Постанова 4822 № 718/409/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2020 року м. Чернівці справа № 718/409/20 провадження №22-ц/822/638/20 Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Височанської Н.К., суддів: Литвинюк І.М., Половінкіної Н.Ю. секретар Герман Я.І. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Мінів О.І., В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову зазначала, що 6 липня 2006 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 вихованням дитини не займається, належної матеріальної допомоги не надає, а тому вона звернулася в суд для призначення аліментів на неповнолітню дитину. ОСОБА_2 офіційно не працює, проте постійно їздить на заробітки за кордон. Просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісяця з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 01 квітня 2020 року подав до суду власноручну заяву, у якій поданий до нього позов визнавав у повному обсязі та вказував, що погоджується із розміром вказаних аліментів. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на те, що суд першої інстанції прийняв рішення на підставі його заяви про визнання позову в повному обсязі, але наразі він вважає, що подав заяву помилково, та не розумів на той час, яка саме сума аліментів підлягає стягненню. Також зазначає, що він немає постійного місця роботи та сталого заробітку, підприємницькою діяльністю не займається, і за межі України з метою працевлаштування не виїжджає. Майна, оформленого на нього, також немає, і позивачка не надала суду доказів його матеріальної спроможності сплачувати призначену судом суму аліментів. Посилаючись на вищевикладене просив скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким стягувати з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки в розмірі по 1200 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 березня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Вказувала, що суд правильно визначив розмір аліментів та певний час ОСОБА_2 їх вчасно сплачував, що підтверджується фактом сплати даної суми через поштові перекази. Посилання на те, що відповідач не розумів суті позовних вимог позивачка вважає надуманими. Не було спростовано в суді і те, що відповідач виїжджає на заробітки за кордон, та працює неофіційно на будівельних роботах, а отже має змогу виплачувати призначені аліменти. Просила суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що сторони з 06 липня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_3 . Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказувала, що відповідач вихованням дитини не займається та матеріальної допомоги не надає, а тому просила призначити до сплати відповідачем аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до СК України, ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», який, зокрема, передбачає підвищення мінімального розміру аліментів, спрощення процедури стягнення аліментів та оголошення аліментів власністю дитини. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України у редакції Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII). Відповідно до статті 182 СК України (у редакції у редакції Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України). Апеляційним судом встановлено, що відповідач власноручно написав заяву, у якій позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі 2500 грн на місяць на утримання неповнолітньої дочки визнав у повному обсязі та зазначив, що наслідки визнання позову йому відомі (а.с.19). Така заява про визнання позовних вимог була прийнята судом, оскільки відповідач скористався своїм правом, що передбачено статтею 206 ч.1 ЦПК України. ОСОБА_1 зазначала у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідач сплачував певний час вказану суму шляхом поштових переказів наступними платежами: 01 травня 2020 року 2500 грн.; 09 травня 2020 року 2500 грн.; 09 червня 2020 року 2500 грн.; 09 липня 2020 року - 1000 грн. З вищенаведеного вбачається, що відповідач належно виконував рішення суду, а відповідно, розумів суть позовних вимог та наслідки прийнятого рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що він не розумів суті спору та яка сума аліментів підлягає стягненню не можуть бути прийняті до уваги, оскільки така поведінка суперечить добросовісності, так як не відповідає заяві відповідача, у якій чітко вказана сума. Доказів щодо свого майнового стану, рівня отримуваних доходів, стану здоров`я або інших обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у розмірі 2500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку ним не надано. Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Відповідно до ч.1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу дитині у визначеному судом розмірі, є безґрунтовними та такими, що не підтверджені жодними доказами. Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 статтею 12, ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина 6 статтею 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-яких доказів, що підтверджують неможливість надання матеріальної допомоги дитині у визначеному судом розмірі, та доводів на спростування висновків суду першої інстанції, відповідач суду апеляційної інстанції не надав. Виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, з урахуванням швидких темпів зростання цін, значного зростання витрат на оздоровлення, харчування, лікування, утримання дитини, а також ту обставину, що відповідач є особою працездатного віку і заперечень не надав, своєю заявою визнав позов, визнання ним позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а навпаки - є в інтересах дитини, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.М. Литвинюк Н.Ю. Половінкіна