LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС200/2899/20-а

від 14.09.2020 · Адміністративна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 травня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лип…

УХВАЛА 14 вересня 2020 року м. Київ справа № 200/2899/20-а адміністративне провадження № К/9901/21279/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 травня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №200/2899/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: І. Суть справи ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у якому просив: - визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду за період з 9 лютого 2018 року до 30 квітня 2018 року; - зобов`язати здійснити нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду за період з 9 лютого 2018 року до 30 квітня 2018 року; - визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь з 1 травня 2018 року до 6 листопада 2018 року при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил; - зобов`язати здійснити нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь з 1 травня 2018 року до 6 листопада 2018 року при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил; - зобов`язати здійснити перерахунок розрахунку вислуги років для призначення пенсії від 26 лютого 2020 року, здійсненого управлінням кадрового забезпечення ГУ НП в Донецькій області, у якому врахувати коефіцієнт (3) у пільговому обчисленні вислуги років у зв`язку з безпосередньою участю з 1 травня 2018 року до 6 листопада 2018 року при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року справу віднесено до справ незначної складності, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Донецький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 4 травня 2020 року, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року, відмовив у задоволенні позову. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 24 липня 2019 року №4863/02/12-2019, від 11 лютого 2020 року №574/12/03-2020, про те, що позивач дійсно в період з 9 лютого 2018 року до 30 квітня 2018 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької області на підставі наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 11 лютого 2018 року №42дск; наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 30 квітня 2018 року №120 дск; наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 21 березня 2019 року №011, свідчать про прибуття та вибуття позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Суд не приймає зазначені довідки та графіки чергування в якості доказів безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, оскільки вказані документи не містять відомостей щодо перебування позивача у підпорядкуванні (виконання завдання) керівництва штабу АТО у спірні періоди. Враховуючи відсутність доказів на підтвердження доводів позивача про безпосередню його участь в антитерористичній операції в спірні періоди, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. ІІ.

Мотиви Верховного Суду Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини шостої статті 12 вказаного Кодексу). Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, Судом не встановлені. Також з матеріалів касаційної скарги не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, що була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 3, 12, 328, 333 КАС України

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 травня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №200/2899/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»