Постанова 4855 № 823/865/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/865/16 Головуючий у І інстанції - Гайдаш В.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в заді суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И Л А: Публічне акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року № 0000182200, № 0000172200, № 0000152200, є протиправними через необґрунтованість висновків Відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та посилається на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 7 вересня 2016 року у справі № 646/8865/16-к, якою засновника ТОВ «Українська нафто-газова компанія», ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною першою статті 205 КК України, у зв`язку з тим, що на час перевірки у податкового органу були відсутні відомості щодо притягнення директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія» до кримінальної відповідальності. Крім того, АТ «Укртрансгаз» (в особі філії «УМН «Черкаситрансгаз») підтверджено дійсність та реальність постачання (транспортування) у період з липня 2012 року по квітень 2013 року природного газу магістральними трубопроводами для потреб ПАТ «Дашуківські бентоніти». Таким чином, на думку Позивача, висновок контролюючого органу про те, що ТОВ «Українська нафто-газова компанія» у липні-грудні 2012 року не імпортувало природний газ, не має жодного відношення до спірних правовідносин, оскільки для Позивача постачався природній газ, який придбаний у мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Також зазначено, що контролюючим органом не надано до суду доказів того, що до складу доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2013 та 2014 рік, Позивачем не включено отриманий дохід від зменшення суми фінансової допомоги. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27 січня 2016 року форми "Р" № 0000162200, № 0000182200, № 0000172200. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27 січня 2016 року форми "Р" № 0000152200 в частині донарахування Публічному акціонерному товариству "Дашуківські бентоніти" грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 868259 грн. та за штрафними санкціями у сумі 217065 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року скасовано в частині: - визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27.01.2016 форми «Р» № 0000182200, № 0000172200; - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27.01.2016 форми «Р» № 0000152200 в частині донарахування публічному акціонерному товариству «Дашуківські бентоніти» грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 868 259 грн 00 коп та за штрафними санкціями у сумі 217 065 грн 00 коп. У скасованій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Змінено розподіл судових витрат, присудивши на користь Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» за рахунок бюджетних асигнувань Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області сплачений судовий збір у розмірі 80 371 (вісімдесят тисяч триста сімдесят одну) грн 93 коп. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" та Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі № 823/865/16 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2016 року № 0000182200, № 0000172200, № 0000152200 скасовано. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 823/865/16 в частині скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року та прийняття в цій частині нової постанови, якою у задоволенні позову відмовлено - скасовано. Справу № 823/865/16 направлено у цій частині на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.01.2016 року № 0000152200, № 0000172200, № 0000182200. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що первинні документи, підписані від імені ТОВ «Українська нафтогазова компанія» ОСОБА_1 , особою, яка підтверджує факт придбання товариства без наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, не можуть бути відображені в податковому обліку Позивача. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду. Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вимог має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій. Окрім того, Позивач звертає увагу, що на підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Українська нафтогазова компанія» ним надано: податкові накладні, акти передачі-приймання та приймання-передачі природного газу, платіжні доручення на оплату природного газу. Та зазначає, що факт надання зазначених вище документів не заперечується Відповідачем. Позивач звертає увагу, що суб`єкт владних повноважень повинен доказувати правомірність свого рішення саме на час його прийняття та не може керуватись обставинами та доказами, яких не існувало на такий момент. Таким чином, Позивач зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій Позивач та його контрагент були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, та мали спеціальну податкову правосуб`єктність; факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю належним чином складених первинних документів та податковими накладними; факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджено також іншими учасниками спірних правовідносин на основі належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах даної справи; наявним є причино-наслідковий зв`язок між здійсненими Позивачем операціями з придбання природного газу та потребою його використання у власній господарській діяльності, чинне законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, таким чином твердження та доводи Відповідача про те, що в діях Позивача наявні порушення приписів норм законодавства є хибними, безпідставними та протиправними. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство «Дашуківські бентоніти» зареєстроване як юридична особа 18.12.1995 року, ідентифікаційний код 00223941. Посадовими особами Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлені актом від 17.12.2015 року № 73/23-12-22-016/002223941. Висновками вищезазначеного акту перевірки встановлено порушення Позивачем: - п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1959556 грн., у тому числі за III 2012 року в сумі 510761 грн. за 2012 рік у сумі 1134711 грн., за 2013 рік в сумі 824845 грн.; - пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік на суму 408282 грн.; - п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1953184 грн., у тому числі за червень 2012 року у сумі 128851 грн., за серпень 2012 року у сумі 193432 грн., за вересень 2012 року у сумі 164156 грн., за жовтень 2012 року у сумі 114534 грн., за листопад 2012 року у сумі 25943 грн., за грудень 2012 року у сумі 203761 грн., за січень 2013 року у сумі 241659 грн., за лютий 2013 року у сумі 124091 грн., за березень 2013 року у сумі 291936 грн., за квітень 2013 року у сумі 210573 грн., за листопад 2013 року в сумі 4248 грн.; - п. 168.1.5 ст. 168 Податкового кодексу України, в частині порушення строків перерахування податку на доходи фізичних осіб у 2014 році відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України; - абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено, що за І квартал 2014 року не подану форму 1-ДФ; - пп. 263.5.1 п. 263.5, пп. 263.6.1 п. 263.6 ст. 263 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин всього у сумі 4478030 грн. 68 коп., у тому числі за І квартал 2013 року на суму 951624 грн 30 коп., за ІІ квартал 2013 року на суму 652393 грн. 05 коп., за ІІІ квартал 2013 року у сумі 982814 грн. 75 коп. за ІV квартал 2013 року у сумі 1109305 грн. 50 коп., за І квартал 2014 року на суму 133922 грн. 09 коп., за ІІІ квартал 2014 року на суму 380090 грн. 44 коп., за ІV квартал 2014 року у сумі 267880 грн. 55 коп. За наслідками перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.01.2016 року форми «Р»: - № 0000152200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 090 634,00 грн., в тому числі 872 504,00 грн. основного платежу та 218 127,00 грн. штрафних санкцій; - № 0000162200 про збільшення грошового зобов`язання з плати за користування надрами на загальну суму 5 597 538 грн. 35 коп., в тому числі 4 478 030 грн. 68 коп. основного платежу та 1 119 507 грн. 67 коп. штрафних санкцій; - № 0000172200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2 449 445,00 грн., в тому числі 1 959 556,00 грн. основного платежу та 489 889,00 грн. штрафних санкцій; - № 0000182200 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 408 282,00 грн. Вважаючи вказані рішення Відповідача протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення- рішення підлягають скасуванню. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині правомірності прийняття Відповідачем податкових повідомлень-рішень від 27.01.2016 року № 0000182200, № 0000172200, № 0000152200, колегія суддів зазначає наступне. Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. У пункті 200.3 статті 200 ПК України зазначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Публічним акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія» укладено договір на постачання природного газу від 28.05.2012 року № П-12-011/К-ДБ-П-0528/1, у п. 1.1 якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість прийнятого обсягу газу на умовах, передбачених цим договором. На підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Українська нафто-газова компанія» Позивачем до матеріалів справи надано: - податкові накладні від 15.01.2013 № 20 на суму 429502 грн., від 23.01.2013 № 86 на суму 472 425 грн., від 31.01.2013 № 115 на суму 548 000 грн. 46 коп., від 28.02.2013 № 102 на суму 744 546 грн. 17 коп., від 25.02.2013 № 34 на суму 200 000 грн., від 27.02.2013 № 35 на суму 150 000 грн., від 31.03.2013 № 131 на суму 1 401 614 грн. 05 коп., від 30.04.2013 № 121 на суму 1 263 434 грн. 80 коп.; - акти передачі-приймання природного газу: від 31.01.2013, від 28.02.2013, від 31.03.2013, від 30.04.2013; - платіжні доручення на оплату природного газу: від 08.06.2012 № 2170 на суму 343 601 грн. 60 коп., від 19.06.2012 № 2241 на суму 214 751 грн., від 25.06.2012 № 2285 на суму 214 751 грн., від 04.07.2012 № 2094 на суму 159 718 грн. 04 коп., від 10.07.2013 № 2090 на суму 300 651 грн. 12 коп., від 23.07.2013 № 2142 на суму 386 551 грн. 44 коп., від 27.08.2012 № 2168 на суму 300 000 грн., від 05.09.2012 № 2217 на суму 13 673 грн. 61 коп., від 12.09.2012 № 2111 на суму 343 601 