Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № П/320/866/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/866/20 Головуючий у І інстанції - Колеснікова І.С. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 07.08.2019 року № 0110475405. Позов мотивовано безпідставністю застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних, оскільки Позивачем здійснено постачання товарів кінцевому споживачу, який не є платником податку на додану вартість, і податкові накладні за вказаними операціями не надавались покупцю, що є виключенням із випадків застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до положень статті 1201 Податкового кодексу України. Також Позивачем наголошено на неоднозначність трактування положень пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України, оскільки сприймаючи текст вказаної норми можна дійти висновку, що зазначена норма містить перелік податкових накладних, несвоєчасна реєстрація яких не призводить до відповідальності, а саме: податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю); складеної на постачання товарів / послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; складеної на постачання товарів / послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Позивач зазначає, що 21 травня 2020 року Президентом підписано Закон від 16.01.2020 року №466-ІХ (Законопроект 1210 від 16.01.2020, далі "Закон"), що був опублікований 22 травня 2020 року в газеті «Голос України» №84 (7341), та вступив в силу 23 травня 2020 року, в якому викладено новий порядок застосування штрафних санкцій за вже виявленими порушеннями строків реєстрації ПН та РК, а саме за операціями, що не передбачають надання ПК отримувачу. В силу вимог пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України, яким встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, на думку Позивача, грошові зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Київській області від 07.08.2019 № 0110475405 станом на день подання апеляційної скарги є неузгодженими. Абзацом третім пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Позивач зазначає, що норма права викладена у абзаці третьому пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за методом правового регулювання є імперативною, тобто виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків контролюючого органу. На думку Позивача, з дати набрання чинності абзацом третім пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 07.08.2019 N 0110475405 згідно з яким до нього застосовано штраф у сумі 259 982 грн. 02 коп. - є скасованим (відкликаним), а відтак - відсутній предмет спору у даній справі. Проте станом на дату звернення до суду апеляційної інстанції Відповідачем не виконано вимоги абзацу третього пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, не здійснено перерахунок суми штрафу визначеного згідно акту камеральної перевірки від 03.06.2019 № 1274/10-36-54-05/41170778, не скасовано податкове повідомлення- рішення ГУ ДФС у Київській області від 07.08.2019 року № 0110475405, що є предметом оскарження у даній справі. На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що ТОВ «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» зареєстровано накладну, яка не підпадає до тієї категорії накладних за своєчасність реєстрації яких контролюючий орган не має права застосовувати штрафні санкції (обов`язковою умовою звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 120.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою). Також Відповідач вказує, що на надані Податкові накладні № 1, 2, 4 підтверджують факт оподаткування Позивача за ставкою 20%, що в свою чергу вказує на відсутність пільг, що звільняють від реєстрації податкових накладних. Таким чином, на думку Відповідача, твердження Позивача спростовуються фактичними обставинами справи та судовою практикою стосовно застосування п. 120'.1 статті 120.1 ПК України, а зареєстровані платником несвоєчасно податкові накладні не підпадають до тієї категорії, за яку платник не несе відповідальності за своєчасність реєстрації. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» зареєстроване як юридична особа 23.02.2017 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 13391020000014693. Індивідуальний податковий номер ТОВ «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» як платника податку на додану вартість - 411707710131. Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017 року по 30.10.2018 року, про що складено акт від 03.06.2019 року № 1274/10-36-54-05/41170778. На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.08.2019 № 0110475405, яким до ТОВ ««БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 165152,38 грн. застосовано штраф у розмірі 10%, що складає 16 515,23 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 256 623,25 грн. застосовано штраф у розмірі 20%, що складає 51 324,65 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 480 355,34 грн. застосовано штраф у розмірі 40%, що складає 192 142,14 грн.; та/або встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України, податкових накладних / розрахунків коригування на суму ПДВ 225 013,54 грн., за що застосовано штраф в розмірі 50%, що складає 112 506,77 грн. Загальна сума штрафу становить 259 982,02 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» подано до Державної податкової служби України скаргу від 04.09.2019 № 1/19 на податкове повідомлення-рішення від 07.08.2019 № 0110475405. Державною податковою службою України прийнято рішення від 28.10.2019 № 7453/6/99-00-08-05-05 про результати розгляду скарги, яким скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.08.2019 № 0110475405 - без змін. Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, складені Позивачем, не віднесено Податковим кодексом до операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, або операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, відповідно, такі податкові накладні мали реєструватись Позивачем з дотриманням граничного строку, встановленого статтею 201 Податкового кодексу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс). Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1). Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абзац другий підпункт 75.1.1 пункту 75.1). Статтею 76 Податкового кодексу встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3). Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку Позивача про що складено відповідний акт від 03.06.2019 № 1274/10-36-54-05/41170778. Як убачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення Позивачем визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до статті 201 Податкового кодексу, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1). Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший). Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац четвертий). Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем) (абзаци чотирнадцятий-сімнадцятий). Відтак, до реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які не надаються покупцю, а також податкових накладних, складених за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, застосовуються граничні строки реєстрації, встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу. Абзацом вісімнадцятим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу встановлено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Згідно абзаців першого-шостого пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; - 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; - 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; - 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; - 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Актом перевірки від 03.06.2019 № 1274/10-36-54-05/41170778 встановлено затримку реєстрації Позивачем податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних: на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 165 152,38 грн. (штраф 10%); від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 256 623,25 грн. (штраф 20%); від 61 і більше календарних днів на суму 480 355,34 грн. (штраф 40%), всього штрафних санкцій - на суму 259 982,02 грн. Колегія суддів зазначає, що пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу встановлено виключення щодо застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, а саме: у разі реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що така податкова накладна повинна відповідати одночасно двом умовам: 1) не надається отримувачу (покупцю); 2) складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Аналогічна правова позиція є сталою та була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18 та інших. Колегія суддів наголошує, що необхідною умовою для звільнення платника податків від відповідальності встановленої п.120-1.1 ст.120-1 ПК України є не лише ненадання відповідних податкових накладних покупцеві, а й звільнення операцій від оподаткування або їх оподаткування за нульовою ставкою. Відтак, твердження Позивача щодо відсутності підстав для застосування штрафних санкцій за невчасну реєстрацію податкових накладних з огляду на те, що відповідні податкові накладні складені на кінцевих споживачів, що не є платниками податку на додану вартість, а відтак не підлягали наданню отримувачу (покупцю), є необґрунтованими та спростовуються нормами законодавства та судовою практикою щодо застосування відповідних норм. З огляду на наведені положення пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена норма містить перелік податкових накладних, несвоєчасна реєстрація яких не призводить до відповідальності, а саме: податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю); складеної на постачання товарів / послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; складеної на постачання товарів / послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, та операцій, звільнених від оподаткування, визначено статтями 195, 197 Податкового кодексу, відповідно, а також Розділом ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу. Не зважаючи на ту обставину, що податкові накладні, складені Позивачем, не надавались покупцям - неплатникам податку на додану вартість, зміст операцій, за якими складено зазначені податкові накладні, а саме: капітальний ремонт будівель та їх частин, що убачається з наявних у матеріалах адміністративної справи податкових накладних ТОВ «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» від 20.04.2018 № 1, № 2, від 10.10.2017 № 4, від 13.10.2017 № 5, від 28.08.2018 № 6, від 20.12.2017 № 11, від 22.12.2017 № 12, від 26.12.2017 № 13, від 26.12.2017 № 14, від 27.12.2017 № 15, № 16, № 17, № 18, не віднесено Податковим кодексом до операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, або операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, відповідно, такі податкові накладні мали реєструватись Позивачем з дотриманням граничного строку, встановленого статтею 201 Податкового кодексу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтонації про порушення Позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, зазначених у акті перевірки від 03.06.2019 року № 1274/10-36-54-05/41170778 та про правомірність нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за вказані порушення у розмірах, зазначених в акті перевірки. Доводи Позивача стосовно того, що несвоєчасна реєстрація накладних не порушує жодних прав контрагентів та держави, є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство містить імперативну норму, яка встановлює обов`язок по реєстрації постачальником товарів/послуг податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та встановлює відповідальність за недотримання відповідного обов`язку. У межах спірних правовідносин відсутнє неоднозначне трактування норм Податкового кодексу України, про яке стверджує Позивач, що підтверджується, зокрема, судовою практикою Верховного Суду, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства підлягає врахуванню. Щодо доводів Позивача про прийняття Закону від 16.01.2020 року № 466-ІХ, в якому викладено новий порядок застосування штрафних санкцій за вже виявленими порушеннями строків реєстрації ПН та РК, а саме за операціями, що не передбачають надання ПК отримувачу, Колегія суддів зазначає наступне. Так, 16 січня 2020 року було прийнято Закон України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року. Відповідно до абзаців першого, третього пункту 73 Підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України"Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень. Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Таким чином, з огляду на вищевикладені норми Позивач вважає, що спірне податкове-повідомлення рішення у даній справі вважається скасованим (відкликаним). В той же час, колегія суддів наголошує, що предметом розгляду в даній справі є податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 07.08.2019 року № 0110475405 та його правомірність станом на момент винесення такого податкового повідомлення-рішення. Так, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України саме на момент прийняття таких рішень відповідними суб`єктами та в межах відповідного чинного на той час правового регулювання. Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено Відповідачем 07 серпня 2019 року, а зміна законодавства відбулась лише 23 травня 2020 року, то відповідні норми Закону України № 466-ІХ не можуть впливати на оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. До того ж, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСТАНДАРТ ІНВЕСТ» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко