Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/3000/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3000/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., секретаря Винокурової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГТ Блек СІ» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм «В1», «В4», - В С Т А Н О В И В : Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2018 року, про що складено відповідний Акт від 05 жовтня 2018 року №977/26-15-14-04-01/42042158 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 59-72). Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення на суму 733125,00 грн. суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2018 року та завищення на 219873,00 грн. суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2018 року. На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форм «В1», «В4» від 26 жовтня 2018 року №№0054571404, 0054581404 якими Позивачу на 1099687,50 грн. зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у тому числі на 733125,00 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та на 366562,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); зменшено на 219873,00 грн. розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2018 року. Як вбачається з матеріалів справи, між та Позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АФ «Харвест», як Постачальником, укладено Договори поставки №МГТ-13/18 від 18.06.2018, №МГТ-14/18 від 22.06.2018, №МГТ-16/18 від 27.06.2018, №МГТ-18/18 від 03.07.2018, №МГТ-25/18 від 10.07.2018, №МГТ-26/18 від 11.07.2018, №МГТ-33/18 від 18.07.2018, №МГТ-42/18 від 26.07.2018, згідно з п.п. 1.1. яких Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю 2-го, 3-го, 5-го та 6-го класу українського походження врожаю 2017 - 2018 років, іменований в подальшому «Товар»), на передбачених даними Договорами умовах. Відповідач на підтвердження відсутності факту реального здійснення господарських операцій посилається на відсутність відповідних виробничих потужностей та персоналу контрагента Позивача. Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №1640/2783/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, посилання контролюючого органу на результати опрацювання зібраної податкової інформації відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімавера Груп», згідно якої встановлено незнаходження вказаного суб`єкта господарювання за його місцем реєстрації, а також відсутність у останнього необхідних економічних умов та трудових ресурсів, зокрема технічного персоналу, складських приміщення та транспортних засобів необхідних для ведення господарської діяльності такого роду, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, знаходженням за місцем реєстрації, неможливості встановлення походження товару про всьому ланцюгу товарообігу тощо, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання. Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частин першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №818/1104/17 за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Практика» до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю. Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарських операцій, надано належним чином завірені копії: Податкових та Видаткових накладних, Платіжних доручень. Товар поставлено до терміналу ТОВ «Аскет Шиппінг» в повному обсязі, що підтверджується Договором про надання послуг від 21.06.2018 №24-Н, укладеним між ТОВ «Аскет Шиппінг», як Експедитором, та Позивачем, як Замовником, відповідно до п. 1.1. якого Експедитор за обумовлену плату надає Замовнику комплекс транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією перевалки вантажів Замовника через морські та/або річні порти України. Придбаний у ТОВ «АФ «Харвест» Товар Позивачем реалізовано Mill Corp Grain Trading DMCC за Контрактами від 22.06.2018 №180622/1, від 10.07.2018 №180710/1, від 16.07.2018 №180716/1, згідно з якими Позивач, як Продавець, зобов`язується в установлений строк передати Товар (базовий актив) у власність Покупця на визначених у цих Контрактах умовах, а Покупець - прийняти в установлений строк Товар (базовий актив) і сплатити за нього визначену у цих Контрактах ціну. Отже, Позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій, оскільки з наданих ним первинних документів встановлено зв`язок між фактом придбання Товару і подальшою його господарською діяльністю. Згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано. У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними і підлягають скасуванню. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Постанову складено в повному обсязі 11.09.2020 року. Головуючий суддя Бабенко К.А. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.