Постанова Донецький апеляційний суд № 234/6715/18

Єдиний унікальний номер 234/6715/18 Номер провадження 22-ц/804/2443/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Канурної О.Д., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І. за участю секретаря судового засідання: Гуляєва М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 травня 2020 року у цивільній справі № 234/6715/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна, визнання права власності (суддя першої інстанції Марченко Любов Миколаївна ), - В С Т А Н О В И В: У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна, визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що 07.03.1981 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Шлюб між ними було розірвано рішенням Краматорського міського суду від 13.12.1991 року. З 02 листопада 2005 року вона та відповідач знову почали проживати однією сім`єю у цивільному шлюбі, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. В період з 02 листопада 2005 року по 25 квітень 2017 року вона та відповідач проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, приймали участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, мали взаємні права та обов`язки, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Крім того, позивач та відповідач мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб вони не реєстрували, оскільки у цьому не було потреби, у будь якому іншому шлюбі вона та відповідач в зазначений період часу не перебували. Під час перебування у цивільному шлюбі в період з 02 листопада 2005 року по квітень 2017 року позивач та відповідач фактично проживали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2005 року. Протягом зазначеного часу відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою фактично проживала лише матір відповідача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Факт спільного проживання між нею та відповідачем в період з листопада 2005 року по квітень 2017 року підтверджується актом, складеним комітетом мікрорайону № 4 Краматорської міської ради від 24.04.2018 року. Крім іншого, факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між нею та відповідачем підтверджується поясненнями свідків, чисельними фото та відеоматеріалами. В період проживання з відповідачем у цивільному шлюбі вони за спільні сумісні кошти придбали трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14.01.2006 року. Право власності на квартиру зареєстровано в БТІ м. Краматорська 14.02.2006 року, вартість квартири на той час складала 25709,00 грн. Згідно звіту № 2985249_28042018_288 про оцінку майна від 28.07.2018 року, оціночна вартість квартири АДРЕСА_4 складає 87200,00грн. Крім того, за час перебування у цивільному шлюбі позивач та відповідач скопили грошові заощадження у розмірі 7000 доларів США, що еквівалентно 183365 грн. Зазначену суму відповідач отримав від неї 25.04.2017 року в присутності свідків, що підтверджено розпискою. Згідно тексту зазначеної розписки, вона та відповідач фактично поділили спільне сумісне майно, яке було ними придбано в період з листопада 2005 року по 25.04.2017 року. Відповідач отримав від неї грошові кошти у розмірі еквівалентному 7000 доларів США в рахунок поділу спільного сумісного майна, та зобов`язався переоформити на неї квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . В даний час шлюбні відносини між ними припинені, вони домовилися про розподіл майна наступним чином: квартира залишається позивачу, а грошові кошти відповідачу, але відповідач не бажає з`явитися до нотаріуса для укладення договору поділу сумісного майна подружжя. З 25 квітня 2017 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинилися, але до теперішнього часу вони не можуть домовитись про порядок поділу майна, набутого ними в період перебування у цивільному шлюбі, що змушує її звернутися до суду. Встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 необхідно позивачу для поділу спільного сумісного майна подружжя, яке було ними придбано в період сумісного проживання з 02 листопада 2005 року по 25 квітня 2017 року. ОСОБА_2 просила суд першої інстанції встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з 02 листопада 2005 року по 25 квітня 2017 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно: трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; грошові заощадження у розмірі 7000 доларів США, що еквівалентно 183365 грн.; поділити майно, що є їх спільною сумісною власністю, визнавши за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на грошові заощадження у розмірі 7000 доларів США, що еквівалентно 183365 грн. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 28 серпня 2018 року залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна, визнання права власності, задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 02.11.2005 року по 25.04.2017 року. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 ; грошові заощадження в розмірі 7000 доларів США, що станом на 25.04.2017 року еквівалентно 186716,00 грн. Поділено майно: визнано за ОСОБА_2 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на грошові заощадження в розмірі 7000 доларів США, що станом на 25.04.2017 року еквівалентно 186716,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1224,40 грн. Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що вважає, що висновки суду першої інстанції, що викладені у рішенні від 18 травня 2020 року у цій справі, щодо задоволення кожної з позовних вимог ОСОБА_2 у цій справі є безпідставними, необґрунтованими та помилковими. ОСОБА_1 просить Донецький апеляційний суд рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 травня 2020 року по справі № 234/6715/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя скасувати, ухвалити нове рішення, а саме: відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя; стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 документально підтвердженні судові витрати. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 07 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано позивачу і відповідачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі. Копії ухвал про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (том 2, а.с. 79,80,81); копія апеляційної скарги позивачем по справі отримана (том 2, а.с. 79,81). Відзив на апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду не надійшов. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року справу призначено до розгляду на 15 вересня 2020 року. В судове засідання Донецького апеляційного суду 15.09.2020 року третя особа - ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том № 2, а.с. 87). В судове засідання Донецького апеляційного суду 15.09.2020 року позивач ОСОБА_2 не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том № 2, а.с. 90). В судове засідання Донецького апеляційного суду 15.09.2020 року відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до ст. ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується відміткою Укрпошти (том № 2, а.с. 89). Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Кіреєва В.В., пояснення представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Гур`єва В.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Пунктом 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. В рішенні Краматорського міського суду Донецької області від 18 травня 2020 року вказано, що у судовому засіданні 08.04.2019 року судом була постановлена ухвала про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову (том № 2, а.с. 40 зворотня сторона); із журналу судового засідання від 08.04.2019 року вбачається, що суддя оголосила ухвалу суду (том № 1, а.с. 174 - 176), але самої ухвали матеріали справи не містять. Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції послався на ст.ст. 69, 70, 71 СК України і зробив висновок, що трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 та грошові заощадження в розмірі 7000 доларів США, які станом на 25.04.2017 року становлять за курсом НБУ 186716 грн., слід визнати спільною сумісною власністю сторін ОСОБА_7 та поділити зазначене майно. З вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного. Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність. Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 березня 2018 року, на квартиру загальною площею 64,6 кв.м., житловою площею 38,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 накладено арешт відповідно ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 03 березня 2018 року (том № 1, а.с. 75 - 77). Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму неповернутої позики за договором позики від 07.06.2017 року у розмірі 167135,61 грн., проценти за час користування позикою на рівні облікової ставки НБУ за час користування позикою у період з 08.06.2017 року по 28.02.2018 року включно у розмірі 15695,83 грн., три проценти річних від простроченої суми за час прострочення у період з 26.12.2017 року по 28.02.2018 року включно у розмірі 892,92 грн., судовий збір у розмірі 2184,90 грн. В іншій части позову відмовлено (том № 2, а.с. 20 - 23). Матеріали справи містять постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61680068 від 01.04.2020 року про примусове виконання виконавчого листа № 2/234/29/20, виданого 24.02.2020 року Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вказаних вище сум (том № 2, а.с. 25). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалено судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Вказане вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 06 березня 2019 року по справі № 317/3272/16-ц, провадження № 61-156св17. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в судовому засіданні підтверджено факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 02.11.2005 року по 25.04.2017 року, виходячи з наступного. Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 07.03.1981 року був зареєстрований шлюб, від котрого мають доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Краматорського міського суду від 13.12.1991 року шлюб між подружжям було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 07.07.1992 року (том № 1, а.с. 12). 14 січня 2006 року ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу придбав квартиру, яка розташована в АДРЕСА_3 за 25709,00 грн. (том № 1, а.с. 14 - 15). Згідно звіту № 2985249_28042018_288 про оцінку майна «Центру Економічного Аналізу та Експертизи» оціночна вартість квартири АДРЕСА_4 станом на 28 квітня 2018 року складає 87200,00грн. (том № 1, а.с. 16). Згідно з частиною 1 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом п`ятим пунктом 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Таким критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Вказане співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, провадження № 61 - 15699св19 та від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, провадження № 61-17628св19. Апеляційний суд вважає, що позивачем ОСОБА_2 в судовому засіданні як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не було доведено належними, допустимими, достовірними доказами факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу за період з 02.11.2005 року по 25.04.2017 року. Висновок суду першої інстанції про те, що грошові заощадження в розмірі 7000 доларів США, які станом на 25.04.2017 року становлять за курсом НБУ 186716 грн. слід визнати спільною сумісною власністю сторін ОСОБА_7 та поділити, а також те, що 25.04.2017 року ОСОБА_3 отримав грошові кошти в розмірі 7000 доларів США в рахунок грошової компенсації його ? частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, у зв`язку з чим право власності на квартиру потрібно було переоформити в нотаріальному порядку на ОСОБА_2 , є безпідставним, виходячи з наступного. Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Згідно з пунктом 25 вказаної вище Постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Апеляційний суд не вважає розписку ОСОБА_3 від 25.04.2017 року належним доказом укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору поділу майна - спірної квартири та грошових заощаджень в розмірі 7000 доларів США, оскільки договори стосовно нерухомості, мають бути нотаріально посвідчені, а права власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, підлягають державній реєстрації. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що за подання апеляційної скарги третьою особою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 1836,60 грн., що підтверджується квитанцією (том № 2, а.с. 51), апеляційний суд вважає, що з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути вказані витрати за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 травня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майна, визнання права власності, відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн. 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складений 16 вересня 2020 року Суддя: О.Д.Канурна