грн. 28 коп., від 21.09.2012 № 2148 на суму 386 551 грн. 44 коп., від 03.10.2012 № 2175 на суму 254 784 грн. 65 коп., від 18.10.2012 № 2113 на суму 343 601 грн. 28 коп., від 24.10.2012 № 2143 на суму 434 601 грн. 28 коп., від 05.11.2012 № 2202 на суму 438 718 грн. 70 коп., від 12.11.2012 № 2293 на суму 343 601 грн. 60 коп., від 21.11.2012 № 2362 на суму 343 601 грн. 60 коп., від 05.12.2012 № 2446 на суму 529 738 грн. 04 коп., від 11.12.2012 № 2502 на суму 408 026 грн. 90 коп., від 20.12.2012 № 2596 на суму 400 000 грн. Колегія суддів зазначає, що розглядаючи дану справу, Верховний Суд у своїй постанові від 20.12.2019 року вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, чи заперечують особи, які підписували первинні документи, факт здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія», чи підтверджують вказані особи свої підписи на документах. Крім того, судами не встановлено, чи була наявна на час перевірки у податкового органу відомості щодо притягнення директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія» до кримінальної відповідальності. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що договір на постачання природного газу від 28.05.2012 № П-12-011/К-ДБ-П-0528/1, додаткову угоду від 29.12.2012, акти передачі-приймання природного газу від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія» підписані не ОСОБА_1 , а заступником директора з комерційних питань - Захаровим Олегом Олександровичем. Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідач в обґрунтування своїх доводів щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» посилається на ухвалу Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к, якою засновника ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною першою статті 205 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність правових підстав для ототожнення вказаної ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к з обвинувальним вироком суду, з чим погоджується колегія суддів. Крім того, як зазначено у вказаній ухвалі Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к, не встановлено обставин щодо незаконності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємствами контрагентами ТОВ «Українська нафтогазова компанія», що як наслідок призвело до ухилення ними від сплати податків, у зв`язку з чим, Червонозаводським районним судом міста Харкова відмовлено у задоволенні клопотання прокурора в частині встановлення незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами ТОВ «Українська нафто-газова компанія», що призвело до ухилення ними від сплати податків та можливості в подальшому здійснювати прикриття незаконної діяльності живому сектору економіки. Так, згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Таким чином, законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвала Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к, на яку посилається Відповідач, не містить встановлених судом фактичних обставин справи та обґрунтованості доведення вини, оскільки цим рішенням лише вирішувалось питання про застосування строків давності. Більше того, дана ухвала не є достатнім доказом підтвердження незаконної діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» саме із ПАТ «Дашуківські бентоніти». Колегія суддів звертає увагу, що посадовими особами Звенигородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 17.12.2015 року № 73/23-12-22-016/002223941, однак ухвала Червонозаводського районного суду міста Харкова у справі № 646/8865/16-к, якою засновника ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною першою статті 205 КК України, прийнята Червонозаводським районним судом міста Харкова 07.09.2016 року. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що станом на час здійснення перевірки у податкового органу були відсутні будь-які відомості щодо притягнення або звільнення від кримінальної відповідальності директора ТОВ «Українська нафтогазова компанія». Окрім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Українська нафтогазова компанія» підтверджується листом АТ «Укртрансгаз» від 30.01.2020 року № 1001вих-20-526, у якому зазначено, що за даними бухгалтерського обліку філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» упродовж липня 2012 року - квітня 2013 року вказаною філією дійсно надавались послуги на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для потреб ПАТ «Дашуківські бентоніти» згідно договору про транспортування природного газу магістральними трубами від 01.12.2011 року № 12-10122/12, а саме: липень 2012 року - 223,340 тис.м.куб. на суму 53 199 грн. 59 коп. (з ПДВ); серпень 2012 року - 226,879 тис.м.куб. на суму 54 042 грн. 58 коп. (з ПДВ); вересень 2012 року - 229,321 тис.м.куб. на суму 54 624 грн. 26 коп. (з ПДВ); жовтень 2012 року - 262,146 тис.м.куб. на суму 62 443 грн. 18 коп. (з ПДВ); листопад 2012 року - 283,338 тис.м.куб. на суму 67 491 грн. 11 коп. (з ПДВ); грудень 2012 року - 284,648 тис.м.куб. на суму 67 803 грн. 16 коп. (з ПДВ); січень 2013 року - 337,590 тис.м.куб. на суму 80 413 грн. 94 коп. (з ПДВ); лютий 2013 року - 254,841 тис.м.куб. на суму 60 703 грн. 13 коп. (з ПДВ); березень 2013 року - 326,335 тис.