Постанова 4852 № 340/951/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 340/951/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Знам"янського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 р. (суддя Притула К.М.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання рішення суб`єкту владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в с т а н о в и В: 23.03.2020 р. ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання рішення суб`єкту владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, де просила визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 21.02.2020 р. № 647, яким відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду по справі, розглянути клопотання позивача про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 р. адміністративний позов задоволено. Рішення суду обгрунтоване безпідставністю посилань відповідача на факт перебування земельної ділянки в колективній власності. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 р., та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що сільськогосподарські угіддя, що підлягали паюванню, але не були передані до приватної, державної та комунальної власності, підлягають розпаюванню та розподілу і право комунальної власності на такі землі орган місцевого самоврядування зможе зареєструвати лише після 1.01.2025 р. в порядку визначеному Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв) із змінами, внесеними Законом, у разі, якщо власник не оформить право власності на свою земельну ділянку, в зв`язку з чим спірна земельна ділянка не відноситься до земель, які на підставі п. 21 розділу Х "Перехідних положень» Земельного кодексу України вважаються власністю територіальної громади. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги в зв`язку з наступним. Судом встановлено, що 22.01.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства., до чого додала графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки. Судом встановлено, що клопотання ОСОБА_1 розглянуте на сесії Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області 21.02.2020 р. та прийняте рішення №647 про відмову у виділенні земельної ділянки у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградська області. Дане рішення мотивоване тим, що право комунальної власності Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до клопотання ОСОБА_1 не зареєстроване, оскільки дана земельна ділянка відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого колективного сільськогосподарського, підприємстві АТ «Колос» на підставі державного акту на право колективної власності на землю, який не скасовано та знаходиться у правонаступника підприємства, що унеможливлює розпорядження Дмитрівською сільською радою даною земельною ділянкою. Згідно п. "а" ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та за правилами пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га склад угідь пасовище) для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів. З матеріалів справи слідує, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про припинення СВК «Колос», як дійсного правонаступника КСП AT «Колос», 19.08.2011 р. Суд першої інстанції, посилаючись на пункт 21 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (далі - Закон) (з 01.01.2019 р.), вказав, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, що є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Однак, згідно з вищезазначеним Законом до «земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності» належать: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації, заболочені землі, землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку, землі під полезахисними лісовими смугами, землі під водними об`єктами, землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності, землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна, землі, які передаються до запасу та резервного фонду, інші землі несільськогосподарського призначення. Судом встановлено, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, відноситься до сільськогосподарських угідь - пасовищ, що підлягали паюванню, але не були розподілені між членами AT «Колос» та не виділені в натурі (на місцевості). Так, до земель, які підлягали паюванню AT «Колос» входили угіддя ріллі та пасовища, після розпаювання земель колективної власності рілля повністю розподілена між членами сільськогосподарського підприємства, виділена в натурі (на місцевості) та передана їм у приватну власність, а пасовища у розмірі 1234 га були розпайовані, враховані до площі середньої частки (паю), але не розподілялися в натурі (на місцевості) та не передавались у приватну власність членам сільськогосподарського підприємства, а залишилися у користуванні сільськогосподарського підприємства для господарських потреб на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії KP-3-N- 000022 від 04 травня 2000 р. Судом встановлено, що до пасовищ відноситься і спірна земельна ділянка, на яку претендує позивач. З матеріалів справи слідує, що за рішенням засновників 19.08.2011 р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи СВК «Колос» шляхом перетворення в товариство з додатковою відповідальністю «Колос»), що є правонаступником СВК «Колос» (інформація з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Також встановлено, що рішення про розподіл земель, що залишилися у колективній власності AT «Колос» (пасовищ), та про передачу у комунальну чи державну власність цих земель власниками земельних часток (паїв) не приймалося, а відповідно, відповідачем рішення про прийняття у комунальну власність пасовищ також не приймалося. Статтею 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що «У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані». Крім того, відповідно статті 13 Закону «нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям). Таким чином, судом встановлено, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку відповідач може зареєструвати тільки після 01.01.2025 року в порядку, визначеному Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в зв`язку з чим земельна ділянка, на яку претендує позивач, не є власністю територіальної громади. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки оскаржуване рішення Дмитрівської сільської ради № 647 від 21.02.2020 р. є правомірним, прийнятим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області - задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 р.- скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова