Постанова 4855 № 320/5673/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5673/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА Іменем України 15 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів: Коротких А.Ю., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРОП" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІРОП" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.05.2018 № 0014001406 та від 30.07.2018 № 0007734001, №0007724001. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.07.2018 № 0007734001, № 0007724001. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, апелянтом подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спірні податкові повідомлення-рішенння від 30.07.2018 № 0007734001, № 0007724001 прийнято обґрунтовано, позаяк під час перевірки закладу громадського харчування встановлено факт виробництва позивачем алкогольного напою за відсутності діючої ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв та факт реалізації й зберігання товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання. Товариство з обмежено відповідальністю "СІРОП" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Також скаржником було заявлене клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні. У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що визначені у частині першій статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) умови є самостійними та не залежними один він одного для цілей застосування судом апеляційної інстанції письмової процедури розгляду спору. Тобто, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) є безпосередньою підставою для можливості застосування письмового провадження незалежно від наявності чи відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Відповідно до частини другої статті 311 КАС якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Водночас, з огляду на положення частин першої та четвертої статті 308 КАС, у суду відсутні підстави вважати необхідним розгляд справи здійснювати у судовому засіданні. Відповідних обставин судом апеляційної інстанції встановлено не було. Наявні в матеріалах справи та зібрані судом першої інстанції докази дають змогу у повній мірі встановити необхідні обставини справи та правильно вирішити спір. Тому, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для призначення її розгляду у судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у Київській області видано товариству з обмеженою відповідальністю "СІРОП" ліцензію серії АА №022216 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в місці торгівлі: м. Вишгород, просп. Шевченка, 2-Г, приміщення 416, кафе-бар, терміном дії з 17.07.2017 по 16.07.2018. Посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку кафе-бару ТОВ "СІРОП", м. Вишгород, просп. Шевченка, 2-Г, приміщення 416, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 27.04.2018 №0784/1000/14/41404344. Як вбачається із зазначеного акта, перевіркою виявлено факт реалізації та зберігання товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання,на загальну суму 3500,00 грн., що є порушенням пунктів 1, 2 та 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР. На підставі акта перевірки від 27.04.2018 № 0784/1000/14/41404344 Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 10.05.2018 №0014001406, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 7001,00 грн. за порушення пунктів 1, 2 та 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР. Також посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку кафе-бару ТОВ "СІРОП", м. Вишгород, просп. Шевченка, 2-Г, приміщення 416, за результатами якої складено акт від 16.07.2018 № 309/10-36-40/41404344 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції. Як вбачається із вказаного акта, перевіркою встановлено факт виробництва настоянки "Лимонна", міцністю 35%, яка розфасована в пляшку об`ємом 0,1 л, та закоркована металевим ковпачком, за відсутності діючої ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, та факт реалізації пляшки настоянки "Лимонна", міцністю 35% по ціні 50,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено вимоги 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 19.121995 №481/95-ВР. На підставі акта перевірки від 16.07.2018 №309/10-36-40/41404344 Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 30.07.2018 №0007734001, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 85000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (абзац 3 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 19.121995 №481/95-ВР); від 30.07.2018 №0007724001, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (абзац 16 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 19.121995 №481/95-ВР). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 7001,00 грн., про що винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 10.05.2018 № 0014001406. Разом з тим, податкові повідомлення-рішення від 30.07.2018 № 0007734001 та № 0007724001, на переконання суду першої інстанції прийняті безпідставно, позаяк відповідачем не надано доказів на підтвердження виробництва позивачем настоянки шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлення на основі харчових спиртів в умовах наявного у позивача технологічного виробництва. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині вимог, у задоволенні яких було відмовлено, та не містять спростувань щодо розподілу судових витрат, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 19.121995 №481/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №481/95-ВР). В преамбулі вказаного Закону зазначено, що його дія не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №481/95-ВР, алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД (абзац сьомий); незаконне виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів - виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності (абзац дев`ятнадцятий); повний технологічний цикл виробництва - сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених цим Законом), акредитованих відповідно до законодавства (абзац двадцятий). Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", та "Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності", затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401, спиртові настоянки на основі сливи, вишні або інших плодів включаються до товарної позиції 2208. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано резюмував, що настоянка на основі плодів є алкогольним напоєм в розумінні Закону № 481/95-ВР, проте за умови, що така настоянка одержана шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлена на основі харчових спиртів. Статтею 17 Закону №481/95-ВР передбачено відповідальність, зокрема, за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії у розмірі 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 85000 гривень, та за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень. На час проведення контролюючим органом перевірки, позивач мав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в місці торгівлі: м. Вишгород, просп. Шевченка, 2-Г, приміщення 416, кафе-бар. Втім, зазначена ліцензія не надає права на виробництво будь-яких алкогольних напоїв, оскільки Законом №481/95-ВР для цього передбачено інший вид ліцензії. Актом перевірки зафіксовано факт виробництва настоянки "Лимонна", міцністю 35 %, яка розфасована в пляшку об`ємом 0,1 л, та закоркована металевим ковпачком, за відсутності діючої ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, та факт реалізації пляшки настоянки "Лимонна", міцністю 35 % по ціні 50,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка. До акту перевірки додано рахунок від 13.07.2018 № 4124 та фіскальний чек на суму 50,00 грн., відповідно до яких позивачем під час контрольної операції реалізовано настоянку лимонну ємністю 100 мілілітрів. З долучених до акту перевірки фотозображень фіксації порушень вбачається дві пляшки різної ємності з вмістом, на яких прикріплена етикетка з маркуванням "ERIBAR", "настоянка власного виробництва", "настоянка лимонна 35%", "м. Вишгород, пр. Шевченка 2г". Пляшка меншої ємності закупорена герметичним ковпачком. Позивачем було пояснено, що зазначений алкогольний напій виготовляється на основі горілки, тобто підакцизного складника. Отже, оскільки контролюючим органом під час перевірки не було встановлено, що настоянка одержана шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлена на основі харчових спиртів в умовах наявного у позивача відповідного технологічного виробництва, суд першої інстанції мотивовано вказав, що висновок контролюючого органу щодо виробництва позивачем алкогольних виробів без відповідної ліцензії є передчасним та необгрунтованим. Колегія суддів зауважує, що ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду, контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження факту виробництва Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРОП" настоянки саме шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлення на основі харчових спиртів в умовах наявного у позивача технологічного виробництва, що б могло підтвердити допущення останнім порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що приготування алкогольних напоїв шляхом змішування горілки, яка є підакцизним товаром, з іншими харчовими інгредієнтами для реалізації в закладах громадського харчування, за наявності відповідної ліцензії, не є виробництвом алкогольних виробів у розумінні Закону № 481/95-ВР. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність податкових повідомлень-рішень від 30.07.2018 № 0007734001, № 0007724001, оскільки апеляційна скарга не містить жодного обґрунтованого спростування вищевикладених аргументів суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. Покликання апелянта зводяться до цитування положень нормативно-правових актів та акту перевірки, що не може визнаватись достатнім для скасування оскаржуваного рішення. За наведених обставин, судова колегія приходить до переконання про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо недопущення позивачем порушень законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну, що вказує на неправомірність податкових повідомлень-рішень від 30.07.2018 № 0007734001 та № 0007724001. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рі шення Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя І.В. Федотов