м.куб. на суму 77 733 грн. (з ПДВ); квітень 2013 року - 294,163 тис.м.куб. на суму 70 069 грн. 63 коп. (з ПДВ). Проте, надати копії підтверджуючих документів АТ «Укртрансгаз» не має можливості, через їх вилучення на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси Чепурного В.П., що підтверджується копією протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 06.06.2016 року. Крім того, згідно п. 3.2 договору на постачання природного газу від 28.05.2012 року № П-12-011/К-ДБ-П-0528/1, укладеного між публічним акціонерним товариством «Дашуківські бентоніти» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія» судом встановлено, що Постачальник (ТОВ «Українська нафто-газова компанія») передає Покупцю (ПАТ «Дашуківські бентоніти») придбаний для Позивача газ у мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Таким чином, помилковим є посилання контролюючого органу на те, що згідно відомостей АРМ «Митниця» у липні-грудні 2012 року ТОВ «Українська нафто-газова компанія» не імпортувало природний газ, оскільки такий газ постачався Позивачу його контрагентом саме із мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2016 року № 0000152200, № 0000172200. Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.01.2016 року № 0000182200, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується актом перевірки від 17.12.2015 року № 73/23-12-22-016/00223941, що з 01.07.2013 року за Позивачем обліковувалась на рахунку 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті» отримана поворотна фінансова допомога по договору від 21.04.2008 № Ф-ТК-02-421/1, укладеному між Позивачем та ТОВ «Торгова компанія «Дашуківські бентоніти». Згідно листа ПАТ «Дашуківські бентоніти» від 20.11.2015 № 647, у зв`язку з переходом Позивача на міжнародні стандарти фінансової звітності, товариство враховує в балансі залишки поворотної фінансової допомоги за справедливою вартістю. На дату погашення зобов`язання, сума в балансі буде відповідати сумі зобов`язання по вищевказаному договору від 21.04.2008 № Ф-ТК-02-421/1. Таким чином, контролюючий орган за наслідками перевірки дійшов висновку про наявність у Позивача залишку неповернутої фінансової допомоги по договору від 21.04.2008 № Ф-ТК-02-421/1, яка станом на 31.12.2014 становила 408 282 грн., тобто Позивачем не включено при обчисленні об`єкта оподаткування отриманий дохід від зменшення такої суми фінансової допомоги. Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України (у редакції до 01.01.2015 рогку) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов`язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання. Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Дашуківські бентоніти» було включено суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася не повернутою на кінець звітного періоду (31.12.2014 року) у сумі 2 458 872,00 грн., тобто при розрахунку умовних процентів Позивачем враховувалося відображене в бухгалтерському обліку зменшення поворотної фінансової допомоги на загальну суму 6 807 325 грн. 51 коп., у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що висновок контролюючого органу про не включення Позивачем при обчисленні об`єкта оподаткування отриманий дохід від зменшення такої суми фінансової допомоги є необґрунтованим, з чим погоджується колегія суддів. Також судом першої інстанції встановлено, що перевірка ПАТ «Дашуківські бентоніти» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року проводилась контролюючим органом у період з 30.10.2015 року по 10.12.2015 року, результати якої оформлені актом від 17.12.2015 року № 73/23-12-22-016/002223941. Проте, колегія суддів зазначає, що Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності 01.01.2015 року, положення статті 135 Податкового кодексу України викладено у новій редакції: «Стаття

135. База оподаткування. 135.1. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.» Так, згідно пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу). Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних контролюючих дій. Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами. Оскільки станом на час проведення Відповідачем (з 30.10.2015 року по 10.12.2015 року) перевірки ПАТ «Дашуківські бентоніти» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, положення ПК України не передбачали необхідність включення до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку суму процентів, умовно нарахованих на таку допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що притягнення Позивача до відповідальності у вигляді винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2016 року № 0000182200 є неправомірним. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2016 року № 0000182200, з чим погоджується колегія суддів. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Проте, Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язків щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішення. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Черкаській області викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень норм процесуального та матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 15.09.2020 року.