Постанова Київський апеляційний суд № 357/2900/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м. Київ Справа № 357/2900/20 Головуючий у суді першої інстанції: Ярмола О.Я. Апеляційне провадження № 22-ц/824/9858/2020 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р. суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №1 про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок, ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 (далі - ЖЕК №1) про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок. Просив визнати протиправними дії ЖЕК № 1 по нарахуванню оплати за технічне обслуговування та електропостачання ліфта; зобов`язати ЖЕК № 1 зробити відповідні перерахунки оплати без врахування плати за технічне обслуговування ліфта та його електропостачання з 01 жовтня 2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з травня 1974 року ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Оплата за послуги з утримання та обслуговування ліфтів за період з травня 1974 року по 01 жовтня 2014 року не нараховувалась. 01 жовтня 2014 року ЖЕК № 1 почало нараховувати мешканцям перших поверхів багатоквартирного будинку оплату за технічне обслуговування та електропостачання ліфтів. Позивач вважає такі нарахування незаконними, тому 25 лютого 2015 року звернувся до начальника ЖЕКу № 1 з вимогою здійснити перерахунок оплати послуг з утримання будинку, також попередив адміністрацію ЖЕК № 1 про відмову у сплаті нарахувань за технічне обслуговування та електропостачання ліфтів. Вказав, що мешканці першого поверху будинку АДРЕСА_1 неодноразово звертались до Білоцерківської міської ради, ЖЕКу № 1 з вимогою пояснити законність таких нарахувань, проте жодних пояснень отримано не було. 11 травня 2019 року позивач направив лист на ім`я начальника ЖЕК № 1 м. Біла Церква відповідно до якого просив надати відомості про нарахування оплати за технічне обслуговування ліфта у період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2019 року та вказати загальну суму, надати нормативні документи на підставі яких проводяться дані нарахування. 25 липня 2019 року позивач отримав лист від ЖЕК № 1, проте, відповідно до змісту отриманого листа відповідь на поставлені позивачем запитання надано не було. 17 липня 2020 року позивач отримав попередження, відповідно до якого зазначалось, що станом на 01 лютого 2020 року у нього виникла прострочена заборгованість перед КП БМР ЖЕК № 1 за спожиті послуги у розмірі 2 184,10 грн. Згідно відомостей зазначених у квитанціях неможливо становити, яка сума заборгованості саме за послуги за технічне обслуговування та електропостачання ліфтів. На обґрунтування своїх доводів посилався на положення Постанови КМУ № 515 від 17 липня 2015 року «Про внесення змін до порядку формування тарифів за послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій», відповідно до якого були внесені зміни до п. 11 - формули, за якою нараховуються витрати з технічного обслуговування ліфтів. В роз`ясненні складових елементів даної формули визначені власники приміщень, які не платять за витрати з технічного обслуговування ліфтів, а саме сказано, що в розрахунки входять «сумарна загальна площа квартир (житлових приміщень у гуртожитку), нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) крім квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщеннях у житлових будинках (гуртожитках) першого поверху». Таким чином нарахування мешканцям першого поверну за технічне обслуговування ліфтів проводитись не повинно. Проте, ЖЕК № 1 безпідставно проводить нарахування мешканцям перших поверхів по оплаті послуг за ліфти. 08 квітня 2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, просив відмовити в задоволені позовних вимог. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 1 подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір. В обґрунтування апеляційних вимог вказало, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, суд не повністю з`ясував обставини справи, які вважав встановленими. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт зазначив, що співвласники будинку здійснюють оплату не за користування ліфтом (всупереч висновкам суду та твердженням позивача), а за його технічне обслуговування та енергопостачання, оскільки ліфт є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку, а обов`язок його утримання встановлено законом для всіх співвласників без винятку. Відповідно до положень п. 3(1) розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189, відповідач здійснює нарахування плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до затверджених тарифів, а тому немає підстав для здійснення перерахунку плати всупереч таким тарифам, оскільки рішення про їх затвердження є чинним. Звільнити позивача від участі в утриманні ліфтів будинку є можливим тільки при укладенні договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та на підставі відповідного рішення зборів співвласників будинку. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що з травня 1974 року позивач є власником та мешканцем квартири АДРЕСА_1 , його квартира розміщена на першому поверсі вказаного будинку, відповідно до правоустановчих документів на нерухоме майно (а.с.15). 13 травня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а.с.33-34). Відповідно до п.1 Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом Договору є забезпечення виконавцем надання послуг, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом. Згідно п.10 Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати за послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі. З 01 жовтня 2014 року позивачу в оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було включено плату за технічне обслуговування і енергопостачання ліфтів, відповідно до наданого відповідачем розрахунку (а.с.58-59). Позивач починаючи з лютого 2015 року, неодноразово звертався до відповідача за роз`ясненнями та з вимогою виключити з складової тарифу, наданих відповідачем послуг, оплату за техобслуговування і освітлення ліфта, оскільки позивач є мешканцем 1-го поверху (а.с. 6,7,44,45). Рішенням Білоцерківської міської ради від 23 грудня 2005 року за № 388 виконавцем послуг з утримання будинків, споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква є житлово-експлуатаційні контори №№1-8 - балансоутримувачі житлового фонду. Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлені рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09 вересня 2014 року № 332 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги (з урахуванням рішень виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 серпня 2017 року № 293 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор № 1, 6, 7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів» та від 23 січня 2018 року № 39 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор № 1,6,7 розрахованих шляхом коригування діючих тарифів». Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем доведено, що житлова послуга «утримання ліфтів» ним, як мешканцем першого поверху, не отримувалась з моменту заселення в будинок АДРЕСА_1 , і Договором від 13 травня 2010 року така послуга не передбачена та по 2014 рік відповідач не включав в складову тарифу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій плату за технічне обслуговування та енергопостачання ліфтів для мешканців квартир першого поверху, тому на позивача протиправно покладено обов`язок оплати вказаної послуги. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно ст. 1, 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил,що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до положень пункту 3-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 9 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189), до моменту укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком зі співвласниками будинку АДРЕСА_1 , відповідач продовжує надавати позивачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на умовах які діяли до введення в дію норм Закону № 2189, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком (тобто до 10 червня 2018 року, згідно пункту 1 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189). Суд першої інстанції вірно встановив, що тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлені рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09 вересня 2014 року № 332 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги (з урахуванням рішень виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 серпня 2017 року № 293 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор № 1, 6, 7, розрахованих шляхом коригування діючих тарифів» та від 23 січня 2018 року № 39 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій комунальних підприємств міської ради житлово-експлуатаційних контор № 1,6,7 розрахованих шляхом коригування діючих тарифів». Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, про те, що у договорі про надання послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій відсутні в структурі тарифу зобов`язання по оплаті технічного обслуговування та енергопостачання ліфтів, який мав сплачувати позивач. Колегія суддів встановила, що предметом Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної сплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. Відповідно до п. 1,2,5,6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Відповідно до п. 4 .ч.

1. Ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій передбачено сплату споживачем за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку у тому числі за обслуговування ліфту. Передчасним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не зобов`язаний оплачувати рахунки за послуги користування ліфтом, оскільки фактично їх не споживає, так як проживає на першому поверсі будинку. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Статтею 66 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що плата за користування житлом обчислюється з огляду на загальну площу квартири. Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 20.05.2009 року N 529, передбачено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов`язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається згідно з Типовим переліком послуг та по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій. До типового переліку належать послуги з виконання комплексу робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель та технічного обладнання. Калькуляційною одиницею для розрахунку тарифів на зазначені послуги та їх складові визначено 1 кв. м загальної площі квартир будинку. Таким чином, стягнення плати за користування ліфтом, виходячи із 1 кв. м загальної площі квартир, відповідає вимогам чинного законодавства. Слід зазначити, що мешканці платять не за користування ліфтом, а за утримання та обслуговування одного із елементів загального майна багатоквартирного будинку. Така ж схема встановлена щодо всіх будівельних та інженерних конструкцій, систем будинку (система димовиведення й пожежогасіння, сміттє- провід, сходові клітки, покрівля тощо). Тобто ліфт - це така ж сама частина будинку, як сходові клітки, горище, підвал, і мешканці платять не за поїздки, а за те, що ліфт працює. Отже, мешканці беруть участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Зміна методики розрахунку вартості послуг з утримання будинків та їх складових суперечить вимогам Житлового кодексу Української РСР та постанові Кабінету Міністрів від 20 травня 2009 року N

529. Це пояснюється багатьма чинниками, насамперед такими: кількість проживаючих у квартирах чи будинках може змінюватися, може бути, що в квартирі проживає більше людей, ніж зареєстровано, і навпаки. Квадратний метр загальної площі є сталою величиною і дає змогу рівномірно розподілити витрати обслуговуючого підприємства. Тобто це плата не за користування ліфтом, а участь у витратах на його утримання. Отже, всі власники (наймачі) квартир чи нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку як співвласники будинку (і ліфта) несуть відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію ліфтів і зобов`язані брати участь у витратах на його технічне обслуговування та експлуатацію незалежно від того, користуються вони ним чи ні. Нарахування плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у тому числі і технічне обслуговування ліфтів, виконавцями цих послуг має здійснюватися на загальну площу квартири, відповідно до даних свідоцтв на право власності на нерухоме майно. У багатоповерхових будинках ліфт є спільною неподільною власністю власників квартир. За Постановою № 529 КМУ «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» всі власники квартир, крім квартир на 1-му поверсі, зобов`язані утримувати ліфт і тому оплачувати його технічне обслуговування. Тобто ліфт - це така ж сама частина будинку, як сходові клітки, горище, підвал, і мешканці платять не за поїздки, а за те, що ліфт працює. Отже, мешканці беруть участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Зі вступом в 2015 році в силу Закону України «Про особливості права власності в багатоквартирних будинках» у співвласників є право загальними зборами приймати рішення про управління і розпорядження спільним майном, наприклад, звільнити від оплати за технічне обслуговування ліфтів власників житлових і нежитлових приміщень 1-го поверху. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно тлумачив закон, який підлягає застосуванню. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 задовольнити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді Т.О. Невідома А. А. Пікуль