Ухвала КГС ВС № 910/23011/16

УХВАЛА 10 вересня 2020 року м. Київ Справа № 910/23011/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г. за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В. за участю представників: скаржника ПАТ "Укргазбанк": Бабенко А. І. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у складі колегії суддів: Доманської М. Л. (головуючого), Верховця А. А., Грека Б. М. у справі за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпотека-Нова" про визнання банкрутом ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/23011/16 за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (ПАТ АБ "Укргазбанк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іпотека-нова" (далі - ТОВ "Іпотека-нова", боржник, банкрут) про банкрутство у зв`язку із наявністю у боржника безспірної заборгованості перед кредитором на суму 13 548 018,20 грн. 2. 22.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання арбітражного керуючого Сиволобова Максима Марковича (далі - арбітражний керуючий Сиволобов М. М.) про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, а також звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого мотивоване завершенням ліквідаційної процедури та відсутністю у боржника будь якого майна та грошових коштів. Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 порушено провадження у справі № 910/23011/16, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ПАТ АБ "Укргазбанк" на суму 13 548 018,20 грн, призначено в даній справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Постоленка Володимира Олексійовича (далі - арбітражний керуючий Постоленко В. О.), а ухвалою попереднього засідання від 03.04.2017 затверджено реєстр вимог ТОВ "Іпотека-нова" на загальну суму 13 561 809,36 грн.

4. Постановою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 ТОВ "Іпотека-нова" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Постоленка В. О.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 задоволено клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Постоленка В. О., затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень розпорядника майна з 30.01.2017 по 13.04.2017 в розмірі 16 471,58 грн та 3 121,40 грн відповідно.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 задоволено клопотання голови комітету кредиторів боржника, припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Постоленка В. О. та призначено ліквідатором ТОВ "Іпотека-нова" арбітражного керуючого Сиволобова М. М. 7. 22.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання арбітражного керуючого Постоленка В. О. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 задоволено клопотання арбітражного керуючого Постоленка В. О. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за період виконання повноважень розпорядника майна боржника з 14.04.2017 по 06.06.2017 та ліквідатора банкрута з 07.06.2017 по 30.11.2018 в розмірі 136 306,00 грн та звіту про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого понесених при здійсненні ліквідаційної процедури за період з 07.06.2017 по 30.11.2018 в розмірі 10 883,14 грн, зобов`язано ініціюючого кредитора - ПАТ АБ "Укргазбанк" сплатити арбітражному керуючому Постоленку В. О. грошову винагороду за період виконання повноважень розпорядника майна боржника в розмірі 27 292,90 грн.

9. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2019 залишено без розгляду заяву арбітражного керуючого Постоленка В. О. про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майнових активів ТОВ "Іпотека-нова", а також припинення повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Сиволобова М. М.

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на запити ліквідатора до компетентних органів, зокрема до КП "Київське міське БТІ", Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Київської міської митниці ДФС, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, філії "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг" Державного підприємства "Український інститут промислової власності", ПАТ "Укрзалізниця", Державної інспекції сільського господарства України, Державної авіаційної служби України, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Головного управління Держпраці у Київській області, Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, Головного управління регіональної статистики, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) одержані відповіді, які свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включенні до ліквідаційної маси.

11. Також суди встановили, що ліквідатором не було виявлено залишку грошових коштів на рахунках банкрута та з`ясовано відсутність об`єктів нерухомого майна за банкрутом.

12. Виявлена в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором дебіторська заборгованість боржника в розмірі 121 477 694,00 грн реалізована на аукціоні, за рахунок чого ліквідатором було сформовано ліквідаційну масу в сумі 347 182,32 грн, яка була спрямована на часткове погашення кредиторської заборгованості перед ПАТ АБ "Укргазбанк" в розмірі 200 224,04 грн, погашення заборгованості перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві в розмірі 11,16 грн, а також погашення витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури.

13. Зокрема, судами встановлено, що розмір основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Сиволобова М. М. за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Іпотека-нова" з 16.01.2019 по 16.08.2019, виходячи з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат на місяць становить 108 767,46 грн та 3 504,65 грн відповідно, які було перераховано останньому.

14. Таким чином, у зв`язку з недостатністю у банкрута майнових активів непогашеними залишились кредиторські вимоги перед ПАТ АБ "Укргазбанк" в розмірі 13 361 574,16 грн. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/23011/16 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, затверджено звіт ліквідатора Сиволобова М. М. про нарахування та виплату грошової винагороди та звіт про здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Іпотека-нова" з 16.01.2019 по 16.08.2019 в розмірі 108 767,46 грн і в розмірі 3 504,65 грн, ТОВ "Іпотека-нова" як юридичну особу ліквідовано, провадження у справі № 910/23011/16 закрито, вирішено інші процесуальні питання.

16. Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у банкрута грошових коштів та майнових активів для погашення кредиторської заборгованості, яка залишилася непогашеною та вжиття ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів всіх необхідних дій та покладених на нього чинним законодавством про банкрутство обов`язків, а тому підприємство підлягає ліквідації, а провадження у справі - закриттю.

17. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 910/23011/16 за результатами розгляду апеляційної арбітражного керуючого Постоленка В. О. ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 скасовано. Матеріали справи № 910/23011/16 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

18. Судове рішення апеляційного господарського суду мотивовано невчиненням ліквідатором вичерпних дій перед тим, як звертатись до суду першої інстанції зі звітом для його затвердження та тим, що звіт ліквідатора, який надано суду першої інстанції на затвердження вимогам законодавства не відповідає, оскільки всупереч приписам статей 45, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 64, 65 Кодексу України з процедур банкрутства, які передбачають спрямування коштів одержаних від продажу майна банкрута на задоволення вимог кредиторів за їх черговістю до першої черги яких віднесено вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому; вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута грошова винагорода арбітражного керуючого Постоленка В. О. за період виконання повноважень ліквідатора у розмірі 136 306,00 грн та його витрати у ліквідаційній процедурі в розмірі 10 883,14 грн не була виплачена арбітражним керуючим Сиволобовим М. М. Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги 19. 06.03.2020 ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 910/23011/16, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 без змін.

20. Підставою касаційного оскарження судового рішення апеляційного господарського суду скаржником визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, тобто приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

21. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

22. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

23. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

24. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

25. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

26. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

27. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

28. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/23011/16 за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, призначено розгляд касаційної скарги на 30.04.2020 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.04.2020.

29. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 910/23011/16, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.04.2020 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88612794).

30. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

31. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

32. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

33. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк".

34. Станом на момент розгляду цієї касаційної скарги письмових відзивів щодо поданої касаційної скарги до суду не надійшло. 35. 10.09.2020 в судове засідання з`явився представник касатора, який надав пояснення у справі. Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізували.

36. Будь-яких заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо касаційної скарги, а також про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду також не надходило.

37. Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

38. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

39. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

40. Суд бере до уваги те, що касаційне провадження у цій справі відкрито 07.04.2020, що надавало можливість учасникам справи достатньо часу для реалізації їх процесуальних прав.

41. Клопотань (заяв) щодо неможливості реалізації процесуальних прав, продовження процесуальних строків тощо від учасників справи не надходило.

42. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

43. У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

44. Водночас 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX (далі - Закон № 731-IX) яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

45. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

46. Отже, законодавцем обмежено строки, встановлені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, (в редакції, чинній з 02.04.2020 до 16.07.2020), зокрема й строк на подання відзиву, який закінчується через 20 днів після набрання чинності Законом № 731-IX.

47. З часу набрання чинності Законом № 731-IX двадцятиденний строк, протягом якого учасники справи мали право на продовження процесуальних строків, закінчився 06.08.2020.

48. Станом на час прийняття цієї постанови учасники справи своїм правом на продовження процесуального строку на подання відзиву (процесуальної позиції) не скористалися, заяву про продовження строку на реалізацію такого права не подали.

49. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

50. У даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 16.07.2020 на 10.09.2020 обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини згаданої ухвали суду.

51. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність в учасників справи достатнього часу та можливості для реалізації своїх процесуальних прав та про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ПАТ АБ "Укргазбанк")

52. В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке: - ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 не було вирішено жодних заяв/вимог, які стосуються прав та інтересів арбітражного керуючого Постоленка В. О., відтак останній не належить до кола осіб, визначених частиною першою статті 254 ГПК України, яким надано право на апеляційне оскарження цієї ухвали суду; - матеріали справи не містять жодних доказів звернення арбітражного керуючого Постоленка В. О. до ліквідатора ТОВ "Іпотека-Нова" про включення його вимог до реєстру кредиторів, як і не містять доказів звернення до суду з клопотанням про стягнення вказаних витрат з кредиторів у справі, що свідчить про вихід суду за межі заявлених вимог та є порушенням статей 14, 237 ГПК України.

53. В якості нормативно-правового обґрунтування скаржник посилається на статті 13, 14, 74, 86, 236, 237, 254, 255 ГПК України, статтю 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Узагальнений виклад позицій інших учасників справи Доводи інших учасників справи

54. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло. Позиція Верховного Суду

55. Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

56. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

57. Частиною третьою статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

58. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

59. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі ''Дія 97 проти України" від 21.10.2010). 60. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

61. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

62. Із наявних матеріалів справи вбачається, що у цій справі ПАТ АБ "Укргазбанк" з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду звернулось до Верховного Суду 06.03.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI.

63. З урахуванням наведеного розгляд касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020 (далі - ГПК України в редакції від 08.02.2020).

64. Частиною першою статті 300 ГПК України в редакції від 08.02.2020 передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України в редакції від 08.02.2020 учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

66. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України у редакції від 08.02.2020 підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

67. Таким чином пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у редакції від 08.02.2020 визначено підставою касаційного оскарження судових рішень застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

68. Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

69. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

70. Отже з`ясування наявності права в скаржника на касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктів 1 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

71. Із змісту касаційної скарги слідує, що в якості підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ПАТ АБ "Укргазбанк" у цій справі посилається на ухвалення судового рішення апеляційним господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/819/18.

72. Надаючи оцінку наведеним скаржником підставам касаційного оскарження судових рішень судом враховується таке. Щодо подібності предмета та підстав заявлених вимог

73. У справі, що розглядається предметом судового розгляду є заява арбітражного керуючого про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, а також звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

74. Обґрунтуванням вимог заяви у цій справі визначено завершенням ліквідаційної процедури та відсутність у боржника будь якого майна та грошових коштів.

75. Водночас у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/819/18 предметом судового розгляду є вимоги про стягнення боргу за договором від 01.09.2016 купівлі-продажу деревообробного обладнання (в кредит з відстрочкою платежу) №2 укладеним між IMEX BIOBODEN GbR (продавець) та ТОВ "Глянс" (покупець) у зв`язку з неналежним виконанням покупцем свого обов`язку щодо оплати вартості товару.

76. Тобто предмет і підстави заявлених вимог у справі, що розглядається та у справах наведених скаржником не є подібними. Щодо подібності змісту заявлених вимог та встановлених судами фактичних обставин

77. У справі, що розглядається (№ 910/23011/16) суд апеляційної інстанції вказав на неправомірність висновку суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута з огляду, зокрема, на те, що звіт ліквідатора не відповідає вимогам чинного законодавства, позаяк матеріалами справи підтверджено те, що грошова винагорода арбітражного керуючого Постоленка В. О. за період виконання повноважень ліквідатора у розмірі 136 306,00 грн та його витрати у ліквідаційній процедурі в розмірі 10 883,14 грн не були виплачені арбітражним керуючим Сиволобовим М. М. на користь арбітражного керуючого Постоленка В. О.

78. Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення правил черговості задоволення вимог кредиторів на чому, з поміж іншого, наголошував у своїй апеляційній скарзі арбітражний керуючий Постоленко В. О. у зв`язку із чим скасував ухвалу суду першої інстанції від 07.10.2019 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі та передав матеріали справи на розгляд до Господарського суду міста Києва.

79. У постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/819/18 касаційний господарський суд погодився з доводами скаржника про те, що в порушення частини другої статті 237 ГПК України, вийшли за межі позовних вимог та стягнули заборгованість відповідача за невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами № 1 від 17.06.2013 та № 2 від 02.12.2013, які позивач не зазначав, як підставу позовних вимог, оскільки вважав зобов`язання за такими договорами припиненими, як і не подавав письмової заяви про зміну підстав позову, в передбаченому частиною третьою статті 46 ГПК України, порядку.

80. За наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішення першої та апеляційної інстанцій з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

81. Проведений аналіз змісту наведених вище постанов на предмет подібності змісту заявлених в них вимог та встановлених судами фактичних обставин свідчить, що встановлені судами обставини у справі, що розглядається та в постанові Верховного Суду у справі наведеній скаржником є відмінними та різняться між собою. Зокрема у справі, що розглядається зміст заявлених вимог та фактичні обставини справи стосувалися розгляду заяви арбітражного керуючого про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, а також звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого щодо вчинення ліквідатором вичерпних дій та відповідності звіту ліквідатора вимогам чинного законодавства в контексті дотримання черговості погашення вимог кредиторів, тоді як у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/819/18 - щодо правомірності розгляду судами вимог позивача у справі про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, які не було включено останнім до підстав заявленого позову.

82. Отже з сукупного аналізу змісту цих постанов вбачається, що встановлені судами обставини у справі, що розглядається та в постановах у справах наведених скаржником є відмінними та різняться між собою. Щодо подібності матеріально-правового регулювання спірних правовідносин

83. У справі, що переглядається, розгляд заяви арбітражного керуючого Сиволобова М. М. про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, а також звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснено судами попередніх інстанцій із застосуванням норм статей 73, 74, 77, 269, 271, 275, 277, 282 ГПК України, статей 45, 46, 83, 98, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

84. Водночас у справі наведеній ПАТ АБ "Укргазбанк" справі розгляд заявленого позову про стягнення боргу здійснено судами із застосуванням норм, зокрема, статей 11, 509, 526, 530, 604, 612, 625, 626, 642, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 7, 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" та статей 4, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 308, 326, 327 ГПК України.

85. Тобто, у справі, яка переглядається, та у справі на рішення в якій посилається скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин не є подібними.

86. Таким чином правовідносини у цій справі, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень не є подібними, оскільки у цих справах є різними предмет та підстави заявлених вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

87. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України у редакції від 08.02.2020 суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

88. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

89. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

90. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

91. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

92. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

93. Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

94. Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

95. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

96. Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

97. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

98. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

99. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки правовідносини у справі, що розглядається та справах наведених скаржником в якості підстав касаційного оскарження судових рішень не є подібними. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 910/23011/16. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков