Постанова 4855 № 320/2848/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2848/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110075/2 від 03жовтня 2019 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110075/2 від 03 жовтня 2019 року. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем, Київською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що рішення про коригування митної вартості є правомірним, оскільки подані декларантом документи, подані для визначення митної вартості товару містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а саме: - пунктом 3.1 додаткової угоди від 15.04.2019 №383 до зовнішньоекономічного договору від 12.10.2012 №1012/12 визначено, що оплата у розмірі 92323,00 дол. США здійснюється на підставі інвойсу №DE/INV/4621/19, проте зазначена додаткова угода укладена та підписана раніше (15.04.2019), ніж виданий інвойс №DE/INV/4621/19 (16.04.2019); - пунктом 4 контракту 12.10.2012 №1012/12 передбачено оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту, коносамент №HLCUKHI90428939 складено 23.04.2019. У пункті 4 додаткової угоди від 15.04.2019 №383 зазначено, що оплата здійснюється протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад покупця, при цьому не передбачено, яким чином здійснюється початок строку оплати за товар, відповідно до п. 3 контракту від 12.10.2012 №1012/12 передбачає оплату за товар протягом 30 днів з дати оформлення інвойсу, тоді як сам інвойс взагалі не містить умов, терміну та порядку оплати; - в інвойсі від 16.04.2019 №DE/INV/4621/19 зазначено коносамент №HLCUKHI90428939, який датовано 23.04.2019. При цьому в додатку від 15.04.2019 №383 міститься посилання на інвойс №DE/INV/4621/19. 10 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції. У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (Покупець) та Dawood Exports (PVT) LTD (Продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт від 12.10.2012 №1012/12, згідно якого продавець продає, а покупець купляє тканини власного виробництва: полікотон 52/48. Найменування, вартість, кількість товару може змінюватись відповідно до додатків до контракту (пункт 1 контракту). Контрактом встановлено, що: товар поставляється на умовах FOB Карачі (Пакистан) (пункт 2); ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість Контракту вкладає 5000000,00 доларів США, є незмінною, оплата здійснюється протягом 30 днів з для оформлення інвойсу (пункт 3); оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом оплати по факту поставки протягом 25 календарних днів з дня оформлення коносаменту, валюта платежу - долари США (пункт 4). Додатковою угодою від 24.03.2014 №1012/12/2N збільшено загальну вартість контракту до 100000000,00 доларів США. Додатковою угодою від 29.12.2017 продовжено термін дії зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2012 №1012/12 до 31.12.2019. Відповідно до підписаної між сторонами додаткової угоди від 15.04.2019 №383 до контракту від 12.10.2012 №1012/12, продавець поставляє покупцю тканину набивну полікотон (55% поліестер і 45% бавовна), сток, 76х68/30х30, шириною 220 см в кількості 26378 кг, 104262 пог.м. по ціні 3,50 доларів США за 1 кг. на умовах CFR Одеса, Україна; загальна вартість товару по інвойсу №DE/INV/4621/19, який виставить до оплати продавець - 92323,00 доларів США; оплата проводиться покупцем протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад покупця. Продавцем виставлено Покупцю комерційний інвойс від 16.04.2019 №DE/INV/4621/19 на суму 92323,00 доларів США. ТОВ "Текссол-С" подано до митного органу UA125000 (Київська митниця ДФС) попередню митну декларацію від 13.08.2019 ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/941287 з метою митного оформлення товару, який поставляється згідно інвойсу від 16.04.2019 №DE/INV/4621/19. Відділом митного оформлення №3 митного посту "Одеса Центральний" Одеської митниці ДФС проведено огляд товарів, на підставі вказаної митної декларації, про що складено акт від 14.08.2019 №UA500030/2019/3707 про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, відповідно до якого проведено митний огляд товару з частковим вивантаженням та розпакуванням пакувальних місць, повного перерахування місць не проводилось, у оглянутих місцях опис товару (тканина) візуально відповідає заявленому в товарно-супровідній документації, проведено відбір зразків тканини для встановлення визначальних показників та характеристик для ідентифікації товарів: хімічний склад, матеріал виготовлення. Позивачем подано до митного органу UA125110 (відділ митного оформлення №1 митного посту "Західний" Київської митниці ДФС) митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/418283, до якої декларантом долучено документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Згідно даних митної декларації, умовами поставки є - CFR Одеса, Україна (графа 20), загальна сума за рахунком - 92323,00 доларів США (графа 22), курс валюти 25,24931700 (графа 23), задекларована митна вартість товару №1 - 2331092,69 грн. (графа 45). Декларанту відповідачем запропоновано надати додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. За результатами перевірки митної декларації Київською митницею ДФС прийнято рішення від 03.10.2019 №UA125110/2019/110075/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00388. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Згідно статті 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: - декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно частини п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Крім того, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу. Відповідно до частини 6 статті 54 Митного Кодексу передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. З матеріалів справи вбачається, що митним органом у гр. 33 зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значенняскуладових митної вартості, а саме : - пунктом 3.1 додаткової угоди від 15.04.2019 №383 до зовнішньоекономічного договору від 12.10.2012 №1012/12 визначено, що оплата у розмірі 92323,00 дол. США здійснюється на підставі інвойсу №DE/INV/4621/19, проте зазначена додаткова угода укладена та підписана раніше (15.04.2019), ніж виданий інвойс №DE/INV/4621/19 (16.04.2019); - пунктом 4 контракту 12.10.2012 №1012/12 передбачено оплату за товар протягом 25 календарних днів з дати оформлення коносаменту, коносамент №HLCUKHI90428939 складено 23.04.2019. У пункті 4 додаткової угоди від 15.04.2019 №383 зазначено, що оплата здійснюється протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад покупця, при цьому не передбачено, яким чином здійснюється початок строку оплати за товар, відповідно до п. 3 контракту від 12.10.2012 №1012/12 передбачає оплату за товар протягом 30 днів з дати оформлення інвойсу, тоді як сам інвойс взагалі не містить умов, терміну та порядку оплати; - в інвойсі від 16.04.2019 №DE/INV/4621/19 зазначено коносамент №HLCUKHI90428939, який датовано 23.04.2019. При цьому в додатку від 15.04.2019 №383 міститься посилання на інвойс №DE/INV/4621/19. Митну вартість відповідачем визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 30.09.2019 №500060/2019/30510. Судом першої інстанції встановлено, що на запит митного органу 23.09.2019, позивачем подано лист від 02.10.2019 №0210/19-03, до якого долучено додатково копії первинних бухгалтерських документів (прибуткової, видаткової, податкової накладних), листа постачальника з перекладом, акту Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу. Колегія суддів зазначає, що розбіжність у датах коносамента та інвойсу жодним чином не впливає на числове значення заявленої митної вартості, оскільки відповідно до Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила), "коносамент" - документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийом чи навантаження вантажу перевізником відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документа. Положення вказаної Конвенції не містять будь-яких застережень щодо відповідності дати коносамента даті інвойсу, а фактична передача товару перевізнику може відрізнятись від дати інвойсу. З інвойсу від 16.04.2019 №DE/INV/4621/19 вбачається посилання лише на номер коносаменту - №HLCUKHI90428939. За загальноприйнятими правилами, фрахтування транспорту здійснюється завчасно і перевізник зобов`язаний повідомити замовнику інформацію щодо ідентифікаційних даних транспортних засобів, номерів транспортних документів, оскільки такі дані повинні міститись в товаросупровідних документах, які формуються відправником вантажу. Окрім того, продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносаменту для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу. Щодо доводів митного органу, що прайс-лист не містить умов, терміну та порядку оплати, то колегія суддів зауважує, що чинним законодавством не встановлено конкретної форми прайс-листа, а тому виробник на власний розсуд має право вказувати у ньому певну інформацію. Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення. Щодо тверджень апелянта про те, що пунктом 3.1 додаткової угоди від 15.04.2019 №383 до зовнішньоекономічного договору від 12.10.2012 №1012/12 визначено, що оплата у розмірі 92323,00 дол. США здійснюється на підставі інвойсу №DE/INV/4621/19, проте зазначена додаткова угода укладена та підписана раніше (15.04.2019), ніж виданий інвойс №DE/INV/4621/19 (16.04.2019), то цілком логічно, що дата укладення між позивачем та продавцем товару додаткової угоди до зовнішньоекономічного контракту може передувати даті видачі інвойсу Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що вказані обставини жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару та не свідчать про її фіктивність. Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що останнє не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування. Наразі, законодавство за митним органом закріпило право за умови наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари витребовувати додаткові документи. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Наразі, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному. Так, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Так відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваних рішень. Отже, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст підписано 14.09.2020. Головуючий суддя Л.В.Бєлова Судді В.О.Аліменко, Н.В.Безименна