Постанова 4856 № 240/2752/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2752/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 16 вересня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : в березні 2020 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Корнєєва М.М. від 24.02.2020 ВП №60242731 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Також, позивач просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Корнєєва М.М. від 24.02.2020 ВП №60242731 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у відпустці. Колегія суддів зазначає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки позивач не обмежений одним працівником та міг визначити самостійно іншого представника. Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника відповдіача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Однак, колегія суддів зазначає, що у відповідності до абз.1 ст.5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з ст.7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Відповідно до ст.12 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису. Отже, обов`язковою умовою для чинності електронного документу являється його підписання електронним-цифровим підписом. Згідно з довідкою відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 клопотання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про розгляд справи за їх відсутності не містить електронно-цифровий підпис. Тобто, клопотання підлягає залишенню без розгляду. Згідно з ч.2, 3 ст.268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 22.12.2017 по справі №295/14090/17, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.06.2017 провести перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/1624 від 05.05.2017. З метою виконання вказаного судового рішення у добровільному порядку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/1624 від 05.05.2017 з 01.06.2017 та доплату за рішенням суду за період з 01.06.2017 по 31.01.2018 в розмірі 19926,72 грн. зараховано на рахунок пенсіонера в лютому місяці 2018 року, разом новим поточним розміром пенсії за лютий 2018 року. 17.03.2018 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшла довідка ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/1624 від 17.03.2018, яка за своїм змістом та розміром грошового забезпечення визначеного для перерахунку пенсії ОСОБА_1 була аналогічною довідці №85/1624 від 05.05.2017. Водночас, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 було скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 грудня 2017 року та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/1624 від 05.05.2017, починаючи з 01 січня 2016 року, з врахуванням фактично проведених виплат та виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Корнєєва М.М. від 24.02.2020 ВП №60242731 на Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області за невиконання рішення у справі №295/14090/17 у повному обсязі було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що невиконаною/несплаченою є заборгованість не за рішеннями судів у справі №295/14090/17, а яка підлягала сплаті на умовах Постанови КМ України №103 позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Також, суд першої інстанції зазначив, що невиконання судового рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині виплати суми боргу за період з 1 січня 2016 року до 31 травня 2017 року через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. На підставі вказаного вище, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови, тому позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області мають бути задоволені. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження". Відповідно до ст.1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Як передбачено ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з п.1 ч.1 ст.3 ЗУ "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Положеннями ч.1, 2 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч.1, 2 ст.63 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з ст.75 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження", а також дотриманням сторонами виконавчого провадження своїх обов`язків. Згідно з ч.1, 3 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Відповідно до п.6 ч.5 ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 затверджений Порядок. Згідно з п.1 Порядку №649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Відповідно до п. 2 Порядку №649 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення. Як передбачено п.4 Порядку №649 черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Відповідно до п.3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Процедура функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), та внесення інформації до нього визначається Порядком ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 26 вересня 2018 року № 20-1. Згідно з п.5 Порядку №649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Відповідно до п.10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Згідно з п.11 Порядку №649 боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону. Разом з тим, як вірно вказує суд першої інстанції - факт здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2017 по 31.01.2018, який частково входить до періоду з 01.01.2016, за який підлягає перерахунку пенсія за рішенням суду у справі №295/14090/17 не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Надходження до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідки ліквідаційної комісії Управління МВС України в Житомирській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/1624 від 17.03.2018 не нівелює судове рішення від 13.03.2018 у справі №295/14090/17, оскільки відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Однак з урахуванням зазначених вище норм та, як вірно вказує суд першої інстанції, невиконання судового рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині виплати суми боргу за період з 1 січня 2016 року до 31 травня 2017 року через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. З урахуванням даної визначальної обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є правомірним та не підлягає скасуванню. Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів наголошує, що вони ніяким чином не впливають на правильність прийнятого рішення по суті. Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у п.36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). А тому, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ч.4 ст.272, ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.