Ухвала КЦС ВС № 377/823/19

УХВАЛА 10 вересня 2020 року м. Київ справа № 377/823/19 провадження № 61-13107ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа - первинна профспілкова організація державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (далі - ДСП «Чорнобильська АЕС»), третя особа - первинна профспілкова організація державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» (далі - первинна профспілкова організація ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» від 18 вересня 2019 року № 431-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» з 30 вересня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 року на посаді головного бухгалтера на ДСП «Чорнобильська АЕС». Стягнуто з ДСП «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 жовтня 2019 року по 20 лютого 2020 року у розмірі 220 560,76 грн без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 27 серпня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ДСП «Чорнобильська АЕС» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». За таких обставин розгляд касаційної скарги ДСП «Чорнобильська АЕС» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 220 560,76 грн. Отже, справа № 377/823/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Разом з тим, у касаційній скарзі заявник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, проте вказані посилання є безпідставними й не спростовують визначення цієї справи як малозначної. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ДСП «Чорнобильська АЕС» подалокасаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа - первинна профспілкова організація державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська