Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № П/320/1151/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1151/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Журавель В.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Кондрат Л. за участю: позивача: ОСОБА_1 представника позивача: Кривошей О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідачі, ГУ ПФУ у Київській області) в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії; - зобов`язати відповідача перерахувати позивачу пенсію за особливі заслуги перед Україною, починаючи з 2015 року до моменту подання позову, у розмірі 34 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2017 р. № 2054. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 07.11.2011 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується розпорядженням № 4246 від 07.11.2011 року. Починаючи з серпня 2014 року по липень 2015 року ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Указом Президента України від 31 липня 2015 року №461/2015 ОСОБА_1 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Так, з серпня 2015 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, у зв`язку з додатковим розрахунком - за особливі заслуги перед Україною, в розмірі 23 %, відповідно до Закону України «Про державні нагороди України». Згідно з протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії з 01.12. 2019 року пенсія позивача складається з наступних показників: - % для обчислення пенсії по інвалідності - 50 %; - розмір пенсії за віком (ст. 27) (27488 грн. 16 коп. * 0.44000) - 12094 грн. 79 коп.; - доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 9 років) - 96 грн. 66 коп.; - розмір пенсії по інвалідності - 6095 грн. 73 коп.; - додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС Постанова № 112 п. 5 - 284 грн. 70 коп.; - цільова допомога інвалідам війни ІІІ-х групи - 50 грн. 00 коп.; - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 3 групи (30 % від 1638 грн.) - 491 грн. 40 коп.; - збільшення ст. 27, 42 інвалідам війни Постанова № 1281 п. 1 - 1511 грн. 85 коп.; - пенсія за особливі заслуги перед Україною п. 6 ст. 1 Закону України (23 % від 1638 грн.) - 376 грн. 74 коп. Отже, загальний розмір пенсії становить 8810 грн. 42 коп. У подальшому позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії за особливі заслуги перед Україною, починаючи з 2015 року у розмірі 34% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2017 р. № 2054. Листом № 685-28584/Щ-03/8-2800/19 від 06.12.2019 року ГУ ПФУ у Київській області повідомлено позивачу, що відповідно до витягу з протоколу № 195 засідання комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Хмельницькій обласній державній адміністрації від 28 жовтня 2015 р. позивачу встановлено пенсію за особливі заслуги перед Україною в розмірі 23%, підстав для проведення перерахунку пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до наказу № 2054 немає. Також, відповідач повідомив, що розмір пенсії за особливі заслуги перед Україною перераховуються у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Починаючи з 01.12.2019 року розмір пенсії за особливі заслуги перед Україною становить 376 грн. 74 коп. (1638 грн. 00 коп. х 23 %). Не погоджуючись із вказаним перерахунком пенсії за особливі заслуги перед Україною, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача були правомірними, перерахунок пенсії за особливі заслуги перед Україною проведено вірно, а тому право позивача не порушено. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державні нагороди України» (далі по тексту - Закон №1549-ІІІ) від 16 березня 2000 року №1549-ІІІ та Законом України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 року № 1767-ІІІ (далі по тексту - Закон №1767-ІІІ). Усі нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Статтю 1 Закону №1549-ІІІ встановлено, що державні нагороди України (далі також - державні нагороди) є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною. Відповідно до вимог статті 3 Закону № 1549-ІІІ державними нагородами є: звання Герой України; орден; медаль; відзнака «Іменна вогнепальна зброя»; почесне звання України; Державна премія України; президентська відзнака. Статтею 7 Закону №1549-ІІІ визначено, що в Україні встановлюються певний перелік орденів, у тому числі орден «За мужність» I, II, III ступеня - для відзначення військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб за особисті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, а також в інших випадках при виконанні військового, службового, громадянського обов`язку в умовах, пов`язаних з ризиком для життя. Відповідно до вимог статті 15 Закону № 1549-ІІІ особи, нагороджені державними нагородами, користуються пільгами, передбаченими законами України. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Отже, позивач має право користуватися пільгами, передбаченими законами України. У свою чергу, встановлення громадянам, які мають значні заслуги у сфері державної, громадської або господарської діяльності, досягнення у галузі науки, культури, освіти, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту тощо, пенсій за особливі заслуги перед Україною передбачено Законом №1767-ІІІ. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Законом №1767-ІІІ, пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються громадянам України: - особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «заслужений», почесним званням України «Мати-героїня», державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 1 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення. Згідно з вимогами ст. 5 Закону №1767-ІІІ пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність: - від 35 до 40 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 1 і 8 статті 1 цього Закону; - від 25 до 35 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 2 - 5 статті 1 цього Закону; - від 20 до 25 відсотків - особам, зазначеним у пунктах 6 і 7 статті 1 цього Закону. Розмір надбавки визначається згідно із схемою визначення розмірів надбавок залежно від заслуг перед Україною, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. У разі якщо особа одночасно має право на надбавку з кількох підстав, передбачених статтею 1 цього Закону, встановлюється надбавка, що є більшою у максимальному розмірі. Наказом Міністерства соціальної політики України від 27 грудня 2017 року №2054 затверджено Схеми визначення розмірів надбавок до пенсії, на яку має право особа згідно із законом, залежно від заслуг перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». Розмір надбавки визначається у відсотках прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність. Встановлюється в наступних розмірах: - Героям України; Героям Радянського Союзу; Героям Соціалістичної Праці; Героям Небесної Сотні; матерям, які народили 10 і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку - 40%; - Ветеранам війни, нагородженим у період бойових дій одним бойовим орденом, двома медалями «За відвагу» чи Ушакова; одноразовим переможцям Олімпійських, Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих; багаторазовим чемпіонам світу; рекордсменам світу - 34%; - Особам, відзначені державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР; особам, нагородженим орденом України або колишнього Союзу РСР; особам, яким до 01 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного значення - 23%; - Особам, нагородженим одним орденом Трудової Слави; одним бойовим орденом не у період бойових дій; депутатам чотирьох і більше скликань міських рад міст обласного підпорядкування - 21%. Дослідивши матеріали справи та обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач помилково відносить себе до категорії осіб, які визначені в пунктах 2-5 частини 1 статті 1 Закону №1767-ІІІ, для яких встановлено 34 % розміру надбавки прожиткового мінімуму, оскільки останній не є ветераном війни, нагородженим за бойові дії, адже в Україні бойові дії проводилися в 1944-1951 роках. Зазначений перелік бойових дій визначено в постанові Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994 року, якою затверджено перелік держав і періодів бойових дій на їх територіях. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачу правомірно враховано надбавку в розмірі 23% від прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб, оскільки його нагороджено орденом України, а саме: орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Крім того, застосування позивачем терміну «бойовий орден» є безпідставним, оскільки термін «бойовий орден» не визначено у законодавстві України, а тому надане позивачем тлумачення норм законодавства є помилковим. Також, колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує ані очевидні заслуги позивача перед Україною, ані наявність у нього нагороди, ані право останнього на встановлення надбавки до пенсії. Фактично спірним є лише розмір такої надбавки. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що відповідач діяли у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 14.09.2020 року