Постанова 4818 № 953/2295/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Харків справа № 953/2295/20 провадження № 22-ц/ 818/3146/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2020 року, постановлену у складі судді Аркатової К.В., УСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105 у розмірі 6 388 999 грн 35 коп., з яких 4 583 324 грн 30 коп. основна сума кредиту та 1 805 675 грн 5 коп. - проценти за користування кредитом. Позов обґрунтований тим, що 01.10.2018 ОСОБА_1 придбав у Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» право вимоги повернення основної суми заборгованості та процентів за користування коштами за кредитним договором від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105 в загальному розмірі 254 708 доларів США 23 центи. ОСОБА_1 позичені в банку кошти в добровільному порядку не повертає. А за курсом НБУ еквівалентом визначеної в доларах США заборгованості є 6 388 999 грн 35 коп. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2020 року у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на п.3 ч.1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України). Суд першої інстанції виходив з того, що між тими ж сторонами з приводу того ж предмету вже існує судовий спір, оскільки Київським районним судом м. Харкова вже розглядається позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором від 28.02.2008 № 830/27/14-4/12/8-105. У задоволенні заяви представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу відмовлено з підстав того, що хоча ОСОБА_1 і звертався раніше до суду з однаковим предметом позову, проте позовні заяви повернуті і відсутні докази того, що такі дії позивача, право на вчинення яких дійсно передбачено ЦПК України, здійснюються ним з метою перешкоджання судочинству. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить ухвалу суду від 27.03.2020 скасувати з огляду на її незаконність та необґрунтованість. У якості доводів посилається на те, що підставою для звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки дійсно стала наявність заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 830/27/14-4/12/8-105 від 18.02.2020. Іпотечним договором вартість предмета іпотеки за згодою сторін визначена у 2 420 970 грн, а заявлена до стягнення заборгованість у дійсній справі складає 6 388 999 грн. 35 коп. Вартість предмету іпотеки не задовольнить вимогу кредитора про погашення заборгованості в повному обсязі. При цьому іпотечний договір є забезпечувальним зобов`язанням, що має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. І звернення стягнення на предмет іпотеки як додатковий спосіб забезпечення вимог кредитора може застосовуватися разом з основним способом захисту або окремо, що не свідчить про подвійне стягнення заборгованості. ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить ухвалу суду від 27.03.2020 залишити без змін. Посилається на те, що і предметом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки і предметом позову про стягнення заборгованості є стягнення грошових коштів за кредитним договором № 830/27/14-4/12/8-105 від 18.02.2020. Тому суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України. Постанови Верховного Суду, на які посилається представник апелянта, висновків суду не спростовують, оскільки застосовуються до випадків, коли коштів від реалізації предмету іпотеки не достатньо для погашення всієї суми заборгованості. Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Як установлено судом і вбачається із матеріалів справи, у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 6 388 999 грн 35 коп. заборгованості за кредитним договором № 830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 (а.с. 1-4). Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24.02.2020 було відкрите провадження у справі № 953/1574/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на предмет іпотеки. Позов ОСОБА_1 у цивільній справі № 953/1574/20 обґрунтований тим, що у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором № 830/27/14-4/12/8-105 від 28.02.2008 в розмірі 6 245 751 грн 45 коп., яку він не погашає. Тому на передані в іпотеку належні відповідачу нежитлові приміщення слід звернути стягнення, визнавши за ОСОБА_1 право власності на предмет іпотеки (а.с. 44-51). Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.3 ч.1 ст.186 ЦПК Україна). При цьому підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (пункт 5 частини 1 статті 119 ЦПК). Такими є юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка опосередковується спірними правовідносинами (суб`єктивним правом позивача та відповідача). Предмет позову характеризується певним змістом, а в окремих випадках і окремим об`єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому (процесуальному) розумінні від матеріального об`єкта позову. Колегія суддів не погоджується із тим, що позов про стягнення заборгованості та позов про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості мають однаковий предмет позову. Предметом позову про стягнення заборгованості є певна грошова сума, яку особа зобов`язана була повернути кредитору, проте не повернула. Предметом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки є, як правило, об`єкт нерухомості (у цивільній справі № 953/1574/20 - це нежитлові приміщення), звернути стягнення на який просить кредитор. До того ж справи про стягнення заборгованості за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки мають різний предмет доказування. У спорах про стягнення заборгованості за кредитним договором доказуванню підлягає наявність заборгованості та її розмір. У спорах про звернення стягнення на предмет іпотеки окрім наявності заборгованості позивач повинен також довести, що у нього є право звертати стягнення на переданий в іпотеку предмет і обраний ним спосіб звернення стягнення відповідає погодженому сторонами способу та вимогам законодавства. Тому колегія суддів уважає, що суд помилково відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження за його позовом про стягнення заборгованості, пославшись на існування спору між тими ж сторонами з того ж предмету і підстав. Тому апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню. Справу належить направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 390, 391 ЦПК України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 березня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 16 вересня 2020 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина