Ухвала КАС ВС № 240/12012/19

УХВАЛА 15 вересня 2020 року м. Київ справа № 240/12012/19 адміністративне провадження № К/9901/22013/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі за його позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Станишівської сільської ради, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2019 року №873 в частині залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 від 8 квітня 2019 року про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в селі Зарічани Житомирського району Житомирської області (між земельними ділянками по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 площею 0,0100 га); - зобов`язати Станишівську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 8 квітня 2019 року про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва в селі Зарічани Житомирського району Житомирської області (між земельними ділянками по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , площею 0,0100 га). Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовив. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін. Не погодившись із цими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 31 серпня 2020 року. Предметом оскарження в зазначеній справі є протиправність дій відповідача щодо залишення без задоволення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва. Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду 09 грудня 2019 року суд першої інстанції відніс дану справу до категорії справ незначної складності відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 12 КАС України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає, що оскільки спір в даній справі стосується надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, а також з огляду на значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи - дана справа є малозначною. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі фактично йдеться про незгоду із встановленими судами обставинами справи. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі за його позовом до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Судді: А.Ю. Бучик А.І. Рибачук