Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2038/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 р. Категорія: 108070000м.ОдесаСправа № 420/2038/20 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідач: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Юніон Груп в особі директора Резниченка Олександра Петровича до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби в якому позивач просив: - визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА500030/2020/00033 від 02.03.2020 року та картки-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500030/2020/000011/2 від 02.03.2020 року, мотивуючи його тим, що приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів UА500030/2020/000011/2 від 02.03.2020 року та видаючи картку відмови №UА500030/2020/00033 від 02.03.2020 року, відповідач діяв не у відповідності та не у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА 500030/2020/000011/2 від 02.03.2020 року. Визнано протиправною та скасовано картку-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500030/2020/00033 від 02.03.2020 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA 200030/2020/202485 від 26.02.2020 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачили необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що міститься в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадку, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з`явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Юніон Груп (ТОВ Торгівельна компанія Юніон Груп - далі), ЄДРПОУ, 43096047, знаходиться за адресою: 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, буд. 2 А, здійснює наступні види діяльності (за КВЕД): 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2019 року між компанією SYNERGY TRADING COMPANY LIMITED (Китай), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Юніон груп, як покупцем, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 19YG-099, за умовами якого Продавець зобов`язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід`ємну частину Договору. На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник SYNERGY TRADING COMPANY LIMITED поставило Позивачу партію товару: Велосипеди двоколісні з шарикопідшипниками, нові, без двигуна, у частково розібраному стані для зручності транспортування, для дітей віком від 3-х років, діаметром колеса 16 дюймів: арт. СL-12D0106 200 шт., арт. СL-12D0211 200 шт., арт. СL-12D0373 - 200 шт., арт. СL-12D0485 200 т., арт. СL-12D0671 - 200 шт., арт. СL-14D0106 - 200 шт.; діаметром колеса 14 дюймів: арт. СL-14D0211 200 шт., арт. СL-14D0373 200 шт., арт. СL-14D0485 200 шт., арт. СL -14D0599 - 200 шт.; діаметром колеса 16 дюймів: арт. СL -14D0671 200 шт., арт. СL -16Р1177 200 шт., арт. СL -16Р2255 - 200 шт., арт. СL -16Р3377 - 200 шт., арт. СL -16Р4405 - 200 шт., арт. СL -16Р4482 - 200 шт. арт. СL -16Р4499 - 200 шт., арт. СL -16Р6633 - 200 шт.; діаметром колеса 18 дюймів: арт. СL -18R0059 - 200 шт., арт. СL -18R4003 200 шт., арт. СL - 18R5020 - 200 шт., арт. СL -18R6030 - 200 шт., арт. СL -18R7040 - 200 шт., арт. СL -18R8050 200 шт., арт. СL -18R9060 200 шт.; діаметром колеса 20 дюймів: арт. СL -20Y1551 - 200 шт., арт. СL -20Y2488 - 200 шт., арт. СL -20Y3230 - 200 шт., арт. СL -20Y3585 - 200 шт., арт. СL -20Y4707 - 200 шт., арт. СL -20Y6009 - 200 шт., арт. СL -20Y9703 - 200 шт. Торгівельна марка CORSO. Виробник SYNERGY TRADING COMPANY LIMITED. Країна виробництва CN (Китай). З метою здійснення митного оформлення товару ТОВ Торгівельна компанія Юніон Груп до Одеської митниці Держмитслужби 26.02.2020 року була подана митна декларація №UA500030/2020/202485, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору. До митного оформлення були подані також наступні документи: - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 80 від 26 02.2020 року, - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 80/1 від 26.02.2020 року, - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 80/2 від 26.02.2020 року, - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 80/3 від 26.02.2020 року, - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 80/4 від 26.02.2020 року, - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 80/5 від 26.02.2020 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) № ТCU-5912F від 26.10.2019 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №ТCU-5913F від 26.10.2019 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №ТCU-5914F від 26.10.2019 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №ТCU-5915F від 26.10.2019 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №ТCU-5916F від 26.10.2019 року; - декларація про походження товару (Declaration of origin) №ТCU-5917F від 26.10.2019 року; - акт Про проведення огляду (переогляду) товарів №UА500110/2020/000281 від 26.02.2020 року; - банківський документ, що стосується оплати товару № 0410001 від 17.12.2019 року; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 4441 від 05.12.2019 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0612 від 05.12.2019 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № ТCU -5912F -РR від 26.10.2019 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № ТCU -5913F -РR від 26.10.2019 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № ТCU -5914F - РR від 26.10.2019 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № ТCU -5915F - РR від 26.10.2019 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № ТCU-5916F -РR від 26.10.2019 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № ТCU -5917F - РR від 26.10.2019 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів № 19YG-099 від 24.10.2019 року; - договір про надання послуг митного брокера № 310719/1 від 31.07.2019 року; - договір (контракт) про перевезення № 31079-72 від 31.07.2019 року; - акт зважування № 102542 від 25.02.2020 року; - акт зважування № 102552 від 25.02.2020 року; - акт зважування № 102557 від 25.02.2020 року; - акт зважування № 102558 від 25.02.2020 року; - акт зважування № 102580 від 25.02.2020 року; - акт зважування № 102585 від 25.02.2020 року; - копія митної декларації' країни відправлення № 310120190516756676 від 26.10.2019 року; - пакувальний лист (Packing list) № ТCU-5912F-PL 26.10.2019 року; - пакувальний лист (Packing list) № ТCU-5913F-PL 26.10.2019 року; - пакувальний лист (Packing list) № ТCU-5914F-PL 26.10.2019 року; - пакувальний лист (Packing list) № ТCU-5915F-PL 26.10.2019 року; - пакувальний лист (Packing list) № ТCU-5916F-PL 26.10.2019 року; - пакувальний лист (Packing list) № ТCU-5917F-PL 26.10.2019 року; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ТCU-5912F від 26.10.2019 року; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ТCU-5913F від 26.10.2019 року; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ТCU-5914F від 26.10.2019 року; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ТCU-5915F від 26.10.2019 року; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ТCU-5916F від 26.10.2019 року; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ТCU-5917F від 26.10.2019 року; - коносамент (Bill of lading) № 177XBJN53739 від 30.10.2019 року; - митна декларація, яку було скориговано № UA500030/2020/202485; - платіжне доручення від 17.12.2019 року № 2JBKLJC0410001. 02.03.2020 року Одеською митницею Держмитслужби винесено рішення №№UA500030/2020/000011/2 Про коригування митної вартості товарів та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500030/2020/00033 від 02.03.2020 року. У рішенні Відповідачем зазначено наступне. У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: 1) відповідно п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2019 року № 19YG-099 вартість кожної партії Товарів визначається відповідно до Специфікації, що складається на кожну партію окремо і є невід`ємною частиною цього Контракту, до митного оформлення Специфікації до вище зазначеного контракту не надавались; 2) у наданих до митного оформлення інвойсах від 26.10.2019 року №№ №ТCU-5912F, №ТCU-5913F, №ТCU-5914F, №ТCU-5915F, №ТCU-5916F, №ТCU-5917F не зазначено умови оплати за товар. Даний факт викликає сумніви щодо автентичності поданих документів та може свідчити про наявні ознаки підробки. У наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 17.12.2019 №410001 сума оплати не відповідає сумі зазначеній у інвойсах 26.10.2019 року № ТCU-5912 2F, ТCU-59142F, ТCU-5915 2F, ТCU-5916F, ТCU-5917 2F; 3) копія декларації країни відправлення від 26.10.2019 року № 31012019051676000 надано без перекладу на державну мову; 4) (пункт 5 дублює) згідно правил Incoterms умови поставки FОВ передбачають страхування вантажу, проте декларантом не надано відповідного документального підтвердження, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складових митної вартості товарів; 6) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Зазначені документи декларантом до митного оформлення не надавались, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 7) не надані банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, чим порушено вимоги Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 року № 599; Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанта було зобов`язано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) банківські та платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) переклад митної декларації країни відправлення відповідно до ст. 254 МКУ. 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; Також декларанту було запропоновано надати за власним бажанням додаткові наявні у нього документи, для підтвердження митної вартості товарів. Окрім того, в оскаржуваному рішенні Відповідачем зазначено, що Декларантом додатково було надано договір про організацію перевезення ВІД 28.05.2018 року №250518 укладений між ТОВ ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК та ТОВ ОРЛОВ ТРАНССЕРВІС, банківські платіжні документи №68 від 12.12.2019 року, №2JBKLJC від 17.12.2019, прайс-лист від 01.08.2019 року №006, сертифікати походження. Графа платіжного доручення №2JBKLJC від 17.12.2019 містить напис предоплата, що унеможливлює віднесення даного банківського документу до оцінюваної партії товару, дата відвантаження якого 30.10.2019 року; сума платіжного доручення не відповідає сумі інвойсів, поданих до митного оформлення. Прайс-лист від 01.08.2019 року № 006 не містить згідно загальноприйнятої світової практики відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації' щодо умов продажу товару, а саме відмінні характеристики, якість, виробник товару, умови платежу, передбачені системи знижок, термін поставки, характер тари та упаковки, контактні дані (електронна адреса, телефони) продавця; Підприємство, яке надало документи, що містять відомості про вартість перевезення, зокрема рахунок-фактуру від 05.12.2019 року №4441, договір на перевезення від 31.07.2019 № 31079- 72, довідку від 05.12.2020 року №0612, банківській платіжний документи № 68 від 12.12.2019 року ТОВ ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК однозначно не ідентифікується з підприємством, що здійснило або замовило перевезення оцінюваного товару відповідно до коносаменту № 177ХBJN53739 від 30.10.2019 року. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частинах другій-четвертій статті 53 МК України. Враховуючи вище викладене, митним органом скориговано митну вартість товарів та митну вартість товару № 1 здійснено за резервним методом на рівні 68,0000 дол. США за шт. За основу відповідачем взято вартість подібних товарів за митними деклараціями (МД) № UA100030/2019/201684, митної декларації від 14.02.2020 року №№UA5000030/2020/201836 та рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2020 року №UA500030/2020/000008/2. Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до пунктів 23, 24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів. Вказане узгоджується з положеннями ст.50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції). Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито. Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. За змістом частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів. Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою. Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Отже, виключно у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності. До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне. Щодо відсутності Специфікації відповідно до п.4.2 зовнішньоекономічного контракту від 24.10.2019 року № 19YG-099. Відповідно до п 1.1 Контракту № 19УG-099 від 24.10.2019 року чітко вказано, - ...В порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити товари (далі - Товар), кількість, асортимент і технічні характеристики яких вказані в інвойсах (Специфікаціях) на кожну поставку, що становлять невід`ємну частину цього Контракту.... Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, до митного оформлення разом із контрактом було надано інвойси від 26.10.2019 року № ТCU-5912F; № ТCU-5913F; №ТCU-5914F; № ТCU-5915F; № ТCU-5916F; № ТCU-5917F які і є специфікаціями у відповідності до п. 1.1 Контракту № 19YG-099 від 24.10.2019 року. Щодо відсутності у наданих до митного оформлення інвойсах від 26.10.2019 року №№ №ТCU-5912F, №ТCU-5913F, №ТCU-5914F, №ТCU-5915F, №ТCU-5916F, №ТCU-5917F умов оплати за товар, а також вартості пакування, слід зазначити наступне. Відповідно до п. 4.3. Контракту від 24.10.2019 року № 19УG-099 оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. Згідно до п. 4.3.1. контракту - оплата може проводитись частинами. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Окрім того, слід зазначити, що в інвойсах, які було надано позивачем до митного оформлення містяться посилання на Контракт від 24.10.2019 року № 19YG-099, що давало можливість митному органу встановити належність товару, на який постачальником було видано інвойс, до конкретної поставки. Поставка товару здійснювалась на умовах FOB. Згідно до розділу А.9 умов FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Крім того, відповідно до розділу 5 Контракту від 24.10.2019 року № 19YG-099 жодних спеціальних умов щодо пакування товару, та її вартості не передбачено. При цьому поставка товару була здійснена у тарі Постачальника товару, відповідно її вартість вже входить у ціну товару. Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Щодо відсутності перекладу копії декларації країни відправлення від 26.10.2019 року № 31012019051676000. Відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Згідно зі ст.53 МК України, митна декларація країни відправлення, не міститься в переліку основних документів, на підставі яких визначається митна вартість товару, а лише відноситься до додаткових документів. Та копію митної декларації країни походження, декларант має надати лише за умови, що документи визначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або полягає сплаті за ці товари - за умовою її наявності. В позові позивачем зазначено, що зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, ненадання перекладу митної декларації країни експорту вплинуло на достовірність визначення ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» задекларованої митної вартості. Листом Державної митної служби України № 11/6-21-9576 від 05 грудня 2001 року, за змістом якого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України» № 170/97-ВР від 03 квітня 1997 року, затверджено перелік країни з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму. До зазначеного переліку країн входить Китайська Народна Республіка. Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020 року у справі №520/10709/18. Щодо страхування вантажу на умовах поставки FОВ. Так, відповідач зазначає, що декларантом не надано відповідного документального підтвердження, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складових митної вартості товарів. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. В наданих до митного оформлення документах що стосуються товарів (зовнішньоекономічний контракт, інвойсах, прайс-листах та інш.) визначена поставка товарів на умовах FOB, але відсутня інформація щодо страхування товарів. В наданому до митного оформлення коносаменті (Bill of lading) № 177XBJN53739 від 30.10.2019 року в графі оплата фрахту міститься написas arranged, який перекладається з англійської мови фрахт за домовленістю. FOB (named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (...назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2000, 2010 та 2020, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. При цьому, що страхування при FOB є зоною відповідальності покупця (Позивача), якщо він вважає, що це потрібно. Контрактом № 19YG-099 від 24.10.2019 року не передбачено надання документів зі страхування товару покупцю. Правила Інкотермс 2010 також не передбачають обов`язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не було). Надання вказаних документів митним органам України не передбачено також і міжнародними документами з митної справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.06.2019 року по справі № 821/408/18. У постанові від 24.01.2019 року по справі № 821/1697/17 (К/9901/57611/18) Верховним Судом викладена наступна правова позиція: «При цьому, необумовлення в пункті 4.2 контракту № CHUA170407 від 07.04.2017 про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару. За таких обставин, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості». Щодо не надання банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Позивач зазначає, що ним замовлялись транспортно-експедиторські послуги у ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» за договором № 31079-72 від 31.07.2019 року, а вказане підприємство, у свою чергу, представляючи інтереси позивача, замовило послуги з перевезення вантажу у інших компаній (ТОВ «ОРЛОВ ТРАНССЕРВІС»), реквізити якої вказані у автотранспортних накладних: № 80 від 26.02.2020 року; № 80/1 від 26.02.2020 року; № 80/2 від 26.02.2020 року; № 80/3 від 26.02.2020 року; № 80/4 від 26.02.2020 року. Окрім того, відповідач сам констатував даний факт у своєму рішенні про коригування митної вартості, що декларантом додатково було надано: 1) договір № 31079-72 від 31.07.2019 року, укладений між Позивачем та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС»; 2) договір про організацію перевезення між від 28.05.2018 року № 250518 укладений між ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК» та ТОВ «ОРЛОВ ТРАНССЕРВІС»; 3) рахунок на оплату послуг ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК» № 4441 від 05.12.2019 року; 4) банківський платіжний документи № 68 від 12.12.2019 року, що у свою чергу є підтвердження сплати Позивачем послуг ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК», у розмірі 215 372, 54 грн.; 5) довідка про транспортні витрати ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК» № 0612 від 05.12.2020 року. Пунктом 2.1.2. Договору № 31079-72 від 31.07.2019 року визначено один з обов`язків ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС»: «Укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т. ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Замовника (Позивача), проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші платежі...». Згідно положень статей 929 та 932 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. Враховуючи наведені норми та умови договору № 31079-72 від 31.07.2019 року на виконання умов якого ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» залучило до участі в перевезенні товару Позивача іншого контрагента-перевізника ТОВ «ОРЛОВ ТРАНС СЕРВІС». Пунктом 3.2 договору № 31079-72 від 31.07.2019 року визначено щодо ціни послуг перевізника, а саме що: ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат понесених виконавцем в інтересах замовника (Позивача) в цілях виконання зазначеного договору. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт, наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиторських послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури та калькуляція транспортних витрат. ТОВ «Торгівельна компанія Юніон Груп» надано вичерпний перелік документів, що підтверджують вартість перевезення вантажу із Китаю до митного кордону з Україною. Щодо невідповідності суми оплати у банківському платіжному документі сумі зазначеній в інвойсах. Так, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що у наданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 17.12.2019 №410001 сума оплати не відповідає сумі зазначеній у інвойсах 26.10.2019 року № ТCU-5912 2F, ТCU-59142F, ТCU-5915 2F, ТCU-5916F, ТCU-5917 2F. У платіжному документі від 17.12.2019 №0410001 сплачена сума складає 65000 дол. США. У рахунках-фактурах (інвойсах) (Commercial invoice): - № ТCU-5912F від 26.10.2019 року 19394,22 дол. США; - № ТCU-5913F від 26.10.2019 року 21788,73 дол. США; - № ТCU-5914F від 26.10.2019 року 33803,80 дол. США; - № ТCU-5915F від 26.10.2019 року 18976,44 дол. США; - № ТCU-5916F від 26.10.2019 року 24138,06 дол. США; - № ТCU-5917F - PL від 26.10.2019 року 27270,75 дол. США. Загальна сума зазначена у інвойсах складає 145 372 дол. США., що значно вище суми сплаченої за платіжним дорученням від 17.12.2019 № 0410001. Проте, слід звернути увагу апелянта, що в графі «Призначення платежу» платіжного доручення від 17.12.2019 №0410001 зазначено: «For 1/ SYNERGY TRADING COMPANY LIMITED 2/HROFT PLAZA NO.76 1312-13133/CN/West Huangpu Road GuandgZhou 9550880067008800220 for PRPMNT FOR Bicycles two wheel ACC CNTR N 19YG-099 DD 24.10.2019, POL:CN,POD:UA» PREPAYMENT FOR (PRPMNT) - авансовий платіж, передоплата. Відповідно до п. 4.3. Контракту від 24.10.2019 року № 19YG-099 оплата може здійснюватися як на умовах передоплати, так і на умовах відстрочення платежу. З вище викладеного вбачається здійснення передоплати за товар, що не суперечить умовам Контракту. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена Позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації). Встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару. Верховний Суд у Постанові від 24.09.2019 року у справі № 807/1131/13-а зазначив: «Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника». Крім того, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини). Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішень суб`єкта владних повноважень. Відповідно до ст. 6 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача. Митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року по справі № 420/2038/20, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Семенюк Г.В. Судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.