Постанова Харківський апеляційний суд № 635/3326/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 16 вересня 2020 року м.Харків справа № 635/3326/19 провадження № 22-ц/818/1809/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач - Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області, відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів за апеляційною скаргою Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року, постановлене у спрощеному провадженні під головуванням судді Пілюгіної О.М., в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області (повний текст судового рішення складено 24 грудня 2019 року), - в с т а н о в и в: У квітні 2019 року Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми коштів у розмірі 133 236,09 грн. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судовий збір стягнути з відповідача. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи. Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області вказує, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження позовних вимог. Фактичний розмір земельних ділянок, які використовує відповідач, підтверджено актом огляду земельної ділянки від 03 квітня 2019 року; розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю складені Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області у відповідності до вимог закону. Крім того, обставини, викладені в позовній заяві, відповідачкою не спростовані. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сурін Семен Валерійович надав відзив на апеляційну скаргу, просив відхилити апеляційну скаргу позивача, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року - залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру земельних ділянок, якими користується відповідач для обслуговування належних йому нежитлових приміщень, при цьому суд критично розцінював надані позивачем довідки про розмір нормативно грошової оцінки земельних ділянок та державної статичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; дані витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок; акти обстеження земельних ділянок і не прийняв їх до уваги як такі, що за ненаданням відомостей про присвоєння цим земельним ділянкам кадастрових номерів, про виділення відповідачу земельних ділянок та саме в таких розмірах не є безспірними. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2002 року ОСОБА_1 є власником магазину-кіоску за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 2002 року їй також належить магазин за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до свідоцтва серії та номер 4709, яке 29 жовтня 2018 року видане приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражою Н.П., право власності на будівлю кафе, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому також зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» за № 197 від 02 квітня 2019 року (а.с.5-6). 03 квітня 2019 року Покотилівською селищною радою були складені акти обстеження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна за вищевказаними адресами (а.с.20,29). Комісією, що діє на підставі рішення Покотилівської селищної ради, 08 квітня 2019 року були складені Акти №13,14,15 про те, що земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , - використовуються ОСОБА_1 для обслуговування належних їй приміщень. При цьому речові права відповідачки на вказані земельні ділянки не зареєстровані (а.с.8,17,25). Сторони не заперечують, що з часу набуття права власності відповідачем не укладені договори оренди земельних ділянок, на яких знаходяться належні ОСОБА_1 об`єкти нерухомості. Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області був здійснений розрахунок недоотриманого доходу за користування земельними ділянками за вищезазначеними адресами на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі (а.с.9,18,26). Рішенням № 65 від 09 квітня 2019 року Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, затверджено акт № 13 від 08 квітня 2019 року про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розмір збитків, що визначений актом щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 29097,65 грн. і ОСОБА_1 надано десятиденний термін з дня отримання повідомлення прийняти рішення оплатити збитки, що визначені актом (а.с.7). Рішенням № 95 від 09 квітня 2019 року Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, затверджено акт № 14 від 08 квітня 2019 року про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розмір збитків, що визначений актом щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , становить 63867,58 грн. і ОСОБА_1 надано десятиденний термін з дня отримання повідомлення прийняти рішення оплатити збитки, що визначені актом (а.с.16). Рішенням № 106 від 24 квітня 2019 року Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, затверджено акт № 15 від 08 квітня 2019 року про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розмір збитків, що визначений актом щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 40270,86 грн. і ОСОБА_1 надано десятиденний термін з дня отримання повідомлення прийняти рішення оплатити збитки, що визначені актом (а.с.24). Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області на ім`я відповідачки були направлені повідомлення: - № 575/02-21 від 11 квітня 2019 року про відшкодування збитків завданих Покотилівській селищній раді Харківського району Харківської області у розмірі 29097,65 грн; - № 615/02-21 від 22 квітня 2019 року про відшкодування завданих збитків Покотилівській селищній раді Харківського району Харківської області у розмірі 63867,58 грн; - № 614/02-21 від 22 квітня 2019 року про відшкодування завданих збитків Покотилівській селищній раді Харківського району Харківської області у розмірі 40270,86 грн. Проте грошові кошти у розмірі орендної плати за землю від відповідачки на користь Покотилівської селищної ради не надходили. Як на підставу позовних вимог Покотилівська селищна рада Харківського району Харківської області посилається на те, що ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформила та не зареєструвала речові права на земельні ділянки. У період часу з 01.05.2016 року по 30.04.2019 року відповідач не вносила плату за користування ними, внаслідок чого безпідставно зберегла у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати на загальну суму 133 236,09 грн., що є підставою для стягнення вказаної суми. Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст. 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції). З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності». Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України(частини 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Відповідачка не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для неї як землекористувача є орендна плата. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу є власницею нерухомого майна, розміщеного на земельних ділянках комунальної форми власності. При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачки, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Покотилівською селищною радою та державної реєстрації такого права. ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, на якій розташовані належні їй об`єкти нерухомого майна, без достатньої правової підстави та не сплачує за її користування тривалий час. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Зазначене відповідає висновкам, які викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року, справа №642/4792/17, провадження №61-44207св18, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року, справа № 686/18993/17-ц, провадження № 61-48870св18. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17-ц (провадження №12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16). Матеріали справи свідчать про те, що згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Харківському районі та м.Люботин Харківської області, площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 складає 0,0194 га. Площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 складає 0,0312 га.Площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 складає 0,1205 га. Позивачем здійснені обстеження земельних ділянок за вищевказаною адресою (а.с. 20,29). Рішенням № 65 від 09 квітня 2019 року Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, затверджено акт № 13 від 08 квітня 2019 року про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розмір збитків, що визначений актом щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 29097,65 грн. і ОСОБА_1 надано десятиденний термін з дня отримання повідомлення прийняти рішення оплатити збитки, що визначені актом (а.с.7). Рішенням № 95 від 09 квітня 2019 року Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, затверджено акт № 14 від 08 квітня 2019 року про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розмір збитків, що визначений актом щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , становить 63867,58 грн. і ОСОБА_1 надано десятиденний термін з дня отримання повідомлення прийняти рішення оплатити збитки, що визначені актом (а.с.16). Рішенням № 106 від 24 квітня 2019 року Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області, затверджено акт № 15 від 08 квітня 2019 року про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розмір збитків, що визначений актом щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , становить 40270,86 грн. і ОСОБА_1 надано десятиденний термін з дня отримання повідомлення прийняти рішення оплатити збитки, що визначені актом (а.с.24). Позивачем визначено розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів на підставі розрахунку, в якому застосовано розмір нормативно - грошової оцінки, виходячи з вартості 1 кв.м землі. Цей розмір визначено Департаментом територіального контролю, який має право здійснювати розрахунки на підставі Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування, рішення Покотилівської селищної ради від 21.05.2013 року «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт Покотилівка Харківського району Харківської області. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідачкою не спростовано розміру земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості, що належать їй на праві власності, а також не спростовано розміру безпідставно збережених коштів. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не надано належних доказів розміру земельних ділянок, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. З матеріалів справи убачається, що площа земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 встановлена позивачем згідно з інформації ГУ Держгеокадастру у Харківському районі та м.Люботин Харківської області. Фактичний розмір вказаних земельних ділянок, які використовує відповідачка, підтверджено актами огляду земельних ділянок від 03 квітня 2019 року, складеними землевпорядником Покотилівської селищної ради на виконання самоврядних повноважень позивача, визначених приписами Земельного Кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того витяги про нормативну грошову оцінку землі є в матеріалах справи (витяг № 210.1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 лютого 2019 року; витяг № 210.1 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 лютого 2019 року; витяг № 210.32 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 лютого 2019 року; витяг № 210.4 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 лютого 2019 року). Відповідно до Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом. У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень. Отже, не відображення даних про земельну ділянку у Публічній кадастровій карті не свідчить про відсутність такої земельної ділянки, оскільки вона була сформована до набрання чинності Закону України «Про державний земельний кадастр» та дані про цю земельну ділянку не були подані уповноваженій особі для перенесення до Державного земельного кадастру. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц) і постанові від 13 лютого 2019 року (справа №320/5877/17), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачки, сам факт несплати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини. При розрахунку суми вказаних збитків, завданих Покотилівській селищній раді Харківського району Харківської області, враховувалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на рік нарахування, площа земельної ділянки, площа приміщень, належних відповідачу на праві власності, ставка орендної плати відповідно до рішення селищної ради, понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки землі, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи та узгоджується з вимогами відповідних нормативних актів (а.с.11-15). Таким чином, враховуючи факт використання відповідачкою земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження нею коштів у розмірі орендної плати за її використання, слід дійти висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. На спростування наданих позивачем розрахунків відповідач не надала будь - яких доказів, які б свідчили про завищення заявленої суми чи невірне її визначення. За наявності беззаперечних доказів безпідставного збереження відповідачем коштів позивача, сама по собі відсутність кадастрового номеру земельної ділянки не є підставою для відмови в позові та не надає позивачу права безкоштовно користуватися майном територіальної громади. За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. З урахуванням вищевказаного колегія суддів вважає, що позовні вимоги Покотилівської селищної ради слід задовольнити, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 133 236,09 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Матеріали справи свідчать про те, що при подачі позову Покотилівською селищною радою Харківського району Харківської області було сплачено судовий збір у розмірі 1 998,54 грн. (а.с.48), а при подачі апеляційної скарги - 2 997,81 грн. (а.с.114). З урахуванням того, що позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, з ОСОБА_1 на користь Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4496,70 грн. (1 998,54 грн. + 2 997,81 грн.). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області - задовольнити. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 133 236,09 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області судовий збір у розмірі 4 496,70 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук