону. Доказів, що цей відеозапис сфальсифіковано чи на ньому відображено інші обставини, стороною не надано. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції, є об`єктивним доказом по справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. Крім того, підтверджує обставини, викладенні в протоколі про адміністративне правопорушення, та обґрунтовано взятий судом до уваги. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги відносно того, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути належними та допустимими доказами по справі, оскільки вони поза розумним сумнівом належать одній особі, хоча виконанні від імені двох осіб та не містять дати подій, з наступних підстав. Крім того, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України №1395 від 07.11.2015р., визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Згідно з Розділом ІІ п. 1 вказаної вище Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються, зокрема й письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності. Вказані вимоги Інструкції працівниками поліції виконані, письмові пояснення свідків, були долучені. Питання щодо конкретної форми складання пояснень свідків, Інструкцією не передбачено, при цьому згідно відеозапису з нагрудних камер поліцейських чітко вбачається, що письмові пояснення свідків дійсно написані одним із поліцейських, однак також вбачається, що вони були прочитані самими свідками та ними підписані. Крім того, зазначений довід апеляційної скарги ніяким чином не впливає на відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, тому апеляційний суд визнає належними та допустимими доказами по справі, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Наведені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку. Відповідно відсутні будь-які сумніви щодо їх достовірності. Апеляційний суд також критично відноситься до доводів апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом, з наступних підстав. Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом. Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №329035 від 16.01.2020р., в графі поясненні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення ОСОБА_1 власноручно написав, що «ознайомлений, згідний хотів переставити машину» (а. с. 2). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також стверджує, що мав намір лише перепаркувати автомобіль (а. с. 28). Однак, згідно аналізу норм чинного законодавства «перепаркування автомобіля» є керуванням транспортним засобом, оскільки це є дії водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця, переміщення транспортного засобу в просторі. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Оскільки водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький